Рішення № 36425844, 23.12.2013, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 0308/12109/12

Провадження № 2/161/51/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2013 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої -- судді Плахтій І.Б.,

при секретарі Селюкові Р.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Луцьку до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Луцьку, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Позов мотивує тим, що 30 серпня 2007 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №86707С22, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 135 000,00 швейцарський франків з кінцевою датою погашення кредиту 29 серпня 2013 року, а позичальник зобовязувався щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом у валюті кредиту в розмірі річної процентної ставки, яка визначається наступним чином: (LIBOR (12m)+5,15%, але не менше 8,24% річних. 25 квітня 2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №86708С5, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 32 800,00 доларів США з кінцевою датою погашення кредиту 24 квітня 2014 року, а позичальник зобовязувався сплачувати проценти за користування кредитом у валюті кредиту в розмірі річної процентної ставки 12,00% річних. 29 лютого 2012 року між банком, ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно умов якого ОСОБА_3 зобовязалася перед банком нести солідарну відповідальність з позичальником по зобовязаннях, які випливають з кредитних договорів. Позичальник ОСОБА_2 належним чином не виконав умов договорів, внаслідок чого станом на 23.07.2012 року утворилась заборгованість: за Кредитним договором №86707С22 від 30.08.2007 року в розмірі 57 142,54 швейцарських франки, що в гривневому еквіваленті становить 464 004,69 грн., за Кредитним договором №86708С5 від 25.04.2008 року 16 890,13 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 135 002,82 грн. А тому, просив стягнути солідарно з відповідачів вказану кредитну заборгованість, та покласти на відповідачів судові витрати у справі.

Відповідач ОСОБА_3 звернулася в суд з зустрічним позовом до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Луцьку, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки №86712Р1 від 29.02.2012 року, в якому просила визнати недійсним вказаний договір, з мотивів не підписання його. Разом з тим, просила в задоволенні первісного позову відмовити.

Ухвалою суду від 06.11.2012 року зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду з первісним, вимоги за позовами обєднані в одне провадження.

В судовому засіданні представник позивача вимоги первісного позову збільшив. Просив стягнути солідарно з відповідачів в користь позивача заборгованість: за Кредитним договором №86707С22 від 30.08.2007 року в розмірі 93 466,63 швейцарських франки, що в гривневому еквіваленті становить 820 749,82 грн., за Кредитним договором №86708С5 від 25.04.2008 року 14 386,76 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 114 993,38 грн. Просив первісний позов задовольнити. Вимоги зустрічного позову заперечував. Вказував на те, що висновок експерта не є належним та допустимим доказом. Просив в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги первісного позову заперечував. Вказував на те, що банк не вірно нараховував відсотки за договором №86707С22 від 30.08.2007 року, без врахування зміни базової ставки ЛІБОР, в звязку з чим було зайво нараховано відсотків на суму 17 088,28 швейцарських франків по тілу кредиту та відсотках та 1 467,14 швейцарських франків по пені. Крім того, банком було неправомірно нараховано штрафні санкції за порушення умов договору щодо страхування предмету застави та страхування цивільної відповідальності. Крім того, за відсутності попередньо направленої відповідачу вимоги про дострокове виконання зобовязань, вважає позов передчасним, оскільки в банку не виникло право на дострокове повернення кредиту. Разом з тим, вважає, що існують підстави для зменшення розміру неустойки (штрафу) в звязку з тим, що боржник протягом тривалого періоду своєчасно та в повному обсязі виконував умови договорів, в звязку з скрутним матеріальним становищем боржника та намаганнями вирішити питання шляхом підписання мирової угоди.

Відповідач ОСОБА_3 подала клопотання про розгляд справи у відсутності її представника. Вимоги зустрічного позову підтримала. Заперечували проти задоволення вимог первісного позову.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що первісний позов підлягає до часткового задоволення, а зустрічний позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Судом встановлено, що 30 серпня 2007 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк», правонаступником якого є ВАТ «Державний експортно-імпортний банк», та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №86707С22, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 135 000,00 швейцарський франків з кінцевою датою погашення кредиту 29 серпня 2013 року, а позичальник зобовязувався щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом у валюті кредиту в розмірі річної процентної ставки, яка визначається наступним чином: (LIBOR (12m)+5,15%, але не менше 8,24% річних (а.с.6-16).

