Постанова № 36417557, 13.12.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2013 року № 813/6559/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судових засідань Цар Х.М.,

позивач не прибув,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Краснопольської Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці Міндоходів з урахуванням уточнених позовних вимог з наступними позовними вимогами:

- Визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та скасувати наказ Львівської митниці Державної митної служби України №760-к від 02.08.2013 року «Про звільнення ОСОБА_4», в.о. начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці;

- Зобов'язати Львівську митницю Міндоходів поновити ОСОБА_4 на посаді начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці Міндоходів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звільнення позивача у зв'язку із реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці відбулося із порушенням норм чинного законодавства, зокрема відповідно до ст.49-2 КЗпП України йому не було запропоновано іншу роботу у відповідача. Вважає оскаржуваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасування, а він відповідно поновленню на роботі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з урахуванням уточнених вимог. Надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та уточнених позовних вимогах. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_4 заперечив повністю з підстав викладених у письмових запереченнях. Вважає, що переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією, а позивач, несумлінно виконував свої посадові обов'язки, неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, окрім цього за результатами роботи неодноразово був позбавлений премій та надбавок. З 29.08.2011 року по даний час позивач не працював, що не могло не вплинути на його кваліфікаційний рівень, більше того, такий відмовився пройти тестування з метою визначення його рівня кваліфікації.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу у митних органах з 1987 року і на час звільнення перебував на посаді виконуючого обов'язки начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці.

На підставі долучених до справи документів суд встановив, що наказом Державної митної служби України від 29.08.2011 року №1821-к «По особовому складу Львівської митниці» за порушення Присяги державних службовців відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» припинено 29.08.2011 року перебування ОСОБА_4 на державній службі в митних органах України. Зазначений наказ було оскаржено в судовому порядку та постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року у справі №2а-9895/11/1370 визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України №1821-к від 29.08.2011 року «По особовому складу Львівської митниці» в частині припинення 29.08.2011 року перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_4, в.о. начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці та поновлено на зазначеній посаді.

На виконання зазначеної постанови суду Державна митна служба України наказом від 28.01.2013 року № 250-к поновила ОСОБА_4 на займаній ним посаді (а.с.23). Згідно з наказом Львівської митниці від 30.01.2013 року №221-к «Про оголошення наказу Державної митної служби України» ОСОБА_4 вважається таким, що поновлений на посаді в.о. начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці. Відповідні записи щодо поновлення на посаді містяться у трудовій книжці позивача.

Наказом голови комісії з проведення реорганізації Львівської митниці від 02.08.2013 року №760-к «Про звільнення ОСОБА_4» (а.с.17-18), звільнено ОСОБА_4 02.08.2013 року з посади в.о. начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці відповідно до п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Підставою для видання оскаржуваного наказу було проведення реорганізації та скорочення чисельності працівників Львівської митниці, відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України від 26.04.2013 року №80 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів» та штатного розпису Львівської митниці Міндоходів, затвердженого 07.05.2013 року та введеного в дію наказом Львівської митниці Міндоходів від 08.05.2013 року №1 «Про введення в дію тимчасової організаційної структури та тимчасового штатного розпису Львівської митниці Міндоходів на 2013 рік», про що позивач був попереджений за два місяці до звільнення.

Відповідно до Указу Президента України від 24.12.2012 року №726/2012 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади», утворено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2013 року №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», створено Львівську митницю Міндоходів як територіальний орган Міністерства доходів і зборів України та реорганізовано Львівську митницю Державної митної служби України шляхом приєднання до Львівської митниці Міндоходів.

Пунктом 3 вказаної постанови Кабінету Міністрів України визначено, що територіальні органи Міністерства доходів і зборів є правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови.

Львівська митниця Міндоходів зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 24.04.2013 року, код ЄДРПОУ 38700759.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Як встановлено судом, позивач звільнений із займаної посади відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.

Згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому звільнення з підстав зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», який передбачає, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи був попереджений він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Про можливе вивільнення відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці, позивач був повідомлений завчасно за два місяці, що сторонами не заперечується.

Як вбачається з Тимчасового штатного розпису на 2013 рік Львівської митниці Міндоходів, затвердженого 07.05.2013 року (а.с.33-54), у структурному підрозділі митного поста «Смільниця» передбачено 4 відділи митного оформлення, штатна чисельність відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» передбачена в кількості дев'яти осіб, з них одна посада начальника відділу, одна посада заступника начальника відділу, дві посади головного інспектора, 3 посади старшого інспектора та дві посади інспектора.

Тимчасовим штатним розписом на 2013 рік Львівської митниці також було передбачено 4 відділи митного оформлення, штатна чисельність відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» передбачена в кількості дев'яти осіб, з них одна посада начальника відділу, дві посади головного інспектора, чотири посади старшого інспектора та дві посади інспектора.

Отже, кількісний склад посад структурного підрозділу, в якому працював позивач, залишився незмінним в процесі реорганізації, крім того, посада, яку обіймав позивач, скороченню не підлягала.

Згідно з поясненнями представника відповідача в судовому засіданні та наданих письмових заперечень, станом на 02.08.2013 року у Львівській митниці Міндоходів було 24 вакантних посади, однак відповідачем не надано суду доказів того, що позивачу пропонувалися вакантні посади у Львівській митниці Міндоходів та письмових доказів про відмову позивача під особистий підпис від запропонованих посад.

Статтею 42 КЗпП України визначено, що при скороченості штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідач посилається на те, що за час проходження служби в митних органах ОСОБА_4 неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, за результатами роботи неодноразово був позбавлений премій та надбавок. Відмовився від проходження тестування відповідно до наказу Львівської митниці від 03.07.2013 року № 66 «Про проведення перевірки знань», яке було спрямоване на визначення кваліфікаційного рівня знань.

Отримані судом заперечення відповідача спростовуються наступним.

З аналізу судом ст.42 КЗпП України вбачається, що переважне право на залишення на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації виникає у більш кваліфікованих працівників, які мають тривалий безперервний стаж роботи на відповідному підприємстві, установі, організації та працівникам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком.

Однак, відповідачем всупереч положення норм КЗпП України не було прийнято до уваги переважне право ОСОБА_4 на залишенні на роботі, оскільки зокрема не враховано тривалий безперервний стаж позивача в митних органах з 1987 року.

Суд відхиляє посилання представника відповідача на неодноразове притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та позбавлення його премії, як на підставу відсутності у позивача переважного права на залишення на роботі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.151 КЗпП України, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Щодо позбавлення ОСОБА_4 премій і надбавок, суд зазначає, що відповідно до ст.147 КЗпП України, таке позбавлення взагалі не є видом дисциплінарного стягнення.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, якщо на час проведення такої реорганізації, відсутня штатна одиниця (посада), на якій робітник перебував до зміни в організації виробництва чи праці.

Крім того, суд зауважує, що Львівська митниця не була ліквідована як юридична особа, а була реорганізована шляхом приєднання до Львівської митниці Міндоходів.

Суд вважає, що перетворення однієї юридичної особи публічного права в іншу, без скорочення посади, яку обіймав позивач до звільнення, не може бути підставою для звільнення позивача з посади.

Відповідачем не було запропоновано ОСОБА_4 іншої роботи, що, на думку суду, свідчить про ухилення митного органу від виконання імперативної норми КЗпП України в частині переведення позивача на відповідну посаду в Львівську митницю Міндоходів.

Також відповідачем не було взято до уваги те, що посада, яку обіймав позивач у Львівській митниці не була скорочена і зберігалась на Львівській митниці Міндоходів.

Щодо наказу № 66 від 03.07.2013 року «Про проведення перевірки знань», на який посилається відповідач, то згідно зі ст.1 Закону України «Про професійний розвиток працівників» від 12.01.2013 року № 4312-VI, єдиним способом оцінки кваліфікації працівника є атестація, тобто, процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня.

