Постанова № 36418717, 24.12.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2013 року № 813/9253/13-а

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Сасевича О.М.

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Шулежко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області, Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про повернення коштів та автомобіля, -

В С Т А Н О В И В:

10 грудня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області, Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якій просив:

-«скасувати «Постанову про відкриття виконавчого провадження» ВП №36193856 від 25.01.2013 року»;

-«повернути мені стягнені та завдані збитки».

Ухвалою судді від 12.12.2013 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

18 грудня через канцелярію суду ОСОБА_1 було подано уточнену позовну заяву, в якій він остаточно просив суд:

-«скасувати «Постанову про відкриття виконавчого провадження» ВП №36193856 від 25.01.2013 року»;

-«повернути мою автомашину та кошти у сумі 156 158,14 грн.».

Ухвалою судді від 19.12.2013 року провадження у даній адміністративній справі відкрито.

Ухвалою суду від 24 грудня 2013 року закрито провадження в адміністративній справі №813/9253/13-а в частині позовних вимог про скасування постанови державного виконавця органу державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області про відкриття виконавчого провадження ВП №36193856 від 25.01.2013 року.

Таким чином, позовною вимогою позивача є «повернути мою автомашину та кошти у сумі 156 158,14 грн.».

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Відділу державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області (надалі - відповідач 1), позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову та просив у задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Державна податкова інспекція у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, хоча своєчасно і у встановленому законом порядку повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи. У встановлений строк заперечень чи пояснень ДПІ щодо даного адміністративного позову до суду не надходило.

Відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч.5 ст.181 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Таким чином, судом було ухвалено проводити розгляд справи у відсутності представника Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Заслухавши пояснення позивача та представника Відділу державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Із матеріалів справи судом встановлено, що постановою Господарського суду Львівської області від 15.11.2007 року у справі №13/303А повністю задоволено позовні вимоги ДПІ у Жовківському районі, а саме: стягнуто з СПД ФО ОСОБА_1 в доход державного бюджету 46 864,29 грн. податкового боргу за рахунок активів; стягнуто з СПД ФО ОСОБА_1 в доход державного бюджету 468,64 грн. судового збору.

На виконання постанови суду, 20.12.2012 року Господарським судом Львівської області видано виконавчий лист №13/303А щодо стягнення з СПД ФО ОСОБА_1 в доход державного бюджету 46 864,29 грн. податкового боргу за рахунок активів.

22.01.2013 року на примусове виконання до відповідача надійшов виконавчий лист №13/303А від 20.12.2012 року, виданий Господарським судом Львівської області.

25.01.2013 року державним виконавцем Бакум Н.М. органу державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №36193856 по примусовому виконанню виконавчого листа №13/303А від 20.12.2012 року, виданого Господарським судом Львівської області щодо стягнення з СПД ФО ОСОБА_1 в доход державного бюджету 46 864,29 грн. податкового боргу за рахунок активів. В оскаржуваній постанові зазначено боржником - ОСОБА_1, а стягувачем - Державу, встановлено строк для добровільного виконання рішення до 01.02.2013 року.

Так, з метою повного виконання виконавчого документа та виявлення майна позивача, державним виконавцем було надіслано запити в органи реєстрації майна.

На підставі відповіді Жовківського ВРЕР ДАІ відповідачу 1 стало відомо, що за боржником -ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб ЗИЛ 431612, державний номерний знак НОМЕР_1.

01 лютого 2013 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Державним виконавцем 01.04.2013 року було винесено постанову про розшук майна боржника та 03.07.2013 року за вих. №1818 направлено начальнику УДАІ ГУМВС України у Львівській області запит щодо виконання постанови про розшук майна боржника (що належить гр. ОСОБА_1).

