Ухвала суду № 36425712, 24.12.2013, Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 106/8844/13-ц

8/106/29/13

УХВАЛА

24.12.2013 суддя Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі : головуючого судді Куликовскої О.М.

за участю секретаря Любіш О.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 18 травня 2012 року по справі № 2/106/12/2012 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа -садівницьке товариство «Уют» м.Євпаторія про розподіл майна, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання права власності на частку квартири та будівельних матеріалів,

встановив:

До суду с заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 18 травня 2012 року по справі № 2/106/12/2012 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа -садівницьке товариство «Уют» м.Євпаторія про розподіл майна, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання права власності на частку квартири та будівельних матеріалів звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_1 , який діє на підставі нотаріально посвідченого доручення. Заява мотивована тим , що рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 18.05.2012 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа -садівницьке товариство "Уют"м. Євпаторії про розподіл майна було задоволено. Даним рішення суду визнано за ОСОБА_4 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 , зменьшив частку ОСОБА_2 в цієї квартирі до 1/2 . Також було вирішено залишити садовий будинок с господарськими спорудами в СТ "Уют"вартістю 113668 гривень в користуванні ОСОБА_2, стягнув з неї ? частину ринкової вартості - 82950 гривень на користь ОСОБА_4. Виділено у власність ОСОБА_4 автомобіль ДЕО "Ланос", 2006 р. випуску, державний номер НОМЕР_1 , стягнув з нього на користь ОСОБА_2 ? частку сумісно сплаченої вартості - у розмірі 24086 гр. Проведено взаємозалік вартості садового будинку та автомобіля, та сягнуто з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_4 суму у розмірі 58 864 гривні.

В зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 та 1/3 частку будівельних матеріалів у незавершеному будівництві дачного будинку в СТ "Уют"на ділянці НОМЕР_2 - було відмовлено. Ухвалою суду від 23.05. 2012 р. була виправлена описка , допущена в резолютивній частині рішення суду від 18.05. 2012 р. в частині вартості ? частки садового будинку у розмірі 82950 гр , тоді як необхідно було вказати суму 56 824 гр , у зв.язку з чим , з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму 58 864 гр замість 32 738 гр .

Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 25 вересня 2012 року, рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 18.05.2012 року скасовано в частині розділу садового будинку. В цій частині ухвалено нове рішення. Розділено сумісно набуте майно подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4, виділивши у власність ОСОБА_2 об'єкт незавершеного будівництва у вигляді садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими на земельній ділянці НОМЕР_2 в садівничому товаристві «Затишок» за адресою АДРЕСА_1 вартістю 272 229 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за 12 частку об'єкту незавершеного будівництва у вигляді садового будинку з господарськими будівлями, розташованого на земельній ділянці в садівничому товаристві «Затишок» за адресою АДРЕСА_1, в розмірі 136 114 грн. 50 коп . Проведено залік взаємних вимог вартості 12 частки сумісно сплаченої вартості автомобіля «Деу Ланос», 2006 року випуску в розмірі 24086грн і остаточно стягнуто 112 028грн 50 коп з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4.

В решті рішення Євпаторійського міського суду від 18.05. 2012 р. по справі № 2/106/12/2012 залишено без змін.

Зазначає , що вивчаючи ці рішення та матеріали справи, прийшов до висновку , що є всі підставі вважати, що згадані судові рішення не відповідають матеріалам справ, постановлені з порушеннями норм матеріального та процесуального права. Окрім того встановлено нові, уточнені обставини .

А основне те, що зокрема і в цілому, приймаючи рішення за позовом ОСОБА_4 про поділ спільного подружнього майна і Євпаторійський міський суд в своєму рішенні від 18.05.2012 p., і судова Палата у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим в своєму рішенні від 25.09.2012 р. помилково виходили з того, що квартира АДРЕСА_1 і дачний будиночок, з присадибними будівлями, на ділянці НОМЕР_2 в СВТ "Затишок", АДРЕСА_2 є спільною власністю колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і ніби-то були придбані/побудовані за кошти сімейного бюджету в період їх перебування у шлюбі.

