Рішення № 36422823, 16.12.2013, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/4255/13-ц

№ 2-о/183/142/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.12.2013 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Березюк В.В.

при секретарі Гузоватому О.І.,

за участю:

представника заявника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сімєю,-

встановив:

ОСОБА_2 звернулася до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою, в якій просить встановити факт проживання її з ОСОБА_3 як дружини та чоловіка без реєстрації шлюбу з 2005 року.

В обґрунтування своїх вимог заявниця вказує, що вона ніколи не була у шлюбі, а ОСОБА_3 розірвав свій шлюб в 2003 році, після чого з 2005 року вони почали разом мешкати в його квартирі за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Дзержинського, 64/4. За цією ж адресою заявниця зареєструвала своє місце проживання.

З 2010 року сімейні відносини почали погіршуватися. Зі слів ОСОБА_3 заявниця дізналася, що він заборгував кошти ОСОБА_4, який в свою чергу по довіреності від імені ОСОБА_3 продав цю квартиру.

В 2011 році ОСОБА_3 звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 про її виселення, однак позов задоволений не був.

Таким чином, посилаючись на вимоги ст.18 СК України, та зазначаючи, що вона з ОСОБА_3 з 2005 року проживали разом без реєстрації шлюбу, заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

В судовому засіданні заявник та її представник ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримали у повному обсязі, мотивуючи їх обставинами, викладеними у позовній заяві, просили суд їх задовольнити, надавши пояснення з приводу обставин, викладених в заяві. При цьому позивач ОСОБА_2 зазначила, що вони з відповідачем не оформлювали шлюб через те, що відповідач був в іншому зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд, заслухавши пояснення заявника та її представника, допитавши свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що заявник її донька. З ОСОБА_3 її донька познайомилася в 2002 році. Спочатку її донька з ОСОБА_3 мешкали, як друзі, а потім прийшли і сказали, що будуть жити як подружжя.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що позивач її подруга, відповідач

співмешканець подруги. Їй відомо що позивача мешкала з відповідачем як подружжя.

Суду надано копію Рішення Новомосковського міськрайонного суду від 21.10.2011 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання останньої тапкою, що втратила право користування житловим приміщенням квартирою №4 в будинку №4 по вул.Дзержинського в м.Новомосковську Дніпропетровської області (а.с.6-7).

Відповідно до ст. 256 ЦПК України, факти, що мають юридичне значення встановлюються судом.

У відповідності до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 знаходився в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 на момент укладення договору дарування квартири АДРЕСА_1. Дана обставина встановлена судовим рішенням, яке набрало чинності у встановленому законом порядку, а тому на підставі ст. 61 ЦПК України не підлягає доведенню. З чого випливає, що дана квартира не є обєктом спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України, сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільними побутом, мають взаємні права та обовязки.

Тобто, суд під час вирішення питання про наявність підстав для встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу, враховує наявність у сторін спільного побуту, проживання в одному приміщенні, забезпечення себе усім необхідним для життя, ведення спільного господарства, повне чи часткове обєднання коштів.

Однак, суду в порушення вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України не доведена наявність зазначених обставин, окрім того, що сторони були зареєстровані у спірній квартирі.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що у сторін взагалі не було коштів, бо вони ніде не працювали. ОСОБА_6А зазначила, що сторони мешкали за її кошт.

Крім того, як зазначила в судовому засіданні сама позивач, вони не реєстрували шлюб з відповідачем через те, що він знаходився у зареєстрованому шлюбі, який розірвав 3 року тому.

Дана обставина підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу, згідно з яким шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було розірвано 26.08.2009 року (а.с.31).

Таким чином, відповідач до 2009 року знаходився в іншому зареєстрованому шлюбі, що виключає можливість до 2009 року вирішувати питання про встановлення факту проживання відповідача однією сімєю з ОСОБА_2, а в 2009 році відповідач ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про її виселення з належної йому квартири, що також, на думку суду, свідчить про відсутність будь-яких подружніх сімейних стосунків.

І, зокрема, згідно з ч.2 ст.256 ЦПК України в судовому порядку встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Однак, всупереч вищезазначеній нормі закону, суду не надано доказів того, що від встановлення даного факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав позивача.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 130, 213, 214, 215, 256 ЦПК України, ст. ст. 1217, 1264 ЦК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя В.В.Березюк