Постанова № 36416781, 27.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2013 р. Справа № 922/3600/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя

Івакіна В.О. , суддя Тихий П.В.,

при секретарі - Шевцові Є.О.,

за участю представників:

позивача - Станішевський І.С.( довіреність № 14-69 від 22.03.2013 р.)

відповідача - Басарт Л.А. (довіреність № 157/1 від 29.02.2012 р.)

розглянувши у відкритому судовому засідання у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3545Х/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 06 листопада 2013 року у справі № 922/3600/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків;

про стягнення коштів в сумі 395 642,82 грн. , -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 19705,08 грн., пеню в сумі 98525,41 грн., 7% штрафу в сумі 254930,03 грн. та інфляційні втрати в сумі 22482,30 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем покладених на нього обов'язків за договором купівлі-продажу природного газу від 05.07.2012 р. № 20/12-БО-32

Рішення Господарського суду Харківської області від 06 листопада 2013 року у справі № 922/3600/13 (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні витрати в сумі 20672,95 грн., 3% річних в сумі 19705,08 грн., пеню в сумі 49262,70 грн. та 7% штрафу в сумі 25493 грн. та 7876,67 грн. судового збору. В іншій частині у позові відмовлено.

Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 49262,70 грн. та 7% штрафу в сумі 229437,03 грн., таким, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи, просить рішення в цій частині скасувати, та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача пеню в сумі 49262,70 грн. та 7% штрафу в сумі 229437,03 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2013 р. у справі № 922/3066/13 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.12.2013 р., викликано представників сторін в судове засідання та запропоновано відповідачу надати відзиви на апеляційну скаргу.

В судове засідання 17.12.2013 р. представник відповідача не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання (від 11.12.2013 р. вх. 1197) про відкладення розгляду справи, просить не проводити слухання справи без участі представника відповідача. Колегія суддів задовольнила клопотання відповідача, розгляд апеляційної скарги відкладено на 23.12.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні 23.12.2013 р. підтримує апеляційну скаргу.

Відповідач в судовому засіданні 23.12.2013 р. та у запереченнях на апеляційну скаргу (вх.14973 від 04.12.2013 р. та вх. 12292 від 20.12.2013 р.) проти доводів, зазначених в апеляційній скарзі позивача заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що основною причиною утворення заборгованості відповідача перед позивачем є тяжке матеріальне становище відповідача, зумовлене несвоєчасною сплатою населенням заборгованості за спожиту теплову енергію

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу № 20/12-Б-32 (далі-Договір) від 05.07.2012 р. укладеного між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-Продавець) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (далі-Покупець), Продавець зобов'язується передати в період з 01.08.2012 р. по 31.12.2012 р. природний газ у обсязі до 5942,0 тис.куб.м., виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а Покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити його. (а.с.18-23).

Пунктом 3.3. Договору сторони визначили, що приймання-передача газу, переданого Продавцем у відповідні місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом до п. 7.2 Договору сторони передбачили відповідальність Покупця за невиконання ним умов п. 6.1. Договору у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додаткову сплату штрафу у розмірі 7 (семи) відсотків від суми прострочення платежу.

На виконання умов Договору позивач протягом серпня - грудня 2012 р. передав відповідачу природний газ в обсязі 4399,625 тис.куб.м. на загальну суму 20509890,24 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.08.2012 р., від 30.09.2012 р.,31.10.2012 р., 30.11.2012 р., 31.12.2012 р., які підписані сторонами та скріплені печатками (а.с.13-17).

Відповідач оплатив отриманий природний газ з простроченням платежу.

На підставі вищенаведеного та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 19705,08 грн., пеню в сумі 98525,41 грн., 7% штрафу в сумі 254930,03 грн. та інфляційні втрати в сумі 22482,30 грн., згідно наданого до матеріалів справи розрахунку.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 19705,08 грн. не суперечать нормам чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача.

У зв'язку з тим, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат не було враховано дефляційні процеси в період з 16.01.2013 р. по 15.02.2013 р., колегія суддів погоджується зі здійсненим судом першої інстанції перерахунком заявлених позивачем інфляційних втрат, визначивши суму, яка підлягає стягненню з відповідача у розмірі 20672,95 грн.

Згідно ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивачем до господарського суду Харківської області надано розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній поставці природного газу та 7 % штрафу, відповідно до якого сума пені складає 98525,41 грн. та сума 7 % штрафу складає 254930,30 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області зменшено розмір пені на 50%, стягнуто з відповідача пеню в сумі 49262,70 грн. та зменшено розмір штрафу, який складає 7% від суми простроченого платежу на 90%, стягнуто з відповідача 7% штрафу в сумі 25493,00 грн.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені та 7% штрафу, виходячи з наступного.

Можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, у випадку, коли розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, передбачена ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України передбачене право господарського суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому він просив суд зменшити розмір пені та штрафу, з посиланням на наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій через виняткові обставини.

Розглянувши клопотання відповідача, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач надає послуги споживачам, у складі яких бюджетні організації складають 72 %, неселення - 20 %, інші госпрозрахункові підприємства - 8 %. Споживачі несвоєчасно проводять розрахунки за теплову енергію, що привело до незадовільного фінансового стану відповідача. Проте, перебуваючи у складному фінансовому стані, відповідач здійснив погашення заборгованості з незначним простроченням платежів.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про зменшення розміру пені на 50%, стягнення з відповідача пеню в сумі 49262,70 грн. та зменшення розміру штрафу, який складає 7% від суми простроченого платежу на 90%, в сумі 25493,00 грн. відповідає вимогам ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач, звертаючись до господарського суду першої інстанції з клопотанням про надання відстрочки виконання рішення місцевого господарського суду в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, посилається на фінансові труднощі у господарській діяльності товариства та зазначає, що станом на 01.07.2013 р. заборгованість споживачів перед відповідачем складає 14461,60 тис. грн.

Колегія суддів вважає, що клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до вимог ст. 121 ГПК України, відповідач не навів обставин, які роблять неможливим виконання рішення з урахуванням задоволення судом клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 12.11.2013 р. у справі № 922/4134/13 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування та задоволення апеляцйійної скарги відсутні

Керуючись статтями 22, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06 листопада 2013 року у справі № 922/3600/13 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст постанови складений та підписаний 27.12.2013 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.