Постанова № 36418801, 19.12.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія:

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2013 р. справа №818/8590/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.

представників позивача - Кандюкова Г.Г., Плужникова О.М., Шевцової Н.М.

представника відповідача - Сіренко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/8590/13-a

за позовом державного підприємства "Середино-Будське лісове господарство "

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Середино-Будське лісове господарство" звернулося до суду з адміністративним позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 жовтня 2013 року: №0000612203, №0000622203, №0000632203. Свої вимоги мотивує тим, що податковий орган дійшов хибного висновку про безтоварність господарських операцій позивача з наступними контрагентами: ТОВ «Ютол», ПП «Фірма «Вектор», ТОВ «Стилобат Деволепмент», ПП «Імпульс Транс», ПП «Бікомп», ТОВ «Трейн Укрейн» та ТОВ «Рейл Карго Транс». При цьому податковий орган не взяв до уваги надані до перевірки первинні бухгалтерські документи, що підтверджують реальність виконання вказаних господарських операцій. Крім того, податковий орган в акті перевірки зазначає про безтоварність договору підряду на виконання послуг по лісозаготівлі, укладеного підприємством з ФОП ОСОБА_6 Висновки податкової інспекції зроблені лише на припущеннях, без належного обґрунтування та узгодження висновків з основами діючого в України законодавства, оскільки в ході перевірки було встановлено факт виконання робіт згідно вказаних договорів підряду, що підтверджується відповідними бухгалтерськими документами, а також актами виконання робіт.

Шосткинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що висновки до акту перевірки стосовно взаємовідносин з ФОП ОСОБА_6 були зроблені на підставі наданих при проведенні перевірки первинних документів та отриманих пояснень ОСОБА_6, який пояснював, що він був зареєстрований приватним підприємцем, але працював водієм на автомобілі Урал у ФОП ОСОБА_7, ніяких документів щодо надання послуг з перевезення лісоматеріалів державному підприємству "Середино-Будське лісове господарство" не підписував. Крім того, в товарно-транспортних накладних в рядку де зазначається марка автомобіля на якому відбувалося вивезення лісопродукції зазначено автомобіль УРАЛ але номерні знаки (НОМЕР_1) зазначені не повністю. В поясненнях ОСОБА_6 говорить, що непам'ятає номерних знаків автомобіля на якому надавав послуги по вивезенню лісопродукції. Від Шосткинського відділення РЕР було отримано відповідь що автомобіль УРАЛ з державним номером НОМЕР_1 в базі Шосткинського відділення РЕР - не значиться. Виходячи з того, що акти виконаних робіт та інші документи, виписані ФОП ОСОБА_6 підприємству-отримувачу послуг за відповідними фінансово-господарськими операціями, є такими, що не відповідають чинному законодавству, складені та видані із порушенням податкового законодавства України, не можуть вважатися належним доказом на підтвердження правомірності віднесення вартості придбаних послуг до складу валових витрат ДП "Середино-Будський лісгосп".

