Постанова № 36416761, 24.12.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 р.Справа № 923/1166/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

Від позивача: Міщенко С.І.

Від відповідача: Лошкарьов Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін"

на рішення господарського суду Херсонської області

від 22 жовтня 2013 року

у справі № 923/1166/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Райффайзен банк Аваль"

до Приватного підприємства „Дитячий заклад санаторного типу „Дельфін"

про стягнення 4 406 191,81 грн. та 260 217,26 дол. США

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство „Райффайзен банк Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства „Дитячий заклад санаторного типу „Дельфін" та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.09.2013р. просило господарський суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 010/03-051/434-1 від 15.12.2005р. з додатковими угодами до нього № 1 від 12.03.2006р., № 010/03-051/434-1/3 від 18.11.2009р., № 010/03-051/434-1/4 від 27.09.2010р., який укладений в межах Генеральної кредитної угоди № 010/03-051/434 від 15.12.2005р. з додатковими угодами № 1 від 26.07.2007р., № 2 від 12.11.2007р., № 3 від 13.10.2008р., в сумі 243740,49 грн., у тому числі заборгованість по кредиту - 142 016,14 грн., заборгованість по відсоткам - 55 814,37 грн., пеню за порушення строків сплати кредиту - 37620,22 грн. та пеню за порушення строків сплати відсотків - 8289,76 грн.;

- заборгованість за кредитним договором № 010/03- 051/434-4 від 26.02.2007р. із додатковими угодами до нього № 1 від 12.11.2007р., № 1 від 09.01.2009р., № 010/03-051/434-4/3 від 18.11.2009р., № 010/03-051/434-4/4 від 27.09.2010р., який укладений в межах Генеральної кредитної угоди № 010/03-051/434 від 15.12.2005р. з додатковими угодами №1 від 26.07.2007р., №2 від 12.11.2007р., № 3 від 13.10.2008р., в сумі 260217,26 дол. США, що еквівалентно 2079916,56 грн., у тому числі заборгованість по кредиту - 196 032,87 дол. США, що еквівалентно 1566890,73 грн., заборгованість по відсоткам - 44 841,26 дол. США, що еквівалентно 358416,19грн, пеню за порушення строків сплати кредиту - 12532,23 дол. США, що еквівалентно 100170,11 грн., пеню за порушення строків сплати відсотків - 6810,79 дол. США, що еквівалентно 54438,64 грн.;

- заборгованість за кредитним договором № 010/03-051/434-5 від 12.11.2007р. із додатковими угодами до нього № 1 від 08.08.2008р., № 2 від 09.01.2009р., № 010/03-051/434-5/3 від 18.11.2009р., № 010/03-051/434-5/4 від 24.02.2010р., № 010/03-051/434-5/5 від 24.02.2010р., № 010/03-051/434-5/6 від 08.06.2010р., № 010/03-051/434-5/7 від 27.09.2010р., який укладений в межах Генеральної кредитної угоди № 010/03-051/434 від 15.12.2005р., з додатковими угодами № 1 від 26.07.2007р., № 2 від 12.11.2007р., № 3 від 13.10.2008р., в сумі 3024289,29 грн., у тому числі заборгованість по кредиту - 2042 444,52 грн., заборгованість по відсоткам - 741046,53 грн., пеню за порушення строків сплати кредиту - 130938,02 грн. та пеню за порушення строків сплати відсотків - 109860,24 грн.;

- заборгованість за кредитним договором №010/03-051/434-6 від 14.10.2008р. із додатковими угодами до нього № 2 від 18.02.2009 р., № 010/03- 051/434-6/3 від 18.11.2009р., № 010/03-051/434-6/4 від 23.02.2010р., № 010/03-051/434-6/5 від 24.02.2010р., № 010/03-051/434-6/6 від 08.06.2010р., № 010/03-051/434-6/7 від 27.09.2010р., який укладений в межах Генеральної кредитної угоди № 010/03-051/434 від 15.12.2005р. з додатковими угодами № 1 від 26.07.2007р., № 2 від 12.11.2007р., № 3 від 13.10.2008р., в сумі 1138162,03 грн., у тому числі заборгованість по кредиту - 747959,47 грн., заборгованість по відсоткам - 307084,67 грн., пеню за порушення строків сплати кредиту - 36683,85 грн. та пеню за порушення строків сплати відсотків - 46434,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувалися неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитними договорами щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його використання.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.10.2013 року (суддя - Закурін М.К.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПП "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль":

- заборгованість за кредитним договором № 010/03-051/434-1 від 15.12.2005р., а саме заборгованість по кредиту - 142016,14 грн., заборгованість по відсоткам - 55814,37 грн., пеню за порушення строків сплати кредиту - 37620,22 грн. та пеню за порушення строків сплати відсотків - 8289,76 грн.;

