Рішення № 36423869, 28.11.2013, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/1819/13-ц

№ провадження 2/196/740/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року смт Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:.

головуючої - судді ГУДИМ О.М.

при секретарі - Шевченко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом прокурора Царичанського району Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_1 до КЗ "Царичанська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Царичанського району звернувся в інтересах ОСОБА_1 з позовом до КЗ "Царичанська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.

На обгрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 працював на посаді водія КЗ "Царичанська ЦРЛ" ДОР" з 28.10.2002 року по 25.09.2013 року.

Наказом головного лікаря КЗ "Царичанська ЦРЛ" ДОР" ОСОБА_2 від 25.09.2013 року № 376-к ОСОБА_1 звільнено з 26.09.2013 року з посади водія на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України (прогул без поважних причин).

Підставою для звільнення стало те, що 25.09.2013 року до адміністрації лікарні з доповідною запискою звернувся механік гаража ОСОБА_3 про факт відсутності 24.09.2013 року на робочому місці ОСОБА_1 без поважних причин. Як встановлено проведеною прокуратурою перевіркою, в ніч на 24.09.2013 року у ОСОБА_1 погіршився стан здоровя. У звязку з цим, що у КЗ "Царичанська ЦРЛ" ДОР" відсутній лікар-уролог останній змушений був звернутись за медичною допомогою до лікарні м. Дніпропетровська. Про вказані обставини зранку 24.09.2013 року ОСОБА_1 повідомив безпосередньому керівнику - механіку гаража ОСОБА_3, який в свою чергу погодився відпрацювати 24.09.2013 року за нього.

ОСОБА_1 є членом профспілкового комітету КЗ "Царичанська ЦРЛ" ДОР", однак попередньої згоди виборного органу профспілкової організації про його звільнення надано не було. Відповідно до виписки із засідання профспілкового комітету КЗ "Царичанська ЦРЛ" ДОР" від 01.11.2013 року звільнення ОСОБА_1 визнано незаконним.

Згідно ч.1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Головним лікарем КЗ "Царичанська ЦРЛ" ДОР" подання до профспілкового комітету про розірвання трудового договору із ОСОБА_1 не вносилося.

Як розяснено у п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 " Про практику розгляду судами трудових спорів" при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у звязку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом дня відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівників зобовязаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Окрім цього, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.10.2013 року зазначено, що працівника не можна визнати винним, якщо він неналежно виконує свою роботу внаслідок недостатньої кваліфікації, захворювання або відсутності відповідних умов для її виконання. Наявність поважних причин визнається у разі доведеної непрацездатності працівника, хоча б вона і не була підтверджена листком непрацездатності, оскільки закон не зобовязує працівника у разі захворювання звертатися до офіційної медицини. Відсутність листка непрацездатності позбавляє лише працівника права на одержання ним допомоги з тимчасової втрати працездатності.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки робочими днями в КЗ "Царичанська ЦРЛ" ДОР" є 5 робочих днів тижня, то кількість робочих днів вимушеного прогулу з часу звільнення по день подання позовної заяви до суду складає 29 днів. Згідно довідок відповідача середньомісячний заробіток позивача складає 1578 грн. 95 коп., середньоденний - 67 грн. 59 коп. Враховуючи надану довідку про середньомісячний заробіток ОСОБА_1 середній заробіток, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за час вимушеного прогулу складає 1960 грн. 11 коп., виходячи з такого розрахунку: 29 робочих днів вимушеного прогулу х 67 грн. 59 коп.(середньоденна заробітна плата) = 1960 грн. 11 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У звязку з тим, що внаслідок незаконного звільнення відповідачем грубо порушені права ОСОБА_1 на працю, останній зазнав моральних страждань, оскільки він втратив нормальні життєві звязки, йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя, він позбавлений додаткових коштів для існування, придбання медикаментів та реабілітації, що вплинуло на його стан здоровя. Розмір завданої моральної шкоди ОСОБА_1 оцінює в 1000 грн.

Прохає:

- визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря КЗ "Царичанська ЦРЛ" ДОР" від 25.09.2013 року № 376-к "Про звільнення водія ОСОБА_1О.";

- поновити ОСОБА_1 на посаді водія КЗ "Царичанська ЦРЛ" ДОР";

- стягнути з КЗ "Царичанська ЦРЛ" ДОР" на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 1960 грн. 11 коп.;

- стягнути з КЗ "Царичанська ЦРЛ" ДОР" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 грн.;

- допустити рішення до негайного виконання в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу збільшив, а саме прохає стягнути з КЗ "Царичанська ЦРЛ" ДОР" на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 3109 грн. 14 коп., виходячи з такого розрахунку: 46 робочих днів вимушеного прогулу (з дня звільнення до 28.11.2013 року - дати винесення рішення) х 67 грн. 59 коп.(середньоденна заробітна плата) = 3109 грн. 14 коп. В іншій частині позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача - КЗ "Царичанська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши зібрані по справі докази та даючи їм оцінку в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 232 Кодексу законів про працю України, безпосередньо в районних міських судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожний при вирішенні питання про його цивільні права і обов'язки має право на відкритий і справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом. Складовою частиною справедливого судочинства є доступ до судової процедури з усіма атрибутами контролю за порушеннями при звільненні з роботи з боку працедавців - власників та керівників господарських товариств, підприємств, установ, організацій.