Також, при проведенні перевірки встановлено, що постачальниками позивача були ПП Фірма "Вектор" та ТОВ "Ютол". До перевірки надано накладні на придбання проволоки катанки. Відповідно до бухгалтерських документів проволока катанка була оприбуткована та списана згідно до бухгалтерських проводок. Придбані товарно-матеріальні цінності використані підприємством у власній господарської діяльності, а саме для пакування деревини при її перевезенні. Проте підприємство до перевірки не надало товарно-транспортні документи, подорожні листи, або інші документи які б свідчили про факт перевезення проволоки катанки від постачальників до складу ДП "Середино-Будський лісгосп". У періоді, що перевірявся, позивачем було укладено договір з ТОВ «Рейл Карго Транс» про надання послуг з організації перевезень вантажів залізницею. В той же час, позивачем був укладений договір і з Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" про перевезення вантажів залізницею. При дослідженні питання щодо транспортування лісопродукції залізничним транспортом за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. підприємством ДП "Середино-Будський лісгосп" не надано жодного документа щодо підтвердження виконаних робіт (обов'язків) експедитора ТОВ "Рейл Карго Транс". Тобто, взаємовідносини між ДП "Середино-Будський лісгосп" та ТОВ "Рейл Карго Транс" не підтверджено первинними бухгалтерським документами які саме експедиторські послуги були надані на адресу ДП "Середино-Будський лісгосп" від ТОВ "Рейл Карго Транс". В ході перевірки було встановлено, що підприємство ТОВ "Трейн Укрейн" надавало експедиційні послуги на адресу позивача в 2 кварталі 2012 році. Проте, на перевірку на надано жодного транспортного документу оформленого підприємством ТОВ "Трейн Укрейн", який містить інформацію про напрямок руху вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, як доказ здійснення експедиційних послуг. Також за умовами договору ТОВ "Трейн Укрейн" не несе ніякої відповідальності за збереження груза (тобто втрату, недостачу, пошкодження, крадіжку на транспорті). Тому, на думку відповідача, підприємство перераховувало кошти за експедиційні послуги, які фактично не здійснювались, а відповідальність за цілісність та збереження вантажу несе ДТГО "Південно-Західна залізниця". Враховуючи викладене, взаємовідносини між ДП "Середино-Будський лісгосп" та ТОВ "Трейн Укрейн" не мали реального настання правових наслідків по експедиційним послугам та не підтверджено первинними бухгалтерським документами, які саме експедиторські послуги були надані на адресу ДП "Середино-Будський лісгосп" від ТОВ "Трейн Укрейн". Стосовно взаємовідносин з ПП "Ексім В" встановлено, що на підтвердження віднесення сум до податкового кредиту, позивачем не було надано оригіналів податкових накладних за жовтень, листопад та грудень 2010 року. Отже державним підприємством ДП «Середино-Будське лісове господарство» неправомірно завищено суму податкового кредиту по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Ексім В". Перевіркою встановлено, що ДП «Середино-Будське лісове господарство» придбало у ТОВ "Стилобат Девелопмент" та ПП "Імпульс Транс" щебінь, який за наказом №9 від 16.01.2012р. Державного агентства лісових ресурсів України безкоштовно був переданий Дніпровсько-Тетерівському державному лісомисливському господарству Київського обласного управління лісового та мисливського господарства у зв'язку з виробничою необхідністю. Отже, придбаний у ТОВ "Стилобат Девелопмент" та ПП "Імпульс Транс" щебінь не використовувався платником податку у господарській діяльності. Тому позивач безпідставно відніс до податкового кредиту ПДВ з вказаних операцій. Також наказом №375 від 31.10.2012 року Державного агентства лісових ресурсів України зобов'язало ДП «Середино-Будське лісове господарство» передати безкоштовно цвяхи будівельні та сітку- рабицю, які раніше були придбані позивачем у ПП "Бікомп", ДП «Конотопське лісове господарство» у зв'язку з виробничою необхідністю. Тобто, товар, придбаний у ПП "Бікомп", не використовувався позивачем у господарській діяльності. Отже, підприємством безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ПП "Бікомп".

Представники позивача Кандюков Г.Г., Плужников О.М., Шевцова Н.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача Сіренко І.С. позов не визнала з підстав, викладених у письмовому запереченні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні було встановлено, що Шосткинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Сумській області проведена планова виїзна перевірка Державного підприємства «Середино-Будський лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки № 425-18-17-22-0309/00992970 від 11.10.2013р. (т.1 а.с.15-119).

На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 29 жовтня 2013 року: №0000612203, яким збільшено суму грошового зобов»язання позивачу за платежем: податок на прибуток в сумі 309263грн., у тому числі основного платежу 250968грн. та штрафних санкцій 58295грн.; №0000622203, яким позивачу зменшено суму від»ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 35181грн.; №0000632203, яким позивачу донараховано податку на додану вартість в сумі 58597грн., у тому числі основного платежу 46878грн., штрафних санкцій 11719грн.(т.1 а.с.155-157).

Згідно висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, встановлені наступні порушення:

1) п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , п.44.1, п.44.5 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що спричинило заниження податку на прибуток підприємства у сумі 265148грн.