26.04.2013 року працівниками ДПС в Тернопільській області, відповідно до ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», у присутності свідків здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу вантажного ЗИЛ 431612, д.н.з. НОМЕР_1 на підставі постанови у ВП №36193856 від 01.04.2013 року у власника транспортного засобу - ОСОБА_1, про що складено акт огляду і тимчасового затримання транспортного засобу, копія якого наявна у матеріалах справи.

Згідно повідомлення Управління МВС України в Тернопільській області Управління Державтоінспекції, надісланого ВДВС Жовківського РУЮ Львівської області, транспортний засіб ЗИЛ 431612, д.н.з.НОМЕР_1 знаходиться на спеціальному майданчику ТФ ДП МВС України «Інформресурси» (адреса: м.Тернопіль, вул.15 квітня).

23 грудня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про проведення виконавчих дій та скеровано для виконання Управління ДВС ГУЮ Тернопільської області.

За приписами статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

При цьому, відповідно до пункту 4.13.6 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за №865/4158, розшук транспортних засобів боржника за постановою державного виконавця здійснюється органами внутрішніх справ у порядку, установленому Інструкцією про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб), затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України від 25 червня 2002 року №607/56/5, зареєстрованою в Мін'юсті України 27 червня 2002 року за №541/6829 (із змінами та доповненнями).

Як визначено пунктом 3.2 зазначеної Інструкції, у разі виявлення транспортних засобів боржника органи внутрішніх справ у триденний термін з моменту виявлення повідомляють ініціатора розшуку про місце знаходження, а транспортні засоби боржника негайно затримують та доставляють на спеціальні майданчики чи стоянки тимчасового зберігання Державтоінспекції.

Крім того, відповідно до підпункту 7.11 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 березня 2009 року №111, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 року за №576/16592, працівники підрозділів ДПС мають право затримувати та доставляти у встановленому законодавством порядку транспортні засоби для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках.

А згідно з пунктом 2 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1102, у разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», уповноважена особа Державтоінспекції негайно тимчасово затримує такий транспортний засіб та доставляє на спеціальний майданчик чи стоянку.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що достатньою підставою для тимчасового затримання та поміщення на спецмайданчик належного особі транспортного засобу є наявність постанови державного виконавця про розшук транспортних засобів такої особи як боржника у виконавчому провадженні, що перебуває на виконанні у органі ДВС.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на відмінність понять «арешт» та «розшук» транспортного засобу.

Так, арешт транспортного засобу - це накладення заборони на право розпоряджатися таким транспортним засобом до визначення його подальшої долі. При цьому, особа-власник такого транспортного засобу не позбавляється прав щодо володіння та користування ним.

Виходячи з приписів Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (в т.ч. й транспортних засобів) застосовується: для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

При цьому, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Стосовно ж поняття «розшук транспортного засобу», слід зазначити, що вказане поняття включає в себе ряд заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження такого транспортного засобу.

З огляду на вищевикладені положення Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції про проведення виконавчих дій, Інструкції про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб), Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках необхідно зазначити, що посадові/службові особи органів ДПС наділені повноваженнями щодо затримання транспортного засобу лише у разі перебування такого транспортного засобу у розшуку.

Таким чином, суд приходить до переконання, що дії державного виконавця, під час виконання виконавчого провадження №36193856 здійснені в межах та спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про державну виконавчу службу».

З приводу клопотання позивача щодо ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

Згідно ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

При цьому, сторона виконавчого провадження не обмежена в реалізації такого права, і у свою чергу позивач, що є боржником за виконавчим документом, таким правом скористався, що підтверджується актом державного виконавця від 02.12.2013 року та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні. Також слід зауважити, що матеріали виконавчого провадження судом було оглянуто у судовому засіданні 24.12.2013 року.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 за №43/5, єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (надалі - Єдиний реєстр) - це комп'ютерна база даних, яка створена за допомогою автоматизованої системи і відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1.4 цього Положення, реєстраторами Єдиного реєстру є:

- відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, підрозділи примусового виконання рішень структурних підрозділів головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України, структурні підрозділи районних, міських (міст обласного значення), районних у містах, міжрайонних та міськрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України (далі - органи ДВС), які здійснюють його ведення.

