Постанова № 36415447, 03.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 33551/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Онишкевича Т. В., Попка Я. С.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року у справі №2а - 4688/09/0770 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Крассула» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Крассула» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської області і просило скасувати податкові повідомлення - рішення від 28 грудня 2007 року за №№ 5281/23 - 0/33485188/36829 та 5280/23-0/33485188/36828.

Позовні вимоги мотивовані тим, що із 06 по 14 грудня 2007 року відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 19 квітня 2005 року по 30 вересня 2007 року, за результатами, якої 19 грудня 2007 року складено акт №3060/23 - 1/33485188. На підставі висновків перевірки 28 грудня 2007 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення, якими визначено податкове зобов'язання у розмірі 257 604 гривні 50 коп.. Вважає, що податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі висновків, які є безпідставними та необґрунтованими, оскільки передача замовником грошових коштів позивачу, який не був платником податку на додану вартість, для оплати третій особі, не підпадає під визначення «поставка товарів чи «поставка послуг». Твердження податкового органу, що у зв'язку з отриманням 16 березня 2006 року грошових коштів від нерезидента виникло перевищення 300 000 гривень є необґрунтованим.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 13 березня 2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

За наслідками розгляду апеляційної скарги позивача на постанову суду першої інстанції, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2008 року оскаржувану постанову скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2009 року судові рішення у даній справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суд від 15 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено повністю: скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області №5281/23 - 0/33485188/36829 від 28 грудня 2007 року та № 5280/23 - 0/33485188/36828 від 28 грудня 2007 року.

З таким судовим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись у поданій апеляційній скарзі на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Також, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що перевіркою встановлено порушення: статті 3 пункту 3.1., статті 4 пункту 4.1, статті 11 пунктів 11.2 та 11.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток, а також порушення Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження сум податку на додану вартість у відповідних звітних періодах. Крім цього, перевіркою встановлено завищення позитивного значення сум податку на додану вартість, між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, нарахованих до сплати. Проте, судом першої інстанції помилково не було застосовано п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та не враховано, що датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими п. 7.3 цього закону, тобто, правило першої події. Загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів позивача перевищила 300 000 гривень 16 березня 2006 року, а тому позивач зобов'язаний був подати до податкового органу заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість. З операцій по поставці товарі підприємцю ОСОБА_1, з операцій по реалізації тютюновий виробів через РРО та з операцій по виконанню посередницьких послуг, що здійснені із 13 квітня по 30 травня 2008 року в декларації по податку на додану вартість за травень 2006 року підлягав відображенню податок на додану вартість в сумі 159 758 гривень 28 коп.. Також, до складу податкового кредиту були включені суми, що не підтверджені податковими накладними.

Сторони в судове засідання не направили представників, хоча сторони належним чином та у встановленому законом порядку повідомлялися про дату, час та місце судового засідання. При цьому, позивачу повістку не вручено і поштове відправлення з повісткою повернуто суду апеляційної інстанції. Тому, відповідно до ст. 35 ч. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що таку повістку вручено належним чином.

У зв'язку з цим справу розглянуто відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що передача Замовником, фірмою «Фокал Пойнт Інк», грошових коштів виконавцеві позивачу, який не був платником податку на додану вартість, для оплати третім особам продавцям товаро - матеріальних цінностей від імені та за дорученням Замовника не підпадає під визначення поставки товарів та послуг, оскільки виконавець не набув права на товари/послуги. Крім того, в кінці кожного календарного місяця ПП «Крассула» надавав Замовнику детальний звіт про використання грошових коштів, з належним документальним підтвердженням оплати витрат за Замовника. Також, , згідно договору від 01 лютого 2006 року Виконавець погоджується виконувати та здійснювати на підставі винагороди вказані дії за рахунок Замовника. Договір передбачає розмір винагороди Виконавцеві, а саме 2000 доларів США щомісяця, а відтак, ця винагорода і є сумою, що підлягає оподаткуванню відповідно до статті 2 пункту 2.3. підпункту 2.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість». Таким чином, висновок відповідача про зобов'язання позивача зареєструватись платником податку на додану вартість у зв'язку з перевищенням загальної суми наданих послуг встановленої суми у 300 000 гривень, є безпідставним. Позивачем сплачувався податок на додану вартість із 2000 доларів США в гривневому еквіваленті, що й не заперечив відповідач. Позивач не має валютних цінностей за кордоном, а також нерезиденти не мають перед позивачем невиконаних грошових зобов'язань в валюті, відтак дані факти є взаємовиключаючими. Також, у міжнародному контракті вказувалися суми в доларах США, а податок на додану вартість нараховується та відповідно сплачується у валюті України, тобто в гривнях. Тобто, висновок відповідача про заниження сплати податку на додану вартість за періоди травень - грудень 2006 року, а також на протязі 2007 року, є неправомірними та не відповідають дійсності здійснених господарських операцій.

Проте, колегія суддів апеляційного суду не погодилася із таким висновком суд першої інстанції з урахуванням наступного.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи відповідно до наказу від 05 грудня 2007 року за № 897 та на підставі направлення від 05 грудня 2007 року № 2937/23 - 1 відповідачем у період із 06 грудня 2007 року по 12 грудня 2007 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19 квітня 2005 року по 30 вересня 2007 року. За результатами перевірки 19 грудня 2007 року був складений відповідний акт за № 3060/23 - 1/33485188, у якому викладені виявлені в ході перевірки порушення, зокрема: Відповідно до вказаного акту, перевіркою встановлено порушення 1. статті 3 пункту 3.1., статті 4 пункту 4.1, статті 11 пунктів 11.2 та 11.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2006 рік на суму 3 689 гривень, в тому числі: за 4 квартал 2006 року - на 3 689 гривень та за 9 місяців 2007 року - на суму 3 788 гривень: за 1 квартал 2007 року - на 1 263 гривні, за 3 квартал 2007 року - на 2 525 гривень; статті 2 пункту 2.3. підпункту 2.3.1, статті 4 пунктів 4.1 та 4.7, статті 6 пункту 6.1. підпункту 6.1.1., статті 7 пункту 7.2. підпунктів 7.2.6 та 7.2.8., статті 7 пункту 7.4. підпункту 7.4.5. статті 9 пункту 9.6. підпункту «а» Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження сум податку на додану вартість у наступних звітних періодах: у травні 2006 року - на 133 846 гривень; у червні 2006 року - на 18 599 гривень; у липні 2006 року - на 2020 гривень; у серпні 2006 року - на 236 гривень; у листопаді 2006 року - на 4 344 гривні; у січні 2007 року - на 235 гривень; у березні 2007 року - на 1 541 гривню; у квітні 2007 року - на 1 485 гривень; у червні 2007 року - на 3 041 гривню. Крім того, перевіркою встановлено завищення позитивного значення сум податку на додану вартість, між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, нарахованих до сплати у таких звітних періодах: у вересні 2006 року - на 1 197 гривень; у грудні 2006 року - на 2 208 гривень; у лютому 2007 року - на 203 гривня; у травні 2007 року - на 1 728 гривень; у липні 2007 року - на 1 501 гривня; у серпні 2007 року - на 1 343 гривні; у вересні 2007 року - на 1 273 гривні.

На підставі акта перевірки 28 грудня 2007 року були прийняті податкові повідомлення - рішення за №5280/23 - 0/33485188/36828 та №5281/23 - 0/33485188/36829, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість - у розмірі 248 020 гривень та за платежем податок на прибуток приватних підприємств - у розмірі 9 584 гривні.

Також, як було встановлено судом, 01 лютого 2006 року між компанією «Фокал Пойнт Інк.» (Республіка Панама) та позивачем був укладений договір на виконання робіт № 804-FP591-006 (а.с.а.с. 69-73), відповідно до якого, Замовник (компанія «Фокал Пойнт Інк.») доручає Виконавцеві (позивачу) виконання робіт та вказівок Замовника, а Виконавець зобов'язується за винагороду виконувати ці роботи й вказівки від свого імені та за рахунок Замовника. Виконавець зобов'язується надавати Замовнику послугу по закупівлі товарів для Замовника. Замовник уповноважує Виконавця здійснювати закупівлю товарів від імені Виконавця та передати ці товари представнику Замовника. Щомісячна винагорода Виконавцеві складає 2000 доларів США.

Також, 15 січня 2007 року між фірмою «R&U Holding LTD» (Домініканська Республіка) та позивачем був укладений договір комісії, відповідно до якого, Посередник (позивач) зобов'язується за винагороду вчиняти угоди від свого імені за рахунок Довірителя (Фірми &U Holding LTD»).

На виконання умов цих договорів позивач надавав послуги по придбанню на митній території України тютюнових виробів для нерезидентів за їх рахунок, отримуючи при цьому комісійну винагороду у розмірі 2000 доларів США. Для забезпечення виконання умов вищевказаних договорів позивач, отримуючи від замовників грошові кошти у безготівковій формі, здійснював операції з придбання тютюнових виробів від суб'єктів господарювання та проводив їх безпосередню передачу підприємцю ОСОБА_1 для подальшої пересилки (передачі) на адреси замовників.

Згідно пп. 2.3.1 п. 2.3. ст. Закону України «Про податок на додану вартість» - особа підлягає обо'язковій реєстрації як платник податків у разі - коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно - правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі. Поставка послуг це будь - які операції цивільно - правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, обєктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до п. 4.7 ст. 4 цього ж Закону України у разі, коли платник податку здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи, датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Також, як було встановлено апеляційним судом, загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів підприємцю ОСОБА_1 16 березня 2006 року перевищила 300 000 гривень, що у відповідності до положень Закону України «Про податок на додану вартість» зобов'язувало позивача зареєструватися платником податку на додану вартість

Крім цього, перевіркою встановлено заниження скоригованого валового доходу, а відтак і несплату позивачем за період травня - грудень 2006 року, та за 9 місяців 2007 року, у зв'язку з отриманням від нерезидентів контрагентів по міжнародних договорах щомісячної винагороди в розмірі 2000 доларів США. Відтак, при наявній вартості послуг в 2000 доларів США, позивач занизив валові доходи і, відповідно, не сплатив податок на додану вартість.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Також, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до наявних у справі договорів на виконання робіт та комісії у суми щомісячної винагороди не включалися суму податку на додану вартість та інші податки, тому підприємством неправомірно зменшено суми щомісячної винагороди, що включалися до валового доходу.

Виходячи із змісту наявних договорів,змісту господарських операцій, здійснених позивачем , відповідач прийшов до висновку про заниження скоригованого валового доходу за четвертий квартал 2006 року та за відповідні періоди 2007 року. Тобто, позивачем порушено вимоги ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Висновки перевірки є обгрунтованими, підтверджені встановленими судом фактичними обставинами та грунтуються на положеннях законодавства .

Тобто в судовому засіданні підтверджено правомірність висновків податкового органу, викладених у акті перевірки.

У відповідності до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення .

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що відповідачем оскаржуване повідомлення рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому є правомірним і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалює рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими доказами.

Згідно ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір та постановляючи судове рішення, допустив порушення норми матеріального, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому постанову суду слід скасувати і винести нову постанову, якою відмовити в задоволення повних вимог.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року у справі №2а - 4688/09/0770 скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Крассула» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення особам, які беруть участь у справі, копії постанови, і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Т. В. Онишкевич

Я. С. Попко