2) п.п.7.2.3 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.4, п. 198.6, ст.198, п.199.1, п.199.3, п.199.4 ст. 199 з урахуванням п.201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 46878грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включено до складу ПК р.24 на суму 35181 грн.

До таких висновків податкова інспекція дійшла у зв»язку з безтоварністю досліджених господарських операцій.

Як зазначено в акті перевірки, стосовно взаємовідносин з ФОП ОСОБА_6 були надані первинні бухгалтерські документи та пояснення ОСОБА_6, в яких він вказував, що він був зареєстрований приватним підприємцем, але працював водієм на автомобілі Урал у ФОП ОСОБА_7, ніяких документів щодо надання послуг з перевезення лісоматеріалів державному підприємству "Середино-Будське лісове господарство" не підписував. Крім того, в товарно-транспортних накладних в рядку де зазначається марка автомобіля на якому відбувалося вивезення лісопродукції зазначено автомобіль УРАЛ але номерні знаки (НОМЕР_1) вказані не повністю. В поясненнях ОСОБА_6 також говорить, що не пам'ятає номерних знаків автомобіля на якому надавав послуги по вивезенню лісопродукції. Від Шосткинського відділення РЕР було отримано відповідь що автомобіль УРАЛ з державним номером НОМЕР_1 в базі Шосткинського відділення РЕР - не значиться. Виходячи з того, що акти виконаних робіт та інші документи, виписані ФОП ОСОБА_6 підприємству-отримувачу послуг за відповідними фінансово-господарськими операціями, є такими, що не відповідають чинному законодавству, складені та видані із порушенням податкового законодавства України, не можуть вважатися належним доказом на підтвердження правомірності віднесення вартості придбаних послуг до складу валових витрат ДП "Середино-Будський лісгосп". Також, при проведенні перевірки встановлено, що постачальниками позивача були ПП Фірма "Вектор" та ТОВ "Ютол". До перевірки надано накладні на придбання проволоки катанки. Відповідно до бухгалтерських документів проволока катанка була оприбуткована та списана згідно до бухгалтерських проводок. Придбані товарно-матеріальні цінності використані підприємством у власній господарської діяльності, а саме для пакування деревини при її перевезенні. Проте підприємство до перевірки не надало товарно-транспортні документи, подорожні листи, або інші документи які б свідчили про факт перевезення проволоки катанки від постачальників до складу ДП "Середино-Будський лісгосп". У періоді, що перевірявся, позивачем було укладено договір з ТОВ «Рейл Карго Транс» про надання послуг з організації перевезень вантажів залізницею. В той же час, позивачем був укладений договір і з Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" про перевезення вантажів залізницею. При дослідженні питання щодо транспортування лісопродукції залізничним транспортом за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. підприємством ДП "Середино-Будський лісгосп" не надано жодного документа щодо підтвердження виконаних робіт (обов'язків) експедитора ТОВ "Рейл Карго Транс". Тобто, взаємовідносини між ДП "Середино-Будський лісгосп" та ТОВ "Рейл Карго Транс" не підтверджено первинними бухгалтерським документами які саме експедиторські послуги були надані на адресу ДП "Середино-Будський лісгосп" від ТОВ "Рейл Карго Транс". В ході перевірки було встановлено, що підприємство ТОВ "Трейн Укрейн" надавало експедиційні послуги на адресу позивача в 2 кварталі 2012 році. Проте, на перевірку на надано жодного транспортного документу оформленого підприємством ТОВ "Трейн Укрейн", який містить інформацію про напрямок руху вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, як доказ здійснення експедиційних послуг. Також за умовами договору ТОВ "Трейн Укрейн" не несе ніякої відповідальності за збереження вантажу (тобто втрату, недостачу, пошкодження, крадіжку на транспорті). Тому, на думку відповідача, підприємство перераховувало кошти за експедиційні послуги, які фактично не здійснювались, а відповідальність за цілісність та збереження вантажу несе ДТГО "Південно-Західна залізниця". Враховуючи викладене, взаємовідносини між ДП "Середино-Будський лісгосп" та ТОВ "Трейн Укрейн" не мали реального настання правових наслідків по експедиційним послугам та не підтверджено первинними бухгалтерськими документами, які саме експедиторські послуги були надані на адресу ДП "Середино-Будський лісгосп" від ТОВ "Трейн Укрейн". Стосовно взаємовідносин з ПП "Ексім В" встановлено, що на підтвердження віднесення сум до податкового кредиту, позивачем не було надано оригіналів податкових накладних за жовтень, листопад та грудень 2010 року. Отже державним підприємством ДП «Середино-Будське лісове господарство» неправомірно завищено суму податкового кредиту по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Ексім В". Перевіркою встановлено, що ДП «Середино-Будське лісове господарство» придбало у ТОВ "Стилобат Девелопмент" та ПП "Імпульс Транс" щебінь, який за наказом №9 від 16.01.2012р. Державного агентства лісових ресурсів України безкоштовно був переданий Дніпровсько-Тетерівському державному лісомисливському господарству Київського обласного управління лісового та мисливського господарства у зв'язку з виробничою необхідністю. Отже, придбаний у ТОВ "Стилобат Девелопмент" та ПП "Імпульс Транс" щебінь не використовувався платником податку у господарській діяльності. Тому позивач безпідставно відніс до податкового кредиту ПДВ з вказаних операцій. Також наказом №375 від 31.10.2012 року Державного агентства лісових ресурсів України зобов'язало ДП «Середино-Будське лісове господарство» передати безкоштовно цвяхи будівельні та сітку-рабицю, які раніше були придбані позивачем у ПП "Бікомп", ДП «Конотопське лісове господарство» у зв'язку з виробничою необхідністю. Тобто, товар, придбаний у ПП "Бікомп", не використовувався позивачем у господарській діяльності. Отже, підприємством безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ПП "Бікомп".

