Рішення № 36421745, 06.12.2013, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/34307/13-ц

2/202/10004/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 грудня 2013 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Голобородько О.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» предявило через суд зазначений позов до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ПАТ «Акцент-Банк», посилаючись на те, що 25 липня 2008 року банк уклав з відповідачем ОСОБА_4 кредитний договір №2008-ПМ-52, на суму в 200000,00 доларів США, з виплатою згідно графіку щомісяця кредиту частинами зі сплатою за користування коштами відсотків в розмірі 18% річних на суму залишку заборгованості кінцевим терміном повернення 25 липня 2016 року, забезпечений порукою співвідповідачів ОСОБА_2 за договором від 25 липня 2008 року та ПАТ «Акцент-банк» від 20 жовтня 2010 року, проте позичальником в порушення умов договору сплата коштів систематично у визначені строки не здійснювалась в результаті чого виникла заборгованість, тому позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 борг за кредитом станом на 11 травня 2011 року в сумі 345707,88 доларів США, з яких 199399,92 доларів США тіло кредиту, 109667,68 доларів США заборгованість за відсотками, 36865,39 доларів США заборгованість по пені, солідарно з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ПАТ «Акцент-Банк» борг в сумі 200,00 грн., а також з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_2, ПАТ «Акцент-Банк» судові витрати у справі та витрати на правову допомогу в сумі 1950,00 грн.

Заочним рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2011 року позов було задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2013 року вказане заочне рішення суду було скасоване та справа призначена до розгляду в загальному порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, наполягаючи на їх задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 позов не визнав у повному обсязі, заперечуючи тим, що вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2013 року за звинуваченням ОСОБА_5 за ч.1, 2, 3 ст. 358 КК України, який набрав законної сили 03 вересня 2013 року, ОСОБА_5 визнано винною у підробці низки кредитних договорів та договорів поруки від імені фізичних осіб та ПАТ КБ «ПриватБанк», в тому числі і по кредитному договору від імені ОСОБА_4 від 25 липня 2008 року №2008-ПМ-52 та договору поруки від імені ОСОБА_2 від 25 липня 2008 року №2008-ПМ-52, тому ці правочини є недійсними. Крім того, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2013 року визнано недійсним договір поруки №2008-ПМ-52 від 25 липня 2008 року, у звязку з чим просив у позові до ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_4, ПАТ «Акцент-Банк», заперечень проти позову не надали, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання своїх представників не направили, причин неявки суду не повідомили.

Суд, заслухавши представника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк», представника відповідача ОСОБА_2, дослідивши зібрані письмові докази, перевіривши доводи позивача в межах заявлених вимог, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2013 року по кримінальній справі №70091272 за звинуваченням ОСОБА_5 за ч. 1, 2, 3 ст. 358 КК України ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2013 року стосовно ОСОБА_5 залишений без змін, в частині цивільного позову - направлений на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства (а.с.60-69).

За цим вироком ОСОБА_5 визнано винною у підробці низки кредитних договорів, договорів поруки, укладених від імені фізичних осіб з ПАТ КБ «ПриватБанк».

Так, в мотивувальній частині вироку судом встановлено, що продовжуючи здійснювати умисні дії 25 липня 2008 року ОСОБА_5 маючи на меті підробку і використання підроблених документів, діючи повторно і знаходячись в приміщенні відділення «Будинок Губернатора» ПАТ КБ «ПриватБанк», розташованого за адресою: вул. Леніна 14 у м. Дніпропетровську, без відома і згоди ОСОБА_2 внесла завідомо неправдиві відомості в бланк договору поруки № 2008-ПМ/52 від 25 липня 2008 року по кредитному договору № 2008-ПМ- 52 від 25 липня 2008 року…. про те, що вказані особи є поручителями по кредитним договорам і беруть на себе встановлену договором відповідальність у випадку настання правових наслідків по договорам, в яких ОСОБА_5 виконала підписи від імені даних осіб, тим самим підробила документи, які згідно наказу ПАТ КБ «ПриватБанк» «Об утверждении второй редакции положения о недопущении проблем задолженности и работе с ней по кредитам бизнес - программы микрокредитования» є обов'язковими для укладення кредитного договору в рамках програми мікрокредитування, і які ОСОБА_5 надала до «Будинку Губернатора» ПАТ КБ «ПриватБанк» для укладення кредитних договорів.

Також, ОСОБА_5В…. без відома і згоди ОСОБА_4 внесла завідомо неправдиві відомості в бланк кредитного № 2008-ПМ/52 ….. про те, що останні виступають в якості кредиторів по кредитним договорам і беруть на себе встановлену договором відповідальність у випадку настання правових наслідків по договорам. (а.с.60-69).

Крім вказаного, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2013 року, що набрало законної сили 25 листопада 2013 року, договір поруки № 2008-ПМ-52, укладений 25 липня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, визнано недійсним з моменту вчинення.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, враховуючи, що вироком встановлені обставини вчинення злочину відносно осіб, які беруть у участь у даній справі, зокрема, ОСОБА_4,ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», суд приймає вирок суду як преюдиційний у даній справі.

Крім того, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2013 року так само є для даної справи преюдиційним, оскільки у цій справі беруть участь ті самі сторони: ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2

Однією з основних засад цивільного законодавства є свобода договору, а сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами та відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, вибрати на власний розсуд контрагента, про що говорить ст.ст. 3, 6, 627 ЦК України.

Стаття 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, за ч.3, ч.5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі., а правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За наведеного, встановивши, що ні основне зобовязання (кредитний договір №2008-ПМ-52, ні забезпечувальне зобовязання договір поруки №2008-ПМ-52 від 25 липня 2008 року не підписувались ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відповідно, відповідальність за такими угодами не може настати у даних осіб відповідачів - за їх невиконання, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні, у звязку з відсутністю між позивачем та відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 договірних правовідносин та зобовязань.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи представника позивача про те, що у кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_5 не проводилася почеркознавча експертиза по кредитному договору №2008-ПМ-52 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4, і по договору поруки №2008-ПМ-52 з ОСОБА_2, оскільки представник позивача відмовився від призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи, розясненим судом правом в порядку ст.ст. 11, 145, 146 ЦПК України не скористався.

Крім зазначеного, представник банку не зміг надати жодних документів, які свідчать про отримання ОСОБА_4 кредитних коштів, довести обставини дійсного одержання ОСОБА_4 коштів, а так само і про внесення ним в подальшому коштів на погашення заборгованості.

Зважаючи на викладене, не можуть бути задоволені і вимоги до поручителя ПАТ «Акцент-Банк» за договором, який є нікчемним в силу закону.

Відтак, оцінивши зібрані доказі в їх сукупності та логічному взаємозвязку на належність, допустимість, достатність, суд приходить до висновку, що позивачем у відповідності зі своїм процесуальних обовязком за ст.ст. 10, 60 ЦПК України свої позовні вимоги не доведено та доказів на підтвердження договірних правовідносин, фактичного їх виконання перед судом не надано.

За правилами ст. 88 ЦПК України не підлягає задоволенню і вимоги про стягнення витрат на правову допомогу та судових витрат.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-64, 209, 214, 215, 218, 222 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором №2008-ПМ-52 від 25 липня 2008 року відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Колесніченко