Статтею 43 Конституції України проголошено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, які він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та закріплено гарантії реалізації права на працю, що включає право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді водія Комунального закладу "Царичанська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" з 28.10.2002 року. Наказом головного лікаря Комунального закладу "Царичанська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_2 № 376-к від 25.09.2013 року ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул, тобто відсутність на роботі без поважних причин 24.09.2013 року.

Поважність причин відсутності ОСОБА_1 на роботі підтверджується копією довідки медичного центру "Планета здоровя" м. Дніпропетровськ, згідно якої ОСОБА_1 24.09.2013 року проходив ретельне обстеження в даному центрі в лікаря уролога. Крім того, згідно копії пояснюючої записки механіка гаража КЗ "Царичанська центральна районна лікарня" ДОР" ОСОБА_3 24.09.2013 року зранку ОСОБА_1 звернувся до нього з проханням відпустити його з роботи в звязку з погіршенням стану здоровя та необхідністю звернутися до лікаря-уролога в м. Дніпропетровськ, так як даного фахівця в Царичанській ЦРЛ немає.

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Разом з тим, враховуючи правові позиції, що викладені у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р., при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Також, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.10.2013 року зазначено, що працівника не можна визнати винним, якщо він неналежно виконує свою роботу внаслідок недостатньої кваліфікації, захворювання або відсутності відповідних умов для її виконання. Наявність поважних причин визнається у разі доведеної непрацездатності працівника, хоча б вона і не була підтверджена листком непрацездатності, оскільки закон не зобовязує працівника у разі захворювання звертатися до офіційної медицини. Відсутність листка непрацездатності позбавляє лише працівника права на одержання ним допомоги з тимчасової втрати працездатності.

Отже суд прийшов до переконання, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі 24 вересня 2013 року з поважних причин за станом здоров'я.

Відповідно до п. 5 ст. 43-1 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації допускається у випадку звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, установі, організації.

У п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року зазначено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП України. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник.

Встановлено, що ОСОБА_1 є членом профспілкового комітету КЗ "Царичанська ЦРЛ "ДОР". Але попередньої згоди виборного органу профспілкової організації про його звільнення надано не було. Відповідно до виписки із засідання профспілкового комітету КЗ "Царичанська ЦРЛ" ДОР" від 01.11.2013 року звільнення ОСОБА_1 визнано незаконним.

За викладених підстав, на думку суду, слід визнати незаконним та скасувати у повному обсязі наказ головного лікаря КЗ "Царичанська ЦРЛ" ДОР" № 376-р від 25.09.2013 року.

Таким чином, у головного лікаря КЗ "Царичанська ЦРЛ" ДОР" не було підстав звільняти ОСОБА_1 з роботи.Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи все вищезазначене, ОСОБА_1 на думку суду, повинен бути поновлений на попередній роботі, тобто на посаді водія КЗ "Царичанська ЦРЛ" ДОР".

Згідно вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 р. №100.

При цьому, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги до відповідача про стягнення з останнього суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 26 вересня 2013 року по 28 листопада 2013 року включно в сумі 3109 грн. 14 коп., яка визначена на підставі розрахунків, наданих відповідачем, підлягають повному задоволенню.

Крім того, неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 заподіяні моральні страждання внаслідок того, що безробіття спричинило стан постійного нервового напруження; через нестачу коштів порушені його звичні життєві зв'язки; зусилля, вжиті для відновлення трудових прав, призводять до погіршення стану його здоров'я, неможливості тривалий час вести активне суспільне життя. Вказані обставини призводять до значних моральних страждань, потребують від позивача додаткових зусиль для організації його життя та життя його близьких. Заподіяну йому моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в розмірі 1000 гривень.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає рішення до негайного виконання в частині поновлення позивача на роботі незаконно звільненого працівника та присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більш ніж за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 208, 209, 212-215, 218 суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги прокурора Царичанського району Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_1 до КЗ "Царичанська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, задовольнити повністю.

Визнати наказ головного лікаря Комунального закладу "Царичанська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради № 376-к від 25 вересня 2013 року "Про звільнення водія ОСОБА_1О." незаконним та скасувати його.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді водія Комунального закладу "Царичанська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради з 26 вересня 2013 року.

Стягнути з Комунального закладу "Царичанська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради (51000, смт Царичанка, вул. Кірова, 134-А Дніпропетровської області, р/р 35418003001674, МФО 805012 в ГУДКСУ в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 01989585) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 3109 грн. 14 коп., за період з 26 вересня 2013 року по 28 листопада 2013 року.

Стягнути з Комунального закладу "Царичанська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради (51000, смт Царичанка, вул. Кірова, 134-А Дніпропетровської області, р/р 35418003001674, МФО 805012 в ГУДКСУ в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 01989585) на користь ОСОБА_1 1000 гривень моральної шкоди.

Стягнути з Комунального закладу "Царичанська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради(51000, смт Царичанка, вул. Кірова, 134-А Дніпропетровської області, р/р 35418003001674, МФО 805012 в ГУДКСУ в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 01989585) на користь держави судові витрати: 229 грн. 40 коп. судового збору за подання позовної заяви на відшкодування моральної шкоди та 229 грн. 40 коп. судового збору за подання позовної заяви про стягнення заробітної плати, а всього 458,80 грн. судового збору.

Допустити негайне виконання цього рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення на його користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з подачею апеляційної скарги через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча О.М.ГУДИМ