Звертає увагу, що в серпні 1978 року завдяки пільговим документам матері ОСОБА_2 - ОСОБА_6, (інвалід 1-ї групи, закрита форма туберкульозу), яка за законом, при такій хворобі, мала право на окрему кімнату в квартирі, де мешкають ще й інші особи, і своїх, як "дитини війни", ОСОБА_2, була надана трикімнатна квартира АДРЕСА_1 на всіх членів сім'ї (ордер № 3847 від 09.08.78 р. виданий Євпаторійським міськвиконкомом).

Перед отриманням трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 повернула у власність Євпаторійському міськвиконкому належну їй однокімнатну квартиру АДРЕСА_3

В 1992 році ОСОБА_2 викупила цю квартиру АДРЕСА_1 за кошти матері- ОСОБА_6, виручені останньою від продажу в 1977 році своєї частини приватного будинку АДРЕСА_4 і отримала свідоцтво на право власності на цю квартиру.

Таким чином , вважає, що в отриманій трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 метраж зданої ОСОБА_2 , однокімнатної квартири АДРЕСА_3 має автоматично зараховується, як її власність, в метраж вищезгаданої новоотриманої квартири АДРЕСА_1

Також вважає, що зарахуванню підлягає і метраж окремої кімнати в отриманій трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 виділеної для матері ОСОБА_2 - ОСОБА_6, інваліда 1-ї групи, хворої на закриту форму туберкульозу, яка при такому захворюванні, за законом, мала право на окрему кімнату у квартирі, де окрім неї, проживають ще й інші особи .

25 серпня 1977 року,був укладений шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та останній отримав статус члена сім'ї, а відтак - і право особистого житлового сервітуту згідно ч. 1 ст. 405 ЦК України та ч. 1 ст. 64 Житлового кодексу Української PCP.

Згідно ч. 2 ст. 64 ЖК України, до членів моєї сім'ї, як власника квартири, ОСОБА_2 належали: її мати - ОСОБА_6, її чоловік - ОСОБА_4, та дочка - ОСОБА_8.

В ситуації, яка є предметом судового розгляду, має місце укладення шлюбу між власником квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і як наслідок - отримання останнім статусу члена сім'ї і, таким чином, права особистого житлового сервітуту.

Таким чином, після укладення шлюбу особа, якій не належить квартира, має право безоплатно користуватися нею. Таке право їй (особі) надано відповідно до положень ч. 1 ст. 405 ЦК та ч. 1 ст. 64 Житлового кодексу Української PCP (надалі - ЖК) і носить назву особистого сервітутного.

Але після розірвання шлюбу колишній чоловік, у даному випадку ОСОБА_4, втрачає статус члена сім'ї, а відтак - і особистий сервітут на житло відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 406 ЦК України. А оскільки шлюб у подальшому був розірваний, то і обставина для отримання особистого сервітуту була припинена.

У даному випадку шлюб між ОСОБА_2. та ОСОБА_4 був розірваний в 2010 році, а спільне проживання і ведення спільного господарства припинилося ще в 2008 році.

Зазначає , що всі ці вище перелічені норми закону і обставини не були предметом розгляду в судах і є новими або навіть нововиявленими по справі, які на момент розгляду справи не тільки не були відомі, як правова сторона, а і не могли бути відомі.

Вказане у рішеннях Євпаторійського міського суду від 18.05.2012 року та Судової колегії з розгляду цивільних справі Апеляційного суду АР Крим від 25.09.2012 року, з посиланням на відповідні норми Сімейного Кодексу України про те, що квартира АДРЕСА_1 і дачний будинок на ділянці в СВТ "Затишок", АДРЕСА_2 є спільною власністю колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - не відповідає положенням п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 57 Сімейного Кодексу України, які згідно Постанови Верховної Ради України від 17. 05. 2012 року "Про внесення змін до Сімейного кодексу України, щодо майна, що є особистою приватною, власністю дружини, чоловіка" були внесені до Сімейного Кодексу України, оскільки дане майно є приватною власністю тільки ОСОБА_2 Цим же Законом внесені зміни в частину 5 статті 61 цього Кодексу, яка вказує, що: "Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, придбане одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, придбана в результаті безвідплатної передачі її одному із подружжя з земель державної чи комунальної власності, у тому числі приватизації" - виключено! А тому висновки Євпаторійського міського суду від 18.05.2012 року та судової колегії з розгляду цивільних справ Апеляційного суду АР Крим від 25.09.2012 року, що квартира АДРЕСА_1 і дачний будинок на ділянці в СВТ "Затишок", АДРЕСА_2 є спільною власністю колишнього подружжя ОСОБА_2 - вже не відповідали чинному законодавству України.