25 квітня 2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №86708С5, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 32 800,00 доларів США з кінцевою датою погашення кредиту 24 квітня 2014 року, а позичальник зобовязувався сплачувати проценти за користування кредитом у валюті кредиту в розмірі річної процентної ставки 12,00% річних (ОСОБА_4 1 а.с.17-27).

Крім того, в матеріалах справи наявний договір поруки №86712Р1 від 29 лютого 2012 року між банком, позичальником ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3, згідно умов якого ОСОБА_3 зобовязалася перед банком нести солідарну відповідальність з позичальником по зобовязаннях, які випливають з вищевказаних кредитних договорів (ОСОБА_4 1 а.с.28-29).

Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом ч. 1 ст. 205 ЦК України одним із способів волевиявлення сторін є укладення правочину в письмовій формі.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 3 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовились укласти в письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не підписувала договір поруки №86712Р1 від 29 лютого 2012 року.

Зазначена обставина підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи №723 від 10.01.2013 року, яким встановлено, що підписи в графах «Поручитель» у договорі поруки №86712Р1 від 29 лютого 2012 року виконані не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3 (ОСОБА_4 1 а.с.128-130).

Покликання сторони позивача на неналежність та недопустимість такого доказу є необґрунтованими, оскільки судова почеркознавча експертиза була призначена судом у встановленому законом порядку з попередженням експерта про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність вільного волевиявлення відповідача ОСОБА_3 на укладення договору поруки №86712Р1 від 29 лютого 2012 року, а тому оспорюваний нею договір слід визнати недійсним на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України.

Недійсний правочин, відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

В звязку з недійсністю кредитного договору, вимоги первісного позову про стягнення з відповідача ОСОБА_3 в користь банку заборгованості як з поручителя за договором поруки до задоволення не підлягають.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що позичальник -- відповідач ОСОБА_2, порушуючи умови кредитних договорів, свої зобовязання належним чином не виконував.

Так, з досліджених в судовому засіданні розрахунків заборгованості за кредитними договорами, доданого до заяви про збільшення позовних вимог від 03.12.2013 року (ОСОБА_4 2 а.с.23-32), вбачається, що станом на 03.12.2013 року у позичальника перед позивачем утворилась:

-за Кредитним договором №86707С22 від 30.08.2007 року в розмірі 93 466,63 швейцарських франки, що в гривневому еквіваленті становить 820 749,82 грн., що складається з основного боргу 51 696,63 швейцарських франки, нарахованих відсотків -- 6 519,26 швейцарських франки, пені по простроченому основному боргу 12 184,52 швейцарських франки, пені по відсотках 656,22 швейцарських франки, штрафна санкція 22410,00 швейцарських франки;

-за Кредитним договором №86708С5 від 25.04.2008 року 14 386,76 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 114 993,38 грн., що складається з основного боргу 6 733,21 доларів США, нарахованих відсотків 911,64 доларів США, пені по простроченому основному боргу 2 293,04 доларів США, пені по відсотках 111,07 доларів США, штрафна санкція 4 337,80 доларів США.

Згідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, наслідками порушення боржником зобовязання щодо повернення чергової частини суми позики, є право позикодавця вимагати дострокове повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів належних йому.

Відповідно до ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Статтями 526, 527ЦК України установлено, що зобовязання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Покликання сторони відповідача на неправомірність нарахування відсотків по кредитному договору №86707С22 від 30.08.2007 року без врахування змін базової ставки LIBOR не заслуговують на увагу, оскільки п.2.2.1 цього договору установлено, що процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі річної процентної ставки, яка визначається наступним чином: (LIBOR (12m)+5,15%, але не менше 8,24% річних, і саме в такому, передбаченому договором мінімальному розмірі (8,24%) нараховувались відсотки.

