Рішення № 36417638, 17.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18928/13 17.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-азербайджанське підприємство "Укр-Аз-Ойл"до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України третя особа - 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство екології та природних ресурсів України третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна служба геології та надр України третя особа - 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба Українипро стягнення 1 478 490,00 грн.

Представники сторін:

від позивача не з'явивсявід відповідача не з'явивсявід третьої особи-1 від третьої особи -2 від третьої особи - 3 не з'явився Ольшанська Ю.В. (дов. № 68 від 25.02.2013 року) не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17 грудня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько-азербайджанське підприємство "Укр-Аз-Ойл" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 1 478 490,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2013 року порушено провадження у справі № 910/18928/13, розгляд справи призначено на 31.10.2013 року.

24.10.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від надійшло клопотання про направлення на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 31.10.2013 року справу № 910/18928/13 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2013 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/18928/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 21.11.2013 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 13.11.2013 року справу № 910/18928/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/18928/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 31.10.2013 року.

У судовому засіданні 21.11.2013 року представник позивача надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду та усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду, клопотання про припинення провадження у справі та усні пояснення по суті спору в яких проти позову заперечив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2013 року, судом, у відповідності до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі у якості третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство екології та природних ресурсів України, Державну службу геології та надр України в якості третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та Державну казначейську службу України в якості третьої особи-3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки рішення у справі може вплинути на їх права та обов'язки. Розгляд справи відкладено на 17.12.2013 року.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 17.12.2013 року Міністерство екології та природних ресурсів України подало клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити у судове засідання повноважного представника.

Розглянувши подане Міністерством екології та природних ресурсів України клопотання, суд відмовляє в його задоволенні, з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання відповідача від 21.11.2013 року про припинення провадження у справі на підставі частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, яке мотивоване тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2012 року у справі № 6/468-65/354-2012, у позові Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-азербайджанське підприємство "Укр-Аз-Ойл" до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної казначейської служби України, Державної служби геології та надр України, Державної геологічної служби України за участю прокуратури міста Києва про зобов'язання вчинити певні дії відмовлено, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Судом встановлено, що предметом спору у справі № 6/468-65/354-2012, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, було застосування двосторонньої реституції та зобов'язання відповідачів -Державну службу геології та надр України, Державну геологічну службу України та Державну казначейську службу України повернути з Державного бюджету на користь позивача грошові кошти в розмірі 1 478 490,00 грн., сплачені по договору № 44/14-10 від 11.03.2010 року за спеціальний дозвіл на користування надрами.

Предметом спору у даній справі є стягнення з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України через Державну казначейську службу України грошових коштів у розмірі 1 1478 490,00 грн., сплачених за отримання спеціального дозволу на отримання дозволу на користування ділянки газу Великомостівська Південної частини родовища.

Приймаючи до уваги відсутність усіх складових умов, за яких суд може припинити провадження на підставі пункту 2 частини другої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє в задоволенні клопотання Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про припинення провадження у справі, з підстав необґрунтованості.

У судове засідання 17.12.2013 року представники позивача, відповідача та третьої особи - 1 у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник Державної служби геології та надр України у судовому засіданні 17.12.2013 року надав усні пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення позовних вимог.

Оскільки, про час та місце судового засідання учасники судового процесу були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані учасниками судового процесу матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

В С Т А Н О В И В:

11.03.2010 року Міністерством охорони навколишнього природного середовища України був проведений аукціон з продажу спеціального дозволу на користування надрами Південної частини Великомостівського газового родовища, за результатами якого з переможцем цього аукціону -Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-азербайджанське підприємство "Укр-Аз-Ойл" укладено договір № 44/14-10 від 11.03.2010 року купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами ділянки газу Південної частини Великомостівського родовища в Львівській області з метою геологічного вивчення (надалі по тексту - Договір № 44/14-10).

Відповідно до пункту 2.1 Договору № 44/14-10 ціна спеціального дозволу на користування надрами становить 1 478 490,00 грн.

Згідно з пунктом 3.2.1 Договору № 44/14-10 покупець зобов'язується перерахувати до загального фонду Державного бюджету суму в розмірі різниці між ціною дозволу, зазначеною у пункті 2.1 Договору та сумою завдатку, яка складає 1 194 790, 00 грн.

На виконання зазначеного Договору позивач відповідно до платіжних доручень № 290 від 31.03.2010 року та № 318 від 12.04.2010 року відповідно сплатив 280 000,00 грн. завдатку за дозвіл та 1 198 490,00 грн. основної ціни спеціального дозволу на користування надрами.

Згідно вищевказаних платіжних доручень, проведених банком, отримувачем коштів визначено Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, банк отримувача ГУДКУ у м. Києві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2010 року у справі № 42/338, що набрало законної сили у встановленому законом порядку, визнано недійсним аукціон з продажу спеціального дозволу на користування надрами ділянки газу Південної частини Великомостівського родовища Львівської області, проведений Міністерством охорони навколишнього природного середовища України 11.03.2010 року; визнано недійсним договір № 44/14-10 від 11.03.2010 року купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами ділянки газу Великомостівська Південної частини родовища, що був укладений між Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-азербайджанське підприємство "Укр-Аз-Ойл".