Але всі ці перелічені вище норми законів та обставини, які з цього виникли, не були відомі раніше, а тому і не були предметом розгляду в судах і є новими або навіть нововиявленими по справі, оскільки вони на момент розгляду справи не тільки не були відомі, а і не могли бути відомі, оскільки позивачі не юристами і норм права не знають взагалі.

Представник зазначає , що строк звернення з даною заявою до суду не пропущений, оскільки, він виявив та встановив ці обставини десь 15-20 листопада 2013 року, коли працював з матеріалами судових справ, з документами вишуканими у його довірителів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в архівах та збору інформації у можливих свідків по цих справах.

Просив скасувати рішення Євпаторійського міського суду від 18 травня 2012 року, з урахуванням виправлення описки допущеної у цьому рішенні, згідно Ухвали суду м. Євпаторія від 23 травня 2012 року скасувати та постановити нове рішення відповідно до положень п. 5 ч. 1 та п.3 ч. 2 ст. 336 ЦПК України, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні його позовних вимог щодо визнання права на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та (на 1/2 частину вартості дачного будинку з присадибними будівлями на ділянці № НОМЕР_2 в СВТ "Затишок", АДРЕСА_2, залишивши у його розпорядженні і володінні лише автомобіль ДЕУ ЛАНОС, 2006 року випуску, д/нНОМЕР_3Постановити нове рішення, яким підтвердити/визнати за ОСОБА_2 право одноособової власності на квартиру АДРЕСА_1 та будинок, з присадибними спорудами, на ділянці НОМЕР_2 у садово-виноградному товаристві "Затишок", АДРЕСА_2 та відмовити ОСОБА_4 у задоволенні його позовних вимог щодо визнання права на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та на 1/2 частину вартості дачного будинку з присадибними будівлями на ділянці № НОМЕР_2 в СВТ "Затишок", АДРЕСА_2 , залишивши у його розпорядженні і володінні лише автомобіль ДЕУ ЛАНОС, 2006 року випуску, д/н НОМЕР_3.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримав заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами . Дав пояснення аналогічні викладеному та змісту наданих позовних заяв. Просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2

Відповідач по справі ОСОБА_4 та його адвокат , вважали заяву про перегляд рішення Євпаторійського міського суду та позовну заяву ОСОБА_2 надуманими, безпідставними, які не відповідають нормам закону. Просили відмовити у їх задоволенні, оскільки представником не зазначена жодна нововиявлена обставина, а всі докази додані до цієї заяви існують в матеріалах цивільної справи , які надавались сторонами при розгляді справи по суті.

Суд, вислухав осіб , присутніх в судовому засіданні, дослідив надані докази, матеріали цивільної справи № 2/106/12 /12 г. ( №2-80/11 ) в 3 -х томах, оцінив їх у сукупності, суд прийшов до висновку, що заява про перегляд рішення суду, за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 18.05.2012 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа -садівницьке товариство "Уют"м. Євпаторії про розподіл майна було задоволено. Даним рішення суду визнано за ОСОБА_4 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 , зменшив частку ОСОБА_2 в цієї квартирі до 1/2 . Також було вирішено залишити садовий будинок с господарськими спорудами в СТ "Уют"вартістю 113668 гривень в користуванні ОСОБА_2, стягнув з неї ? частину ринкової вартості - 82950 гривень на користь ОСОБА_4. Виділено у власність ОСОБА_4 автомобіль ДЕО "Ланос", 2006 р. випуску, державний номер НОМЕР_1 , стягнув з нього на користь ОСОБА_2 ? частку сумісно сплаченої вартості - у розмірі 24086 гр. Проведено взаємозалік вартості садового будинку та автомобіля, та сягнуто з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_4 суму у розмірі 58 864 гривні.

В зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 та 1/3 частку будівельних матеріалів у незавершеному будівництві дачного будинку в СТ "Уют"на ділянці НОМЕР_2 - було відмовлено. Ухвалою суду від 23.05. 2012 р. була виправлена описка , допущена в резолютивній частині рішення суду від 18.05. 2012 р. в частині вартості ? частки садового будинку у розмірі 82950 грн, тоді як необхідно було вказати суму 56 824 грн., у зв.язку з чим, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму 58 864 грн. замість 32 738 грн.

Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 25 вересня 2012 року, рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 18.05.2012 року скасовано в частині розділу садового будинку. В цій частині ухвалено нове рішення. Розділено сумісно набуте майно подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4, виділивши у власність ОСОБА_2 об'єкт незавершеного будівництва у вигляді садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими на земельній ділянці НОМЕР_2 в садівничому товаристві «Затишок» за адресою АДРЕСА_1 вартістю 272 229 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за 12 частку об'єкту незавершеного будівництва у вигляді садового будинку з господарськими будівлями, розташованого на земельній ділянці в садівничому товаристві «Затишок» за адресою АДРЕСА_1, в розмірі 136 114 грн. 50 коп . Проведено залік взаємних вимог вартості 12 частки сумісно сплаченої вартості автомобіля «Деу Ланос», 2006 року випуску в розмірі 24086грн і остаточно стягнуто 112 028грн 50 коп з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4.

В решті рішення Євпаторійського міського суду від 18.05. 2012 р. по справі № 2/106/12/2012 залишено без змін.

Судом встановлено , що в касаційному порядку дані рішення не оскаржувались сторонами .

В даному випадку , Євпаторійський міський суд , має право переглядати за ново виявленими обставинами тільки рішення Євпаторійського міського суду від 18.05. 2012 р. , яке залишено без змін, а саме: в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 , зменшив частку ОСОБА_2 в цієї квартирі до 1/2 . В частині виділення у власність ОСОБА_4 автомобілю ДЕО "Ланос", 2006 р. випуску, державний номер НОМЕР_1 , стягнув з нього на користь ОСОБА_2 ? частку сумісно сплаченої вартості - у розмірі 24086 грн. А також в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 та 1/3 частку будівельних матеріалів у незавершеному будівництві дачного будинку в СТ "Уют" на ділянці НОМЕР_2.

Суд вважає, що представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично дає правову оцінку прийнятим рішенням судів, надає оцінку існуючим в матеріалах цивільної справи доказам та посилається на неправильне застосування судами правових норм при розгляді справи .

Ті обставини, на які посилається заявник, можливо було б зазначати у апеляційній, касаційній скаргах, але вони не є ново виявленими обставинами в розумінні вимог ст. 361 ЦПК України .

Так в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами , представник зазначає, що приймаючи рішення за позовом ОСОБА_4 про поділ спільного подружнього майна і Євпаторійський міський суд в своєму рішенні від 18.05.2012 p., і судова палата у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим в своєму рішенні від 25.09.2012 р. помилково виходили з того, що квартира АДРЕСА_1 і дачний будиночок, з присадибними будівлями, на ділянці НОМЕР_2 в СВТ "Затишок", АДРЕСА_2 є спільною власністю колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і ніби-то були придбані/побудовані за кошти сімейного бюджету в період їх перебування у шлюбі. А також звертає увагу на те, що в серпні 1978 року завдяки пільговим документам матері ОСОБА_2 - ОСОБА_6, ОСОБА_2, була надана трикімнатна квартира АДРЕСА_1 на всіх членів сім'ї , а перед отриманням трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 повернула у власність Євпаторійського міськвиконкому належну їй однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 В 1992 році ОСОБА_2 викупила цю квартиру АДРЕСА_1 за кошти матері, ОСОБА_6, виручені останньою від продажу в 1977 році своєї частини приватного будинку по вул. Польова, № 10 в м. Євпаторія і отримала свідоцтво на право власності на цю квартиру. Тому вважає, що в отриманій трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 метраж зданої ОСОБА_2, однокімнатної квартири АДРЕСА_3 має автоматично зараховується, як її власність, в метраж вищезгаданої новоотриманої квартири АДРЕСА_1

Також вважає, що зарахуванню підлягає і метраж окремої кімнати в отриманій трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 виділеної для матері ОСОБА_2 - ОСОБА_6, інваліда 1-ї групи, хворої на закриту форму туберкульозу, яка при такому захворюванні, за законом, мала право на окрему кімнату у квартирі, де окрім неї, проживають ще й інші особи .

