Постанова № 36417253, 24.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2013 року Справа № 904/7532/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання Губенко Ю.Е.

за участю представників сторін:

від позивача: Зеленевський Є.П., представник , довіреність № 710 від 15.10.13;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2013р. у справі № 904/7532/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікроторг" м. Бориспіль, Київської обл.

до Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" м.Кривий Ріг

про стягнення 67 794, 96 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікроторг" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" про стягнення заборгованості в сумі 67 794,96 грн. за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2013р. у справі № 904/7532/13, яке підписано і оформлено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 06.11.2013р. (суддя Ярошенко В.І.), позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікроторг" заборгованість у розмірі 47 794, 96 грн. та 1 720, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

В частині стягнення заборгованості в сумі 20 000,00грн. провадження у справі припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми боргу.

Рішення суду мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати отриманої продукції , що виникло за договором поставки.

Не погодившись з вказаним рішенням, ПАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 47 794,96 грн. та 1 720, 50 грн. відмовити. Вважає рішення в цій частині незаконним , необґрунтованим , винесеним з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування скарги ПАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" посилається на те, що господарський суд при прийнятті рішення надав перевагу доказам та доводам позивача, тим самим порушив норми процесуального права, статті 4-2,4-3 Господарського процесуального кодексу України. Крім того вважають , що суд не надав оцінку тому факту, що оскільки відповідач не отримав оригінал рахунку - фактури на поставлений товар, він не мав можливості здійснити оплату за поставлений товар. На думку скаржника суд не врахував положення частини 3 статті 220 , статті 221 Господарського кодексу України, частини 3 статті 538 Цивільного Кодексу відповідно до змісту цих норм права , позивач не в повному обсязі виконав своє зобов'язання по договору, відповідач відповідно не мав змоги виконати своє зобов'язання, та зупинив виконання свого зобов'язання по Договору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Пархоменко Н.В. (доповідач), суддів: Коваль Л.А., Чередко А.Є. та призначено на 24.12.2013р.

23.12.13р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду скаржником було подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх.9250/13) в якому він вказує на те, що не може забезпечити явку представника 24.12.13р. оскільки представник буде приймати участь в іншому судовому процесі .

Розглянувши клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до постанови пленуму Вищого Господарського Суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пункту 3.9.2. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України ).

Отже, апеляційний суд вважає, що неявка представника позивача у судове засідання з причин наведених відповідачем не є поважною, справа може бути розглянута без їх участі.

Представник позивача 23.12.2013р. надав відзив (вх. № 9243/13) в якому зазначає , що ПАТ "Криворізький завод гірничого обладнання " безпідставно посилається на порушення судом норм частини 3 статті 220 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до п.4.3. Договору поставки № 270901 від 01.07.13р. відповідачу разом з товаром були передані рахунок-фактура на товар, видаткова накладна, податкова накладна, сертифікат якості виробника (копія), товар був прийнятий відповідачем без жодних заперечень. Крім того, 25.09.13р. платіжним дорученням № 8771 відповідач частково оплатив товар на суму 20 000,00 грн. тим самим підтвердив отримання рахунку, за яким і було здійснено платіж. Вважають рішення господарського суду законним і обґрунтованим, обставини справи повно і всебічно з'ясовані, а дії відповідача щодо оскарження рішення безпідставні та направлені на затягування часу та відстрочення виконання судового рішення.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні 24.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.07.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мікроторг" (далі - позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання" (далі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 270901 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, металопродукцію, іменовану в подальшому за текстом товар, асортимент, кількість, якість та ціна якого вказані у рахунку- фактурі, який надається постачальником покупцю відповідно до умов цього договору та є його невід'ємною частиною, або у специфікаціях, що є додатками до цього договору і його невід'ємними частинами.

Згідно п.2.1. договору кількість кожної партії товару узгоджується між сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях до договору. З моменту прийняття та оплати покупцем рахунку-фактури, або підписанням сторонами специфікації, партія товару вважається узгодженою між сторонами. Під "партією Товару" вважається товар, зазначений в одному рахунку-фактурі або в одній специфікації та підтверджується у відповідних Товаротранспортних та видаткових накладних.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна товару є договірною ціною між постачальником та покупцем та вказується в рахунку-фактурі або в специфікації, які є невід'ємною частиною даного договору. З моменту направлення рахунку-фактури постачальником на відповідну партію товару ціна та інші умови постачання не підлягають змінам, за умовою, якщо покупцем виконані умови п.6.6. договору, якщо покупцем дані умови не виконанні, постачальник має право направити покупцю, новий рахунок із зазначенням нових цін.