- заборгованість за кредитним договором № 010/03-051/434-4 від 26.02.2007р., а саме заборгованість по кредиту - 196032,87 дол. США, що еквівалентно 1566890,73 грн., заборгованість по відсоткам - 44841,26 дол. США, що еквівалентно 358416,19 грн., пеню за порушення строків сплати кредиту - 12532,23 дол. США, що еквівалентно 100170,11 грн., пеню за порушення строків сплати відсотків - 6810,79 дол. США, що еквівалентно 54438,64 грн.;

- заборгованість за кредитним договором № 010/03-051/434-5 від 12.11.2007р., а саме заборгованість по кредиту - 2042444,52 грн., заборгованість по відсоткам - 741046,53 грн., пеню за порушення строків сплати кредиту - 130938,02 грн. та пеню за порушення строків сплати відсотків - 109860,24 грн.;

- заборгованість за кредитним договором №010/03-051/434-6 від 14.10.2008р., а саме заборгованість по кредиту - 747959,47 грн., заборгованість по відсоткам - 307084,67 грн., пеню за порушення строків сплати кредиту - 36683,85 грн. та пеню за порушення строків сплати відсотків - 46434,04 грн.;

- 68820 грн. компенсації по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач належними доказами обґрунтував свої позовні вимоги, вони відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Приватне підприємство „Дитячий заклад санаторного типу „Дельфін" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та уточненнями до неї, в якій просить зазначене рішення скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 526, 614 ЦК України та ст. ст. 32, 33, 34, 43, 84, 105 ГПК України. При цьому скаржник, зокрема, посилається на те, що відповідач не був повідомлений належним чином про судові засідання та розгляд справи; оскаржуване рішення прийняте щодо тих самих грошей, які вже були стягнуті з відповідача згідно з рішенням господарського суду Херсонської області від 09.10.2012р. по справі № 5024/1076/2011, тобто відбулося подвійне стягнення одних і тих самих коштів, що суперечить чинному законодавству України; в матеріалах справи відсутні докази того, що копія позовної заяви була направлена відповідачу.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ „Райффайзен банк Аваль" заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представником відповідача були заявлені клопотання про зупинення виконання судового рішення у даній справі, а також про призначення експертизи розрахунків заборгованості ПП „Дитячий заклад санаторного типу „Дельфін" перед ПАТ „Райффайзен банк Аваль" по справі № 923/1166/13 та по справі № 5024/1076/2011. Вказані клопотання визнані судом необґрунтованими та відхилені, оскільки відповідно до ст. 1211 ГПК України повноваження щодо зупинення виконання судового рішення має виключно суд касаційної інстанції, тому апеляційний господарський суд за будь - яких обставин не має право на таке зупинення. Питання, які заявник пропонує поставити перед судовими експертами носять не експертний, а суто правовий характер, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 15.12.2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль", (Банк) та Приватним підприємством "Дитячий оздоровчий комплекс "Дельфін", правонаступником якого є Приватне підприємство "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін", (Позичальник) було укладено Генеральну кредитну угоду № 010/03-051/434, за умовами якої Банк зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в межах цієї угоди, в розмірі не більше 1 000 000 грн.

З урахуванням додаткових угод № 1 від 26 лютого 2007 року, № 2 від 12 листопада 2007 року, № 3 від 13 жовтня 2008 року та № 010/03-051/434/4 від 27 вересня 2010 року сторонами визначено ліміт кредитування в розмірі 6 027 100 грн. з кінцевим строком погашення 01 жовтня 2018 року.

Пунктом 6.3 вказаної Генеральної кредитної угоди передбачено право Банку достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом, комісійні тарифи та штрафні санкції, та звернути стягнення на предмет застави.

В межах Генеральної кредитної угоди між сторонами було укладено наступні договори:

15.12.2005 року - кредитний договір № 010/03-051/434-1, з урахуванням додаткових угод до нього № 1 від 12.09.2006р., № 010/03-051/434-1/3 від 18.11.2009р. та № 010/03-051/434-1/4 від 27.09.2010р., за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 177 200 грн., зі сплатою 21,5 % річних, строком до 01.09.2011р., з погашенням кредиту та відсотків згідно з графіком;

26.02.2007 року - кредитний договір № 010/03-051/434-4, з урахуванням додаткових угод до нього № 1 від 12.11.2007р., № 010/03-051/434-4/3 від 18.11.2009р. та № 010/03-051/434-4/4 від 27.09.2010р., за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 214 472 доларів США, зі сплатою 12 % річних, строком до 25.02.2017р., з погашенням кредиту та відсотків згідно з графіком;