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на таке.

Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин (в період до 01 січня 2011 року) був Закон України «Про податок на додану вартість», який втратив чинність з 01.01.2011р. До спірних правовідносин, які виникли у період з січня по грудень 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 84 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні норми містяться також у розділі V Податкового кодексу України, який визначає правила оподаткування податком на додану вартість з 01 січня 2011 року.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що достатніми підставами для включення платником податку до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України визначають випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. До них відносяться: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Законодавець, виписуючи вказані норми, мав на увазі оформлення податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів безумовно під час фактичного виконання господарських операцій.

Реальність виконання господарських операцій Державним підприємством «Середино-Будське лісове господарство» з контрагентами повністю підтверджена у судовому засіданні.

Так, на момент складання податкових накладних контрагентами ТОВ «Ютол», ПП «Фірма «Вектор», ТОВ «Стилобат Деволепмент», ПП «Імпульс Транс», ПП «Бікомп», ТОВ «Трейн Укрейн» та ТОВ «Рейл Карго Транс» були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів.

Відповідно до визначення ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно пп.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з матеріалів перевірки, замовлені у контрагентів товари та послуги придбавалися з метою використання в подальшій господарській діяльності та були використані у такій діяльності.

Перевіркою встановлено, що постачальниками Державного підприємства «Середино-Будське лісове господарство» були ПП "Фірма "Вектор" та ТОВ "Ютол". До перевірки надано накладні на придбання проволоки катанки. Відповідно до бухгалтерських документів проволока катанка була оприбуткована та списана згідно до бухгалтерських проводок. Придбані товарно-матеріальні цінності використані підприємством у власній господарської діяльності, а саме для пакування деревини при її перевезенні.

Тобто, податковий орган в акті перевірки підтверджує реальність виконання вказаних операцій.

На підтвердження перевезення проволоки катанки від постачальників до складу ДП "Середино-Будський лісгосп" позивачем надані товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.3, 5, 14, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27).