Відповідно до пункту 3.1 Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, до Єдиного реєстру обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій.

Пунктом 3.2 Положення передбачено, що унесення відомостей до Єдиного реєстру здійснюється державним виконавцем або уповноваженою посадовою особою органу ДВС.

Слід врахувати, що Закон України «Про виконавче провадження» визначає як порядок і умови здійснення виконавчого провадження, так і порядок здійснення контролю за діями державного виконавця.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 року №202/98-ВР, державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Загалом, у розумінні цієї норми права державний виконавець не є окремим суб'єктом, а є представником влади, який здійснює свої повноваження від імені держави в системі органів державної влади - державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з абз.1 ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

В ході судового розгляду справи встановлено, що відповідач 1 в даних правовідносинах діяв виключно у межах, встановлених нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії виконавчого провадження, шляхом повернення коштів у загальній сумі 156 158,14 грн., у тому числі: «-1 610,00 грн. - лист ВАТ «Ощадбанку» №140 від 23.05.2011 року; -9 028,14 грн. - ордер №1 (327/В-5, «Приватбанк» від 20.05.2013 року; -25 000,00 грн. - вилучені кошти, внаслідок арешту автомашини, лист ВДВС №В5/327 від 01.04.2013 року, документ Терноп. ДАІ «огляду і затримання автомашини» від 26.04.2013 року; -34 410,00 грн. - збитки через вимушене безробіття; -34 410,00 грн. - збитки через моральні переживання; -4 000,00 грн. - псування двох акумуляторів 6 СТ-140; -12 000,00 грн. - псування 6-х автошин, через трим. на сонці; -1 000,00 грн. - відновлення фарбованого покриття автомаш.; -700,00 грн. - пальне за прогон автомаш. на штрафмайданчик; -10 000,00 грн. - витрати на судову тяганину; -24 000,00 грн. - витрати через можливе розмороження системи охолодження двигуна, через незлив води», то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підстави для зняття відповідачем арешту з майна, визначені ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», до яких віднесено зокрема, у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, яке належить іншій особі, а не боржникові, за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, у разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Позивач не надав належних та допустимих доказів наявності обставин, що передбачені ст.60 вказаного Закону для зняття арешту з майна боржника державним виконавцем, а тому підстави для зобов'язання відповідача скасувати арешт та повернути майно ОСОБА_1, автомашину, кошти, що стягнені в банках в сумі 10 638, 14 грн., кошти в сумі 25 000,00 грн., що вилучені 26.04.2013 року під час арешту в Тернопільській області - відсутні.

Окрім цього, відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 1174 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, для відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи не є кваліфікуючою ознакою наявність вини цієї особи, але право на відшкодування шкоди законодавством пов'язується з підставами виникнення шкоди, завданої незаконними діями, та умовами виникнення права на його відшкодування.

За приписами статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При цьому, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральні страждання позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку із затриманням та поміщенням на спецмайданчик його автомобіля він відчував душевний дискомфорт та переживання. Крім того, зазначає, що вчинені відповідачем дії негативно позначилися на його подальшій господарській діяльності, як фізичної особи-підприємця.

У той же час, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження вищевказаних тверджень.

Будь-яких доказів, що підтверджують притягнення посадових осіб до відповідальності за невиконання чи неналежне виконання ними своїх обов'язків, що могло завдати шкоди позивачу також не надано.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення коштів у загальній сумі 156 158,14 грн.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, суд, у даному випадку, приходить до висновку про відповідність вчинених державним виконавцем дій та прийнятих відповідачем постанов по ВП №36193856 вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а також про необґрунтованість позовних вимог, заявлених позивачем, у зв'язку із чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень статті 94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.7-11, 14, 69-71, 86, 94, 128, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30 грудня 2013 року.