12.11.2007 року - кредитний договір № 010/03-051/434-5, з урахуванням додаткових угод до нього № 1 від 08.08.2008р., № 2 від 09.01.2009р., № 010/03-51/434-5/3 від 18.11.2009р., № 010/03-051/434-5/4 від 24.02.2010р., № 010/03-051/434-5/5 від 24.02.2010р., № 010/03-051/434-5/6 від 08.06.2010р. та № 010/03-051/434-5/7 від 27.09.2010р., за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 2 300 000 грн., зі сплатою 19 % річних, з погашенням кредиту та відсотків згідно з графіком;

14.10.2008 року - кредитний договір № 010/03-051/434-6, з урахуванням додаткових угод до нього № 010/03-051/434-6/4 від 23.02.2010р., № 010/03-051/434-6/5 від 24.02.2010р., № 010/03-051/434-6/6 від 08.06.2010р., № 010/03-051/434-6/7 від 27.09.2010р., за умовами якого Банк зобов'язався надати відповідачу, як позичальнику, кредит в розмірі 762 581,60 грн., зі сплатою 21,5 % річних, з погашенням кредиту та відсотків згідно з графіком строком до 25.02.2017р.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 09.10.2012 року у справі 5024/1076/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" до Приватного підприємства "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін" про стягнення заборгованості за кредитними договорами в сумі 4 717 048,29 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 07.03.2007р., що набрало законної сили встановлено наступні факти: банк належним чином виконав свої зобов'язання за вище переліченими договорами надавши позичальнику за його письмовими заявками у період дії цих договорів, кредити у наступному розмірі::

- за договором № 010/03-051/434-1/4 - 799 200,00 грн. (станом на 13.04.2007р.);

- за договором № 010/03-051/434-4/4 - 283 005 дол. США (станом на 25.05.2007р.);

- за договором № 010/03-051/434-5 - 2 399 238,34 грн. (станом на 26.05.2010р.);

- за договором № 010/03-051/434-6 - 876 939,91 грн. (станом на 26.05.2010р.).

Проте, позичальник свої зобов'язання з повернення кредитів та сплати нарахованих відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконав, у зв'язку з чим загальний розмір заборгованості позичальника перед Банком за генеральною кредитною угодою, з урахуванням усіх укладених в її межах кредитних договорів, станом на 01.08.2012 року становить 5 460 596,86 грн., з яких 4 499 310,83 грн. заборгованості за кредитом, 767 303,17 грн. заборгованості по сплаті відсотків та 193 982,84 грн. пені.

Вказаним судовим рішенням позовні вимоги Банку у заявленому до стягнення розмірі задоволено, з відповідача стягнуто 4 529 064,60 грн. заборгованості за кредитом, 176 561,39 грн. нарахованих відсотків за кредитом та 11 422,30 грн. пені за порушення строків сплати відсотків шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору "Дельфін", що знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, "Цукур" територія 14.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вищевказані факти встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, у справі, де брали участь ті самі сторони, а тому вони не повинні доводитися знову в даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області 01.03.2013 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу № 5024/1076/2011 виданого 29.11.2012 року господарським судом Херсонської області на виконання вищевказаного рішення від 09.10.2012 року. Проте, майно боржника не було реалізоване під час виконання рішення суду, у зв'язку з чим виконавчий документ державною виконавчою службою був повернутий стягувачу, який відмовився залишити за собою в рахунок погашення боргу майно боржника. Отже, на момент вирішення даного спору рішення господарського суду Херсонської області від 09.10.2012 року у справі 5024/1076/2011 не виконано, що сторонами не заперечується.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання позичальником умов кредитних договорів в частині сплати кредиту та процентів за користування ними, у зв'язку з чим при вирішенні спору підлягають застосуванню положенням глави 71 ЦК України.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до пункту 3.2. кредитних договорів № 010/03-051/434-1 та № 010/03-051/434-4, а також пункту 3.6. кредитного договору № 010/03-051/434-5 та пункту 2.3. № 010/03-051/434-6 відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до пункту 6.1. кредитних договорів № 010/03-051/434-1, № 010/03-051/434-4, № 010/03-051/434-5, а також пункту 9.1. кредитного договору № 010/03-051/434-6 позичальник зобов'язався, зокрема, повернути одержаний кредит та сплатити нараховані відсотки за користування кредитом на умовах цих договорів.