В акті перевірки вказано, що 29 грудня 2011 року між позивачем (Клієнт) та ТОВ "Рейл Карго Транс" (Експедитор) укладено договір № 9200937, за умовами якого Експедитор згідно з даним договором, що є дорученням Клієнта, на підставі заявок Клієнта, за його рахунок та за винагороду (плату) організовує перевезення вантажів в залізничному рухомому складі й пов'язані з цим послуги шляхом укладення договорів з підприємствами, уповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами - власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами, а Клієнт сплачує й приймає надані Експедитором послуги на умовах даного договору.

На аналогічних умовах був укладений договір № 02-04-06 від 02.04.2012 року з ТОВ «Трейн Укрейн» .

Договори були укладені з метою задоволення господарських потреб підприємства в залізничному рухому складі для перевезення лісопродукції до кінцевих споживачів (покупців лісодеревини).

Про фактичне виконання умов вказаних договорів свідчать акти виконаних робіт, податкові накладні, звіти експедитора про обсяг перевезень.

При цьому суд зазначає, що в актах виконаних робіт та доданих до них реєстрів вагонів, накладних, звітів експедитора зазначені конкретні послуги, що надавалися позивачу, в тому числі вказані конкретні номери вагонів та дати їх надання для перевезення лісо продукції (т.2 а.с.49-141).

Що стосується укладеного позивачем договору з Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" про перевезення вантажів залізницею, то суд зазначає, що вказаний договір не спростовує реальності виконання договорів з ТОВ "Рейл Карго Транс" та ТОВ «Трейн Укрейн», оскільки предметом договорів з останніми є надання послуг з організації перевезень вантажів ( підшук та подача відповідного залізничного рухомого складу), в той час як предметом договору з ДТГО "Південно-Західна залізниця" є безпосередньо перевезення вантажів залізницею.

Перевіркою встановлено, що ДП «Середино-Будське лісове господарство» придбало у ТОВ "Стилобат Девелопмент" та ПП "Імпульс Транс" щебінь, який за наказом №9 від 16.01.2012р. Державного агентства лісових ресурсів України безкоштовно був переданий Дніпровсько-Тетерівському державному лісомисливському господарству Київського обласного управління лісового та мисливського господарства у зв'язку з виробничою необхідністю. Також наказом №375 від 31.10.2012 року Державного агентства лісових ресурсів України зобов'язало ДП «Середино-Будське лісове господарство» передати безкоштовно цвяхи будівельні та сітку-рабицю, які раніше були придбані позивачем у ПП "Бікомп", ДП «Конотопське лісове господарство» у зв'язку з виробничою необхідністю.

На думку податкового органу, вказані товари не використовувалися платником податку у господарській діяльності, а тому безпідставно віднесені до податкового кредиту ПДВ з вказаних операцій.

Проте, податковим органом такий висновок зроблений всупереч вимогам ст.198 Податкового кодексу України, згідно яких право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Подальші дії позивача по безоплатній передачі придбаних товарів іншим лісгоспам, то вони є цілком правомірними, оскільки вчинені у відповідності до статутних документів та на підставі наказів розпорядника коштів - Державного агентства лісових ресурсів України.

Господарська операція з передачі даних товарів до інших лісгоспів виконана у відповідності до податкового законодавства: нараховано податкове зобов'язання, виписані податкові накладні та включено до Податкової декларації з податку на додану вартість.

Тому висновок податкового органу про безпідставне віднесення ДП «Середино-Будське лісове господарство» до податкового кредиту ПДВ з вказаних операцій є не обґрунтованим.

В акті перевірки зазначено, що на підтвердження віднесення сум до податкового кредиту, позивачем не було надано оригіналів податкових накладних по взаємовідносинах з ПП "Ексім В", ДП "Сумський експертно-технічний центр Держпромнагляду України", ДП "Новгород-Сіверська лісова науково-дослідна станція", ФОП ОСОБА_8, ПП ОСОБА_9, ТОВ "Ліс-Інформ", ПП "Мій комп'ютер", КП "Редакція газети "Сумщина", ДТГО "Південно-західна Залізниця", ТОВ "Сумитекстильторг", Державне спеціалізоване лісозахисне підприємство "Харківлісозахист", ТОВ "Ютол".

Проте, позивачем в судове засідання були надані належним чином завірені копії вказаних накладних та їх оригінали для огляду(т.1 а.с.225-238).