На думку представника, після укладення 25 серпня 1977 року шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, останній отримав статус члена сім'ї, та відповідно право особистого житлового сервітуту згідно ч. 1 ст. 405 ЦК України та ч. 1 ст. 64 Житлового кодексу Української PCP. Але після розірвання шлюбу колишній чоловік, у даному випадку ОСОБА_4, втрачає статусу члена сім'ї, а відтак - і особистий сервітут на житло відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 406 ЦК України. А оскільки шлюб у подальшому був розірваний, то і обставина для отримання особистого сервітуту була припинена.

Зазначає , що всі перелічені ним норми закону і обставини не були предметом розгляду в судах і є новими або навіть нововиявленими по справі, які на момент розгляду справи не тільки не були відомі, оскільки позивачі не є юристами і норм права не знають взагалі.

Суд вважає, що наведені доводи, в обґрунтування заяви про перегляд рішення суду за ново виявленим обставинами, є не належними та не можуть бути прийняти судом в якості ново виявлених обставин по даній справі.

Відповідно до ст.361 ЦПК України ново виявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до ново виявлених.

Відповідно до ч.2 ст. 362 ЦПК України заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, протягом одного місяця з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду.

В даному випадку представник зазначає про те, що ці обставини йому стали в відомі при ознайомлені з матеріалами справи десь 15-20 листопада 2013 року, коли працював з матеріалами судових справ, з документами вишуканими у його довірителів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в архівах та збору інформації у можливих свідків по цих справах . Таке ствердження не відповідає вимогам закону, оскільки в даному випадку повинні бути надані належні докази того , коли особа дізналась про ново виявлені обставини, якщо такі є, а не коли вона знайомилась з матеріалами справи. Це тільки свідчить про те , що заява обґрунтовується доказами, які є в матеріалах справи даної цивільної справи та були відомі під час розгляду справи як суду так і сторонам .

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами, та за правилами статті 363 ЦПК України судові рішення переглядаються у зв'язку з нововиявленими обставинами судом, який ухвалив таке судове рішення. Перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами судових рішень апеляційної чи касаційної інстанції, якими змінено або ухвалено нове рішення, здійснюється судом, який змінив або ухвалив нове рішення.

В ч.2 ст. 361 ЦПК України чітко визначені підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами .Відповідно до переліку, визначеному в частині 2 зазначеної статті процесуального закону, підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необгрунтованого рішення; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта .

Якщо в одне провадження було об'єднано кілька позовних вимог (частина друга статті 118, стаття 126 ЦПК), рішення може бути переглянуто тільки в частині тих вимог, які стосуються нововиявлених обставин.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Для визначених пунктами 3, 4 частини другої статті 361 ЦПК нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення , у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Суду не надано було жодного нового доказу , якими підтверджуються нововиявлені обставини.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог частини четвертої статті 10 ЦПК, не є нововиявленими обставинами.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Суд вважає , що судове рішення не може переглядатись, у зв'язку з нововиявленими обставинами , оскільки обставини, передбачені частиною другою статті 361 ЦПК- відсутні .

Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Згідно з частиною третьою статті 60 ЦПК доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі (ст. 179 ЦПК).

За змістом пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК скасування чи зміна нормативного акта, на якому ґрунтувалось судове рішення, може вважатися нововиявленою обставиною лише за умови, якщо в такому акті зазначено про надання йому зворотної сили.

З матеріалів справи вбачається, що обставини, на які посилається заявник, існували на час ухвалення рішення і ці обставини були відомі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та з цього приводу надавались пояснення та відповідні докази про розгляді справи .

При таких обставинах , суд не вбачає жодної правової підстави для задоволення заяви про перегляд рішення Євпаторійського міського суду від 18.05. 2012 р. за ново виявленими обставинами .

На підставі викладеного , керуючись ст.ст. 361-366 ЦПК України , суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 про перегляд за ново виявленими обставинами рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 18 травня 2012 року по справі № 2/106/12/2012 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа -садівницьке товариство «Уют» м.Євпаторія про розподіл майна, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання права власності на частку квартири та будівельних матеріалів - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду АР Крим через Євпаторійський міський суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення . У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи , яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлений 27.12. 20132 р. о 11.00годині.

Суддя: О.М. Куликовська