Разом з тим, факт неналежного виконання умов кредитного договору в частині погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом встановлений судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Таким чином, оскільки факт неналежного виконання відповідачем (позичальником) своїх зобов'язань щодо погашення кредиту та процентів за користування кредитом судом установлений, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту - 142016,14 грн. та заборгованості по відсоткам - 55814,37 грн. за кредитним договором № 010/03-051/434-1; заборгованості по кредиту - 196032,87 дол. США, що еквівалентно 1566890,73 грн., заборгованості по відсоткам - 44841,26 дол. США, що еквівалентно 358416,19 грн. за кредитним договором № 010/03-051/434-4; заборгованості по кредиту - 2042444,52 грн. та заборгованості по відсоткам - 741046,53 грн. за кредитним договором № 010/03-051/434-5; заборгованості по кредиту - 747959,47 грн. та заборгованості по відсоткам - 307084,67 грн. за кредитним договором № 010/03-051/434-6, що нараховані станом на 10.07.2013р., є обґрунтованими, відповідають умовам кредитних договорів та вимогам закону, а отже правомірно були задоволені місцевим судом.

Судом не встановлено, а матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем спірних сум.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати кредиту - 37620,22 грн та пені за порушення строків сплати відсотків - 8289,76 грн. за кредитним договором № 010/03-051/434-1; пені за порушення строків сплати кредиту - 12532,23 дол. США, що еквівалентно 100170,11 грн. та пені за порушення строків сплати відсотків - 6810,79 дол. США, що еквівалентно 54438,64 грн. за кредитним договором № 010/03-051/434-4; пені за порушення строків сплати кредиту - 130938,02 грн. та пені за порушення строків сплати відсотків - 109860,24 грн. за кредитним договором № 010/03-051/434-5; пені за порушення строків сплати кредиту - 36683,85 грн. та пені за порушення строків сплати відсотків - 46434,04 грн. за кредитним договором № 010/03-051/434-6, відповідно до розрахунків наявних у справі.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що одним із правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

Статтями 216, 217 ГК України встановлено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно - господарських санкцій.

Згідно статей 230, 231 ГК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що порушення позичальником умов кредитних договорів щодо своєчасної сплати суми кредиту, а також процентів за користування кредитними коштами у встановлені строки тягне за собою обов'язок відповідача сплатити позивачеві пеню, передбачену умовами п.п. 10.1, 10.2 всіх без винятку кредитних договорів.

За результатами перевірки правильності обчислених позивачем розрахунків пені місцевий суд дійшов до підставного висновку про те, що пеня за несвоєчасне повернення суми кредиту та пеня за несвоєчасну сплату процентів у заявлених до стягнення розмірах підлягають стягненню з відповідача.

Порушення господарським судом першої інстанції процесуальних прав відповідача при вирішенні даного спору по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Викладене в апеляційній скарзі твердження скаржника про відсутність в матеріалах справи доказів направлення копії позовної заяви відповідачу спростовується наявними у справі касовими чеками відділення поштового зв'язку з описами вкладення у цінне поштове відправлення (т. 1 а.с. 10, 11, т. 3 а.с. 23, 24), які є належними доказами надсилання відповідачеві копії позовної заяви та копії заяви про уточнення позовних вимог і доданих до них документів.

Також не заслуговує на увагу твердження скаржника, що відповідач не був повідомлений належним чином судом про день, час і місце проведення засідання суду. Наявні у справі матеріали свідчать про те, що судові ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача надсилалися господарським судом як за юридичною адресою відповідача - м. Херсон, пров. Смоленський, буд. 2, зазначеною у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи, так і за фактичним місцезнаходженням ПП „Дитячий заклад санаторного типу „Дельфін" - Херсонська обл., м. Скадовськ, «Цукур» територія 14, але поверталися до суду назад з довідками відділення поштового зв'язку - «за даною адресою такої організації не має» та «за закінченням терміну зберігання». Положеннями ст. 64 ГПК України передбачено, що судова ухвала надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала вручена їм належним чином.

Не приймаються до уваги також наведені скаржником питання про те, що оскаржуване рішення прийнято щодо тих самих грошей, які вже були стягнуті з ПП „Дитячий заклад санаторного типу „Дельфін" згідно з рішенням господарського суду Херсонської області від 09.10.2012р. по справі № 5024/1076/2011, тобто відбулося подвійне стягнення одних і тих самих коштів, що суперечить чинному законодавству України.

Згідно з ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, наявність невиконаного судового рішення про стягнення з відповідача на користь ПАТ „Райффайзен банк Аваль" заборгованості за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на передане відповідачем в іпотеку нерухоме майно не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання вищевказаних сум у грошовій формі.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.09.2013р. у справі № 6-73цс13, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка відповідно до ст. 11128 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Та обставина, що вимога - претензія Банку від 16.07.2013р. була фактично відправлена відповідачеві з поштового відділення 17.07.2013 року ніяким чином не свідчить про неналежне оформлення та відправлення цієї вимоги - претензії, оскільки ніякими законодавчими актами не передбачено, що дата реєстрації вихідної документації повинна співпадати з датою її відправлення.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин справи, встановлених судом першої інстанції, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 22.10.2013 року у справі № 923/1166/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.