Податковим органом не надано суду жодного доказу того, що зазначені податкові накладні своєчасно не були внесені до єдиного реєстру податкових накладних, а їх дані не були відображені у податковій звітності позивача та контрагентів.

Отже висновок відповідача про завищення суми податкового кредиту у зв»язку з ненаданням оригіналів податкових накладних є не обґрунтованим.

Також в акті перевірки відповідачем вказано про безтоварність договорів підряду, що були укладені між ДП «Середино-Будське лісове господарство» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 для виконання робіт по перевезенню лісо деревини, що на думку відповідача підтверджується поясненням ОСОБА_6.

Під час перевірки встановлено, що 01.05.2010р. між Державним підприємством «Середино-Будське лісове господарство» та ФОП ОСОБА_6 було укладено договір №Б/11 про надання послуг з перевезення лісопродукції.

За змістом п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, статистична та інші види звітності, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно акту перевірки, у ДП «Середино-Будське лісове господарство» наявні по операціям з надання послуг з перевезення лісопродукції всі первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, що не заперечувалося і в судовому засіданні.

Посилання ревізорів на відсутність у ФОП ОСОБА_6 транспортних засобів необхідних для надання відповідних послуг насамперед не відповідає змісту акту перевірки. Так на сторінці 11 акту сам ОСОБА_6 вказує на той факт, що саме на автомобілі Урал він здійснював перевезення вантажів з верхнього складу підприємства на нижні склади на залізничній станції «Зерново» та «Победа».

Відповідно до довідки Державної автомобільної інспекції на ОСОБА_6 саме у 2010 році було складено адміністративний протокол під час керування ним автомобілем УРАЛ д.н. В84-55РМ. Адміністративний протокол було складено на нього по факту не вчасного проходження ним технічного огляду автомобіля. При цьому жодних посилань про неправомірне використання ОСОБА_6 вказаного транспортного засобу у протоколі відсутнє.

Суд вважає, що договори, укладені між позивачем та ФОП ОСОБА_6 відповідають вимогам цивільного та господарського законодавства.

Що стосується пояснень ОСОБА_6, то податковим органом не надано відповідного вироку суду, яким би було встановлено, що ФОП ОСОБА_6 був зареєстрований в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що вказаною юридичною особою укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з ДП «Середино-Будське лісове господарство» (з метою суперечною інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо), підроблялись первинні документи або що товари, роботи (послуги) від вказаного контрагенту підприємству фактично не передавались.

З урахуванням викладеного, вказані в акті пояснення, стосовно непричетності до діяльності вказаних підприємств, складені в рамках перевірки, не можуть вважатися доказами, що доводять обґрунтованість висновків ревізорів, оскільки відсутній вирок суду, який набрав законної сили та зміст якого відображає зазначені обставини як такі, що мали місце.

Пояснення ОСОБА_6 не можуть бути підтвердженням того, що операції з поставки товарів фактично не відбувались, а також, що всі правочини, укладені з цим підприємцем, були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

Ті обставини, за якими певні документи контрагентів за припущенням ревізорів підписані іншими особами, ніж тими, чиї прізвища зазначені у документах, ще не означає фальсифікації самого документа і не має наслідком визнання протиправними господарських операцій, які фактично відбулись і цей факт підтверджується документально.

Крім того, ОСОБА_6 у своїх поясненнях не заперечував виконання перевезень лісо продукції для позивача.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями. Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), витрати на придбання яких включається до складу валових витрат та на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії"(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге , а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Шосткинська ОДПІ, як суб"єкт владних повноважень, не довела правомірності податкових повідомлень - рішень.

Таким чином, суд вважає за необхідне скасувати податкові повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 29 жовтня 2013 року: №0000612203, №0000622203, №0000632203.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов державного підприємства "Середино-Будське лісове господарство " до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 29 жовтня 2013 року: №0000612203, №0000622203, №0000632203.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.О. Бондар

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 грудня 2013 року.

З оригіналом згідно:

Суддя С.О. Бондар