Постанова № 36418430, 17.12.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Справа № 903/1059/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Гулова А.Г. , суддя Маціщук А.В.

при секретарі Сливінський О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Волинської області від 29.10.13 р. у справі № 903/1059/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7"

до Підприємця Бучмана Тараса Ігоровича

про стягнення 18987, 80 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Дельта-7", 45606, Волинської бл., Луцький р-н, с. Раванці, вул.. Європейська, 3 (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Волинської області з позовною заявою (а.с. 2-3) до фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності Бучмана Тараса Ігоровича, 45523, Волинська обл.., Локачинський р-н, с. Затурці (надалі - відповідач), в якій просить стягнути 19987,80 грн.

Позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в які просив стягнути з відповідача 18987,80 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Волинської області від 29.10.13 р. (а.с. 21) позов задоволено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що свої обов'язки по оскаржуваному договору, позивач виконав належним чином, однак відповідач свої зобов'язання, щодо оплати суми оренди виконав частково, внаслідок чого утворилась заборгованість по орендній платі. Враховуючи вказане, суд задоволив позовні вимоги.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Скаржник зокрема зазначає, що він був позбавлений можливості взяти участь в судовому засіданні суду першої інстанції.

Відповідач констатує той факт, що оскаржуваний договір укладений з фізичною особою Бучманом Т.І., а не з суб'єктом підприємницької діяльності, а відтак даний спір не підвідомчий господарському суду.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, проти апеляційної скарги заперечив, оскільки вважає, що посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими.

Представники відповідача та позивача не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Водночас, від відповідача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі.

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 3 грудня 2008 року між ТзОВ "Дельта - 7" (орендодавець) та підприємцем Бучманом Тарасом Ігоровичем (орендар) укладено договір оренди торговельного місця, площі № 16/10/4 (далі - договір).

Згідно п. 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне користування торгівельне місце на столах (прилавках), торгівельну площу на території ринку площею 17,5 кв.м. для встановлення металевої конструкції за № ряд 16 місце 10.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається у розмірі 20 грн. за м.кв., що становить 350 грн. за місяць та вноситься до 5-го числа поточного місяця.

Пунктом 4.2.1 передбачено, що орендар має право самостійно здійснювати господарську діяльність в межах, визначених договором.

За порушення термінів сплати орендної плати, встановлених у п. 4.1.2, орендар сплачує: за прострочку з 5-го до 15-го числа штраф в сумі 10 грн. за кожний день прострочки за несплату після 15го числа - штраф у сумі 50 грн. за кожний день просрочки (п. 5.1.1).

Цей договір діє з 01.05.09 р. до 31.12.09 р., а в частині розрахунків у разі невиконання їх орендарем та нанесені збитки орендодавцю - до повного проведення розрахунків та відшкодування збитків (п. 6.1).

Апеляційний суд оцінює критично доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, що оскаржуваний договір підписаний між ТОВ "Дельта-7" та Бучманом Т.І., як фізичною особою, а не як з суб'єктом підприємницької діяльності, виходячи з наступного.

Дослідивши умови оскаржуваного договору, колегія суддів констатує той факт, що п. 1.1 договору, укладеного між позивачем та Бучманом Т.І., що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію, передбачено, що позивач надає, а Буман Т.І. приймає тимчасове платне користування торгівельне місце на столах (прилавах), торгівельну площу на території ринку площею 17,5 кв.м. для встановлення металевої конструкції за № ряд 16 місцем 10. Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що Бучман Т.І. має право самостійно здійснювати господарську діяльність в межах, визначених договором.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що на час підписання договору оренди, Бучман Т.І. був суб'єктом підприємницької діяльності, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 № 094733, виданого державним реєстратором Локачинською районною державною адміністрацією Волинської області 08.10.02 р.

У відповідності до ст..4 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного

виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання

прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -

підприємцями.

Апеляційний суд констатує той факт, що об'єктом оренди є торгівельне місце (розташована металева конструкція), яке орендар прийняв у тимчасове платне користування для здійснення торгівельної діяльності (розділ 1, 2 договору), а відтак у даних правовідносинах він діяв як суб'єкт підприємницької діяльності.

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваний договір укладений між ТОВ "Дельта-7" та суб'єктом підприємницької діяльності Бучманом Т.І., а відтак з моменту підписання договору та отримання торговельного місця між сторонами виникли господарсько-правові відносини.

Пунктом 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу дії статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Право адміністрації ринку укладати письмові угоди з продавцем про надання торгівельних місць на визначений термін передбачено п. 20 Правил торгівлі на ринку, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року N 57/188/84/105.

Приписами п. 20 цих Правил встановлено, що адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Відповідно до ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до п. 13 Правил торгівлі на ринках "торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо".

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв металоконструкцію, що знаходиться с. Рованці, вул.. Європейська, 3 ряд № 16 місце № 10, що підтверджується актом приймання-здачі (металоконструкції) від 03.12.08 р. (а.с. 10).

Однак, відповідач свої зобов'язання, щодо оплати суми оренди виконав частково, внаслідок чого виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 13000,00грн.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України та ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства України та умочи оскаржуваного договору, колегія суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі в 13000 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання ( ч. 2 ст. 549 ЦК України ).

Згідно п. 5.1.1 договору за порушення термінів сплати орендної плати, встановлених у п. 4.1.2 орендар сплачує: за прострочку з 5-го до 15-го числа штраф в сумі 10грн., за кожний день прострочки за несплату після 15-го числа- штраф у сумі 50грн. за кожний день прострочки.

Здійснивши розрахунок штрафу, колегія суддів погоджується з правильністю розрахунку господарського суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача 5000 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши розрахунок річних та інфляційних, апеляційний суд погоджується з розрахунком господарського суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача 398,13 грн. інфляційних та 589,67 грн. річних.

Рівненський апеляційний господарський суд оцінює критично доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, що відповідач був позбавлений можливості прийняти участь в судовому засіданні суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвалу про порушення провадження по справі, якою призначено розгляд даної справи на 29.10.13 р., відповідач отримав 17.10.13 р.

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, а відтак констатує те, що відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні свого представника.

Крім того, даною ухвалою, суд зобов'язав відповідача, надати письмові пояснення по суті заявленого позову. Однак, відповідач, не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву і всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову в т.ч. і клопотання щодо застосування строку позовної давності.

Враховуючи недоведення неможливості подання клопотання про застосування строку позовної давності при вирішенні спору суду першої інстанції, суд відхиляє подане клопотання на стадії апеляційного провадження.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що у відповідача існувало достатньо часу для підготовки відзиву та документів, на які він посилається, як на підставу своїх доводів чи заперечень з приводу пред'явленого позову.

Враховуючи вказане, апеляційний суд вважає доводи відповідача, щодо позбавлення права на участь в судовому засіданні суду першої інстанції необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно ст. 49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності Бучмана Тараса Ігоровичана рішення господарського суду Волинської області від 29.10.13 р. у справі № 903/1059/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 29.10.13 р. у справі № 903/1059/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №903/1059/13 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.