Відповідно до Положення про проведення атестації державних службовців, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України (далі - Положення) з метою підвищення ефективності діяльності державних службовців та відповідальності за доручену справу в державних органах один раз на три роки проводиться їх атестація, під час якої оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, виявлені працівниками при виконанні службових обов'язків, визначених типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками посад і відображених у посадових інструкціях, що затверджуються керівниками державних органів відповідно до Закону України «Про державну службу» та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 11 Положення, із наступними змінами та доповненнями, на підставі всебічного аналізу виконання основних обов'язків, складності виконуваної роботи та її результативності, знання та користування державною мовою під час виконання службових обов'язків комісія приймає одне з таких рішень: відповідає займаній посаді; відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій щодо підвищення кваліфікації з певного фахового напряму, набуття навичок роботи на комп'ютері тощо; не відповідає займаній посаді. Атестованими вважаються державні службовці, визнані комісією такими, що відповідають займаній посаді, або відповідають займаній посаді за певних умов.

Відповідно до абз. 3 п.12 Положення, у разі прийняття рішення про невідповідність державного службовця займаній посаді комісія рекомендує керівникові перевести цього державного службовця за його згодою на іншу посаду, що відповідає його професійному рівню, або звільнити із займаної посади.

Таким чином, єдиним способом оцінки кваліфікації працівника є атестація.

Крім того, відповідачем не зазначено якими доказами, окрім того, що позивач відмовився від проходження тестування відповідно до наказу Львівської митниці від 03.07.2013 року № 66 «Про проведення перевірки знань», яке було спрямоване на визначення кваліфікаційного рівня знань, підтверджується така невідповідність позивача його посаді через недостатню кваліфікацію.

Більше того, сама відмова позивача від проходження перевірки знань, що задокументована відповідачем у акті від 02.08.2013 року про відмову від здачі заліку (а.с.28), не може підтверджувати відповідність або ж невідповідність займаній посаді, а лише констатує факт відмови від проходження такої перевірки знань.

Аналогічно і твердження відповідача про те, що позивач тривалий час не працював в митних органах, а саме з 29.08.2011 року по час поновлення 28.01.2013 року, що могло вплинути на кваліфікаційний рівень позивача судом відхиляються, оскільки такі твердження жодним доказом не підтверджуються, при цьому, рівень кваліфікації позивача не був оцінений шляхом його атестації.

Отже, при прийнятті рішення судом враховано, що Львівською митницею не було виконано вимоги законодавства в частині процедури звільнення працівника, оскільки не запропоновано посаду у Львівській митниці Міндоходів.

Доказів того, що Львівська митниця не мала можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу відповідачем не надано, чим порушено його трудові гарантії як працівника, що є підставою для визнання протиправним рішення Львівської митниці та скасування наказу Львівської митниці Державної митної служби України №760-к від 02.08.2013 року «Про звільнення ОСОБА_4».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем не надано достатніх аргументів та доводів, які би свідчили про те, що оскаржуваний наказ видано на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому такий є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 19 Постанови від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір.

Отже, порушене відповідачем право ОСОБА_4 на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом його поновлення у Львівській митниці Міндоходів на попередній посаді, яку обіймав позивач до реорганізації у Львівській митниці ДМС України та яка збереглася у Львівській митниці Міндоходів, а саме на посаді в.о. начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці Міндоходів.

У відповідності зі ст. 11 КАС України, суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Згідно з ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 94, 143, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці Державної митної служби України №760-к від 02.08.2013 року «Про звільнення ОСОБА_4» з посади в.о. начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці.

Поновити ОСОБА_4 на посаді в.о. начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці Міндоходів з 03 серпня 2013 року.

Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді в.о. начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці Міндоходів виконується негайно.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 18.12.2013 року.

Суддя Сидор Н.Т.