Позивач, посилаючись на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2010 року у справі № 42/338, просить суд стягнути з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України через Державну казначейську службу України грошові кошти у розмірі 1 1478 490,00 грн., сплачених за отримання спеціального дозволу на отримання дозволу на користування ділянки газу Великомостівська Південної частини родовища.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2010 року у справі № 42/338 визнано недійсним аукціон з продажу спеціального дозволу на користування надрами ділянки газу Південної частини Великомостівського родовища Львівської області, проведений Міністерством охорони навколишнього природного середовища України 11.03.2010 року; визнано недійсним договір № 44/14-10 від 11.03.2010 року купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами ділянки газу Великомостівська Південної частини з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промисловою розробкою, що був укладений між Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-азербайджанське підприємство "Укр-Аз-Ойл".

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з пунктом 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Таким чином, факт недійсності договору № 44/14-10 від 11.03.2010 року купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами ділянки газу Великомостівська Південної частини з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промисловою розробкою, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2010 року у справі № 42/338 в силу вимог частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України має преюдиційне значення для даної справи та не підлягає доведенню.

Згідно зі статтею 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

В силу статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Реституція, як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

У разі визнання недійсним зобов'язання кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом (частина 2 статті 208 Господарського кодексу України).

Отже, визнання недійсності договору свідчить про відсутність правових підстав для набуття коштів за ним. Правові наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави врегульовані главою 83 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Пунктом 1 частини 3 даної статті передбачено, що положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Зважаючи на вищенаведене, з моменту визнання недійсним Договору № 44/14-10 у Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, як у сторони цього договору, виник обов'язок повернення грошових коштів в розмірі 1 478 490,00 грн.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що повернення коштів у даному випадку має здійснюватись Державною казначейською службою України, що пов'язано з особливостями виконання державного бюджету відповідно до бюджетного законодавства.

У відповідності до статей 43, 56 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету.

Згідно з Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України 13.04.2011 року № 460/2011, Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунку та управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються.

За приписами статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету Державне казначейство України проводить, зокрема, розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; здійснює інші операції з бюджетними коштами.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений Наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 року (надалі по тексту - Порядок № 787).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Пунктом 5 Порядку № 787 визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Заява та/або подання подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів. У разі відсутності такого нормативно-правового акта платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів (пункт 10 Порядку № 787).

Відповідно до пункту 16 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету здійснюється з того бюджету, до якого зараховувався у поточному бюджетному році платіж, який підлягає поверненню. Якщо платіж, що повертається, був сплачений до загального (спеціального) фонду державного або місцевих бюджетів, але згідно з бюджетним законодавством не передбачений серед джерел надходжень бюджетів у поточному бюджетному році, то повернення здійснюється за рахунок податків та зборів, не віднесених до інших категорій (код класифікації доходів бюджету 19090000) або інших надходжень (код класифікації доходів бюджету 24060300) відповідного бюджету.

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи належне виконання позивачем умов Договору № 44/14-10, суд приходить до висновку, що повернення коштів з Державного бюджету України має відбуватись Міністерством охорони навколишнього природного середовища України через Державну казначейську службу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, листом від 05.05.2010 року № 05/5-1 звернувся до Головного управління державного казначейства України у місті Києві з проханням повернути кошти сплачені за отримання спеціального дозволу на отримання дозволу на користування ділянки газу Великомостівська Південної частини родовища у розмірі 1 478 490,00 грн.

У відповідь на вищевказаний лист Головне управління державного казначейства України у місті Києві листом від 17.06.2010 року № 06-04/3001-6899 повідомило позивача про неможливість повернення даних коштів, у зв'язку з відсутністю відповідного подання Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.

Листом від 17.06.2013 року позивач звернувся до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України з проханням надати Головному управлінню державного казначейства України у місті Києві подання про повернення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-азербайджанське підприємство "Укр-Аз-Ойл" надмірно сплачених коштів у розмірі 1 478 490,00 грн.

Проте, станом на день розгляду даної справи, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України відповіді на вищевказаний лист позивача не надало, подання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-азербайджанське підприємство "Укр-Аз-Ойл" Головному управлінню державного казначейства України у місті Києві про повернення не подало, доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-азербайджанське підприємство "Укр-Аз-Ойл" до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про стягнення грошових коштів в розмірі 1 478 490,00 грн., сплачених за отримання спеціального дозволу на отримання дозволу на користування ділянки газу Великомостівська Південної частини родовища, підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору у розмірі покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (03035, м. Київ, вул. Урицького, буд. 35, код, ЄДРПОУ 00013735) через Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-азербайджанське підприємство "Укр-Аз-Ойл" (77701, Івано-Франківська область, смт. Богородчани, вул. Шевченка, 7, корп. 8, кв. 5, код ЄДРПОУ 33164089) 1 478 490 (один мільйон чотириста сімдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто) грн. 00 коп., 29 569 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 80 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.12.2013 року

Суддя С.В. Стасюк