Ухвала суду № 36418643, 18.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Справа № 9104/29247/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.,

з участю секретаря - Драбчук М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 06 лютого 2007 року по справі № 5/1409-25/205-А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клас-люкс» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство «Укртехпроект», Приватне підприємство «Будпостачоб'єкт»,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Клас-люкс» (далі - ТзОВ «Клас-люкс») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі - ДПІ у Личаківському районі м. Львова), у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 14 листопада 2005 року № 0003032300/0/20207, № 0003042300/0/20206 та від 29 травня 2006 року № 0003032300/2, № 0003042300/2.

Позовні вимоги обґрунтовувало посиланням на безпідставність висновків відповідача про зайве віднесено до складу валових витрат вартості послуг, що були надані ПП «Укртехнопроект» та ПП «Будпостачоб'єкт», та про безпідставне віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість з цих послуг.

Постановою господарського суду Львівської області від 06 лютого 2007 року вказаний позов задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 14 листопада 2005 року № 0003032300/0/20207, № 0003042300/0/20206 та від 29 травня 2006 року № 0003032300/2, № 0003042300/2.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, ДПІ у Личаківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки виявленим під час перевірки ТзОВ «Клас-люкс» фактам порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме зайвому віднесенню до складу валових витрат вартості наданих ПП «Укртехнопроект» та ПП «Будпостачоб'єкт» послуг та до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з цих послуг.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній доводи, просив її задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча їх належним чином було повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 02 листопада 2005 року № 341/23-0/31896698, складеного за результатами комплексної виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ «Клас-люкс» за період з 01 січня 2004 року по 30 червня 2005 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14 листопада 2005 року № 0003032300/0/20207, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за податком на прибуток в сумі 13800.00 грн., з яких за основним платежем в сумі 9850.00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3950.00 грн. та № 0003042300/0/20206, яким позивачу визначеного грошове зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 11820.00 грн., з яких за основним платежем в сумі 7880.00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3940.00 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачу було відмовлено в задоволенні його скарг та прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 травня 2006 року № 0003032300/2, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за податком на прибуток до 14270.00 грн., з яких за основним платежем в сумі 9850.00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4420.00 грн. та № 0003042300/2, яким залишено без змін розмір визначеного позивачу грошового зобов'язання за податком на додану вартість.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугували висновки відповідача про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 9850.00 грн., а також підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 7880.00 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на те, що позивачем зайво віднесено до складу валових витрат вартість послуг, що були надані ПП «Укртехнопроект» та ПП «Будпостачоб'єкт» та до податкового кредиту суми податку на додану вартість з цих послуг, оскільки вказані витрати не підтверджені відповідними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в акті перевірки від 02 листопада 2005 року № 341/23-0/31896698 висновки про порушення ТзОВ «Клас-люкс» вимог податкового законодавства, а саме заниження податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а досліджені під час розгляду справи докази свідчать про правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту на підставі документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами податкового обліку, що в свою чергу свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Спірні правовідносини врегульовані нормами чинних на момент їх виникнення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції фактичне виконання укладених між позивачем та його контрагентами ПП «Укртехнопроект» та ПП «Будпостачоб'єкт» договорів доводиться належним чином складеними актами прийому-передачі виконаних робіт. Розрахунки між сторонами проведено в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківські рахунки вказаних контрагентів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

До складу податкового кредиту позивачем включено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних послуг у згаданих вище контрагентів, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних контрагентами, які на час вчинення відповідних господарських операцій мали статус платника податку на додану вартість.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивач правомірно сформував зобов'язання за податком на додану вартість та податком на прибуток з врахуванням господарських операцій із зазначеними вище контрагентами

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 06 лютого 2007 року по справі № 5/1409-25/205-А - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

С.П. НОС

Повний текст ухвали виготовлено 23 грудня 2013 року.