Відповідно до специфікації №1 від 01.07.2013 до договору постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити наступні товари:

швелер сталевий № 24 У Ст3 ГОСТ 8240-97 у кількості 8 тон, ціна за тону 6 208,33 грн. загальною вартістю 49 666,64 грн.;

швелер сталевий № 30 У Ст3 ГОСТ 8240-97 у кількості 30 тон, ціна за тону 6 208,33 грн., загальною вартістю 186 249,90 грн. ;

всього на загальну вартість разом з урахуванням ПДВ 283 099,85 грн.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 67 794,96 грн., відповідно до видаткової накладної № МДЕ - 624 від 01.08.2013р. та довіреності № 1427 від 01.08.2013 р.

Відповідно до пунктів 6.4-6.9 договору розрахунки за продукцію здійснюються покупцем згідно рахунку фактури в національній валюті України (гривні) в безготівковій грошовій формі на поточний рахунок постачальника , вказаний в рахунку-фактурі. Факт оплати товару згідно рахунку-фактури є підтвердженням отримання покупцем рахунку -фактури. Строк оплати товару вказується в рахунку-фактурі, та здійснюється покупцем шляхом 100% попередньої оплати. Інші умови оплати регулюються додатковими угодами або вказуються в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору п.6.6. покупець зобов'язаний оплатити постачальнику фактично поставлену продукцію незалежно від виконання ним зобов'язань щодо об'єму поставки, передбачених сторонами в договорі рахунку-фактурі.

В порушення взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого товару, відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 67 794, 96 грн., що і стало підставою для звернення ТОВ "Мікроторг" з позовом до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем платіжним дорученням № 8771 від 25.09.2013р., тобто після звернення позивача з позовом до суду, було частково сплачено заборгованість по договору поставки в сумі 20 000,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України (інформаційний лист Вищого господарського суду, від 17.07.2012, № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

З огляду на викладе, апеляційний суд вважає, що матеріалами справи підтверджено борг відповідача в сумі - 47 794, 96 грн. і суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині, оскільки відповідач після звернення позивача до суду сплатив борг частково у сумі 20000,00грн. в цій частині провадження судом правомірно припинено по пункту 1-1 частини 1 статті 80 Цивільного Кодексу України.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на неотримання відповідачем рахунку-фактури не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки на підставі п.6.3 договору визначено - фактичне отримання ТОВАРУ свідчить, що ПОКУПЕЦЬ отримав рахунок-фактуру і додаткових доказів отримання рахунку-фактури не потребує, фактичне отримання товару підтверджується видатковою накладною № МДЕ-624 від 01.08.13 та довіреністю № 1427 від 01.08.2013р., та не заперечується відповідачем, отже посилання відповідача на неотримання рахунку фактури суперечить матеріалам справи, крім того відповідач перераховуючи позивачу частину боргу у сумі 20 000,00грн. у платіжному дорученні № 8771 від 25.09.2013р. зазначив , що оплата товару здійснюється за рахунком № МДЕ-1369 від 30.07.2013р. (а.с.42), тим самим підтвердив отримання рахунку.

Посилання відповідача на неотримання сертифіката якості виробника також не приймаються апеляційним судом, оскільки відповідно до статті 666 Цивільного Кодексу України , якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Отже, довід скаржника про неможливість розрахунку з позивачем за поставлену продукцію у зв'язку із неотриманням сертифікатів якості на товар не може бути підставою для скасування рішення господарського суду у справі, оскільки матеріали справи не містять доказів невиконання позивачем обов'язку щодо передачі разом з товаром документів, передбачених у пункті 2.2 договору, а також доказів витребування відповідачем цих документів.

За викладених обставин рішення суду першої інстанції відповідає матеріалам справи та нормам діючого законодавства, а тому підстав для його зміни чи скасування апеляційний господарський суд не знаходить. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Згідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги відноситься на скаржника.

Керуючись ст.99.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Криворізького заводу гірничого обладнання" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2013 року у справі № 904/7532/13 залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2013 року у справі №904/7532/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко