Ухвала суду № 36416890, 27.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

27 грудня 2013 року 810/7110/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Балаклицький А.І., розглянувши

позовну заявуПублічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"довідділу Державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції прозобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції про зобов'язання зняти арешт із заставленого майна, а саме: автомобіль Nissan Tiida, 2008 р.в., кузов: НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, з-під арешту, накладеного відділом ДВС Обухівського МРУЮ, та вчинити дії, спрямовані на зняття (скасування) арештів та вилучення записів про арешти з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо автомобіля Nissan Tiida, 2008 р.в., кузов: НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_1.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В свою чергу, частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового рішення.

Так, особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби передбачені статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

З наведеної норми закону вбачається, що справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби розглядаються адміністративним судом, якщо розгляд таких справ законом не віднесено до юрисдикції іншого суду.

Водночас суд звертає увагу на ту обставину, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (у новій редакції, згідно Закону України від 04.11.2010 № 2677-VI).

Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відтак, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

Аналогічна позиція викладена й у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 12.12.2010 № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби".

У розумінні статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є стороною виконавчого провадження (стягувачем), а його позовні вимоги стосуються дій відповідача, що мали місце при поверненні виконавчого листа від 16.09.2011 №2-2616/11, виданого Подільським районним судом м. Києва на примусове виконання рішення суду, за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Так, статтею 383 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з частиною другою статті 384 Цивільного процесуального кодексу України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Відтак, Цивільним процесуальним кодексом України встановлено порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень, ухвалених відповідно до ЦПК України

Вищевказані норми законодавства кореспондуються між собою та встановлюють порядок оскарження дій та рішень державного виконавця шляхом подання позову до суду, який видав виконавчий документ.

З огляду на ту обставину, що позовні вимоги стосуються дій державного виконавця під час повернення виконавчого листа, виданого Подільським районним судом м. Києва на примусове виконання рішення суду у цивільній справі та враховуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що право на звернення до адміністративного суду із позовною заявою про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, надане частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, не поширюється на позивача, оскільки законом встановлено інший порядок оскарження дій та рішень державного виконавця.

Таким чином, даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки відноситься до юрисдикції загальних судів і повинен розглядатися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви, відмови у відкритті провадження у справі, залишення заяви або скарги без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до відділу Державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії.

Повернути Публічному акціонерному товариству Комерційний банк "ПриватБанк" (код за ЄДРПОУ 14360570) з Державного бюджету України сплачений судовий збір у сумі 68 (шістдесят вісім) грн. 82 коп. (платіжне доручення від 18.12.2013 №ВО38В03РЕ).

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Балаклицький А. І.