Рішення № 36415159, 18.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20163/13 18.12.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Обухівський молочний завод»

до Фізичної особи-підприємця Волгіної Тетяни Леонідівни

про стягнення 38 406,62 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Потапова О.К.

від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Обухівський молочний завод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Обухівський молочний завод» про стягнення 38 406,62 грн. заборгованості, з яких: 36 075,10 грн. - основна сума боргу та 2 331,52 грн. - пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару за договором постачання № 348/1 від 18.03.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 р. порушено провадження у справі № 910/20163/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.12.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача у дане судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направляв, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.11.2013.2013 р. вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 04050, м. Київ, вул. Пугачова, буд. 6/29, кв. 10.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.12.2013 р. судом направлено на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача, що підтверджується копією реєстру згрупованих поштових відправлень від 05.12.2013 р. (копія в матеріалах). При цьому, повідомлення про вручення поштового відправлення або конверти до суду не повернулись.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.12.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2013 р. між Приватним акціонерним товариством «Обухівський молочний завод» та Фізичною особою-підприємцем Волгіною Тетяною Леонідівною укладено договір постачання № 348/1, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язався поставити, а відповідач зобов'язався перевірити, прийняти і оплатити згідно умов цього договору, молоко продукцію в кількості та асортименті узгодженому сторонами з урахуванням мінімальної норми відвантаження одного найменування, встановленого позивачем.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за молокопродукти проводяться на протязі 3 банківських днів з моменту поставки.

Згідно п. 6.2. договору у разі прострочення платежів у строки, зазначені в п. 4.1 за даною угодою, відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Нарахування пені не звільняє відповідача від оплати продукції.

Судом встановлено, що позивачем за період з 22.03.2013 р. по 24.04.2013 р. була здійснена поставка товару на загальну суму 68 030,10 грн. що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Однак відповідач за поставлений товар та виконані роботи розрахувався частково, в сумі 31 955,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (наявні в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати поставленого товару згідно договору постачання № 348/1 від 18.03.2013р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 36 075,10 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 331,52 грн. пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору постачання № 348/1 від 18.03.2013р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положенням ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, поставив товар на суму 68 030,10 грн., при цьому відповідач провів оплату частково, на суму 31 955,00 грн.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором постачання № 348/1 від 18.03.2013р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 36 075,10 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов'язаний був оплатити поставлений товар до 30.04.2013 р., враховуючи строки оплати встановлені договором, та останній день поставки продукції, тому починаючи з 30.04.2013 р. відповідач визнається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором постачання № 348/1 від 18.03.2013 р. не здійснив.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості відповідачем визнаний, належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 36 075,10 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

В межах розгляду даного спору позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2 331,52 грн. пені, нарахованої за період з 22.04.2013 р. по 07.10.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що позивачем допущено помилку в розрахунку, а саме у визначені моменту виникнення прострочення виконання грошового зобовязання.

За розрахунком суду, сума пені, що підлягає стягненню, становить 2 212,94 грн., яка розрахована за період з 30.04.2013 р. по 07.10.2013 р. та з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Обухівський молочний завод» задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Волгіної Тетяни Леонідівни (04050, м. Київ, вул. Пугачова, буд. 6/29, кв. 10, ідентифікаційний код - 2321900123) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Обухівський молочний завод» (08703, Київська обл., м. Обухів, вул. Каштанова, буд. 1, ідентифікаційний код - 00445914) 36 075 (тридцять шість тисяч сімдесят п'ять) грн. 10 коп. - заборгованості, 2 212 (дві тисячі двісті дванадцять) грн. 94 коп. - пені та 1 715 (одну тисячу сімсот пятнадцять) грн. 19 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повний текст рішення складено: 23.12.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.