Рішення № 36416407, 24.12.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 р.Справа № 922/4776/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом "Агроторговельний дім "Українська генетична компанія" ТОВ, м. Харків до ДП "Дослідне господарство "Елітне" Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва НААН України, с. Радгоспне про стягнення 19061,49грн. за участю представників сторін:

позивача - Тамазликар Л.Й., за дов. № б/н від 27.05.2013р.

відповідача - Орлов В.В., в.о. директора за наказом № 30 - ОС від 17.05.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 17413,00грн., 3% річних у розмірі 1047,64грн. та неустойки у розмірі 600,85грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором переведення боргу б/н від 12.12.2010р. та додаткової угоди № 1 від 21.12.2010р., внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.

10.12.2013р. за вх. № 45811 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності до вимог позивача про стягнення неустойки по договору.

10.12.2013р. за вх. № 45813 через канцелярію суду відповідач подав клопотання про надання відстрочки виконання рішення до 30.04.2014р. Заявлене клопотання обґрунтовано відсутністю коштів на рахунку відповідача, сезонним характером виробництва та значною кредиторською заборгованістю, що роблять неможливим виконання рішення суду.

В судовому засіданні 10.12.2013р. оголошено перерву до 24.12.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлений позов, просить суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні пред'явлені до нього вимоги визнав в повному обсязі.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

12 грудня 2010 року між ДП «ДГ «Елітне» ІР НААН (відповідач, Первісний боржник), Агроторговельним домом «Українська генетична компанія» ТОВ (позивач, Новий боржник) та ТОВ «Корпорація «Агросінтез» (Кредитор) було укладено договір про переведення боргу (надалі - Договір переведення боргу).

За умовами укладеного Договору переведення боргу Первісний боржник переводить на Нового боржника борг перед Кредитором в сумі 533013,00грн. за отримане насіння та препарати захисту рослин по договорам поставки: ТК300310/13 від 30.03.2010р., ТК010410/10 від 01.04.2010р., ТК070410/2 від 07.04.2010р.

Відповідно до п. 1.3. Договору переведення боргу, Кредитор надав свою згоду на переведення боргу на Нового Боржника.

Згідно п. 2.4. Договору переведення боргу порядок та строки розрахунків між Первісним боржником та Новим боржником визначаються у додатковій угоді між сторонами.

21 грудня 2010 року між ДП «ДГ «Елітне» ІР НААН (Первісний боржник) та «Агроторговельним домом «Українською генетичною компанією» ТОВ (Новий боржник) укладено додаткову угоду № 1 до Договору переведення боргу від 12 грудня 2010 року, згідно якої (п.1) Первісний боржник зобов'язується погасити кредиторську заборгованість перед Новим боржником в строк до 01.11.2011 року.

28 січня 2011 року між «Агроторговельним домом «Українською генетичною компанією» ТОВ та ТОВ «Корпорація Агросінтез» на виконання умов Договору переведення боргу, укладено угоду про залік зустрічних вимог за умовами якої, з моменту підписання зазначеної угоди, сторони не мають грошові зобов'язання одна перед одною в сумі 533013,00грн. Тобто «Агроторгвельний дім «Українська генетична компанія» ТОВ в повному обсязі виконало свої зобов'язання щодо погашення боргу ДП «ДГ «Елітне» ІР НААН перед ТОВ «Корпорація Агросінтез».

В ході договірних відносин між позивачем та відповідачем виникла заборгованість позивача перед відповідачем, а тому між сторонами було укладено наступні угоди:

1. Угоду про залік зустрічних вимог від 28.10.2011 року на суму 225600,00грн.

2. Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог № ЗЗОВ-20-08-2012/1 від 01.09.2012 року на суму 130000,00грн.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за Договором переведення боргу від 12.12.2010р. та додатковою угодою № 1 від 21.12.2010р., з урахування заліків зустрічних вимог склала 177413,00грн.

Крім того, з метою погашення заборгованості відповідач здійснив наступні перерахування коштів:

1. 19 березня 2012 року - 25000,00грн. (платіжне доручення № 46 від 19.03.2012 року);

2. 12 квітня 2012 року - 30000,00грн. (платіжне доручення № 87 від 12.04.2012 року);

3. 10 серпня 2012 року - 15000,00грн. (платіжне доручення № 213 від 10.08.2012 року);

4. 25 січня 2013 року - 20000,00грн. (платіжне доручення № 25 від 25.01.2013 року);

5. 11 лютого 2013 року - 30000,00грн. (платіжне доручення № 46 від 11.02.2013 року);

6. 25 березня 2013 року - 20000,00грн. (платіжне доручення № 82 від 25.03.2013 року);

7. 12 квітня 2013 року - 20000,00грн. (платіжне доручення № 108 від 12.04.2013 року). Загалом було перераховано 160000,00грн., після чого, заборгованість відповідача перед позивачем склала 17413,00грн., яка підтверджується поданим до суду Актом звіряння взаємних розрахунків станом на 10.12.2013р., підписаним та скріпленим печатками сторін.

Як зазначає позивач, в порядку досудового врегулювання спору він направив на адресу відповідача претензію про перерахування заборгованості № 9 від 09.01.2013р. з вимогою погасити заборгованість. Однак відповідач вимоги претензії не виконав, заборгованість перед позивачем не погасив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вказані обставини суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем Договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 17413,00грн. основного боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Оскільки згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1047,64грн., тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 600,85грн. неустойки та заяви відповідача про застосування строків позовної давності до вимоги позивача про стягнення неустойки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За порушення грошових зобов'язань штрафні санкції встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 наведеного Закону містить припис, що розмір пені, передбачений цим законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з приписами ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Оскільки сторонами не було досягнуто письмової згоди щодо встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) та її розміру, суд вважає необхідним в частині стягнення 600,85грн. неустойки в задоволенні позову відмовити. Виходячи з викладеного відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про застосування строків позовної давності до вимоги позивача про стягнення неустойки, тому суд відмовляє в її задоволенні.

Розглянувши клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду.

Однак, дослідивши подане відповідачем клопотання та документи в його обґрунтування суд вважає, що в даному випадку такі обставини відсутні, оскільки перелічені в клопотанні підстави для застосування відстрочки не є винятковою обставиною, за наявності якої можливе надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду. Крім того, відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" способів виконання рішення суду.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у сумі 1666,27грн. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення відмовити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Елітне» Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України (62408, Харківська область, Харківський р-н., с. Радгоспне, вул. Насіннєва, буд. 19; Код ЄДРПОУ 05460373) на користь «Агроторговельного дому «Українська генетична компанія» Товариство з обмеженою відповідальністю (61125, м. Харків, провулок Ващенківський, буд. 2; Код ЄДРПОУ 31942068) 17413,00грн. основного боргу, 1047,64грн. 3% річних та 1666,27грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В частині стягнення 600,85грн. неустойки в позові відмовити.

Повне рішення складено 24.12.2013 р.

Суддя Присяжнюк О.О.