Пунктом 2.8.3 кредитним договором №86707С22 від 30.08.2007 року та п.2.8.3 Кредитного договору №86708С5 від 25.04.2008 року установлено обовязок позичальника протягом дії договорів забезпечити страхування застави (автомобіля Лексус LS 460 та автомобіля Mitsubishi Pajero Sport 3.0 АТ) за свій рахунок в інтересах заставодержателя та забезпечити страхування цивільної відповідальності, вчасно сплачувати страхові внески за власний рахунок.

Пунктами 1 Договору про внесення змін №86707С22-2 від 29.02.2012 року (ОСОБА_4 1 а.с.13) та Договору про внесення змін №86708С5-2 від 29.02.2012 року (ОСОБА_4 1 а.с.25)було доповнено основні договори умовами про застосування до позичальника штрафних санкцій за порушення/невиконання умов основних договорів щодо страхування предмету застави.

Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_2 не виконував належним чином вказаної умови договорів, не вчасно та не в повному обсязі оплачуючи страхові внески, що підтверджується копіями договорів страхування, копіями платіжних доручень та повідомленнями УСК «Гарант-Авто» (Т2 а.с.89-129). Твердження сторони позивача про невиконання позичальником умов договорів в частині забезпечення страхування застави жодним чином не спростовані стороною відповідача. А тому, штрафні санкції за порушення умов страхування предметів застави нараховані банком правомірно.

Відповідно до пунктів 12, 13 Договору про внесення змін №86707С22-2 від 29.02.2012 року (ОСОБА_4 1 а.с.13) та пунктів 11, 12 Договору про внесення змін №86708С5-2 від 29.02.2012 року (ОСОБА_4 1 а.с.25) позичальник погодився з тим, що у разі невиконання ним положень Договорів, у нього виникне обовязок дострокового погашення банку усієї суми заборгованості за договорами, і він зобовязаний буде погасити суму заборгованості достроково після отримання відповідних вимог банку.

З матеріалів справи вбачається, що боржнику ОСОБА_2 неодноразово направлялись вимоги про погашення заборгованості з попередженням про дострокове виконання зобовязань (ОСОБА_4 1 а.с.34-35). А тому, заперечення сторони відповідача щодо передчасності звернення з позовом до суду є безпідставними.

Не настання кінцевого строку виконання зобовязань за договорами не позбавляє позивача установленого п.4.2 кредитних договорів права дострокового виконання позичальником зобовязань за договорами.

Підстав для зменшення розміру неустойки відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, на яку покликається сторона відповідача, суд не вбачає.

-Оцінивши зібрані і дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача кредитну заборгованість за кредитним договором №86708С5 від 25.04.2008 року в розмірі 14 386,76 доларів США, що в еквіваленті складає 114 993,37 грн., та за кредитним договором №86707С22 від 30.08.2007 року в розмірі 93 466,63 швейцарських франків, що в еквіваленті складає 820 749,82 грн.. В первісному позові до відповідача ОСОБА_3 відмовити. Зустрічний позов задовольнити визнавши недійсним оспорюваний ОСОБА_4 договір поруки.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягають до часткового задоволення вимоги первісного позивача про відшкодування відповідачем ОСОБА_2 понесених позивачем судових витрат. В звязку з задоволенням зустрічного позову, понесені відповідачем ОСОБА_3 судові витрати слід стягнути в рівних частках з відповідачів за зустрічним позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 203, 205, 215, 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 639, 651, 1054, 1055 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Луцьку заборгованість

-за кредитним договором №86708С5 від 25.04.2008 року в розмірі 14 386 (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят шість) доларів США 76 центів, що в еквіваленті складає 114 993 (сто чотирнадцять тисяч девятсот девяносто три) гривні 37 копійок;

-за кредитним договором №86707С22 від 30.08.2007 року в розмірі 93 466 (девяносто три тисячі чотириста шістдесят шість) швейцарських франків 63 сантими, що в еквіваленті складає 820 749 (вісімсот двадцять тисяч сімсот сорок девять) гривень 82 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Луцьку 3 219 (три тисячі двісті девятнадцять) гривень судового збору.

В решті первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати недійсним договір поруки №86712Р1 від 29.02.2012 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк», ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 по 53 (пятдесят три) гривні 65 копійок судового збору з кожного.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особою, яка не була присутня при його проголошенні в той же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного судуІ.Б. Плахтій