Постанова № 36414499, 19.09.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 р. Справа № 804/9162/13-а Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційного банку «ПриватБанк» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо нарахування пені в сумі 953 грн. 07 коп.; зобов'язання скасувати пеню в сумі 953 грн. 07 коп., виключити суму нарахованої пені з картки особового рахунку платника податків позивача та відкликати лист від 07.02.2013 року № 3275/17.2 та лист від 27.03.2013 року № 7219/10/17.2 - 20.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняте рішення про нарахування пені винесено у формі, що не передбачена чинним законодавством. Крім того, донарахована сума податку позивачем була сплачена із дотриманням строку, зазначеного законом. Пунктом 129.1.3 ст. 129 Податкового кодексу України, не передбачено нарахування пені за весь період заниження грошового зобов'язання, тому нарахування пені є протиправним і необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню. З огляду на викладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві. Проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, заперечень проти позову не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

У відповідності до ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 19.03.1992 року.

У період з 26.04.2011 року по 01.07.2011 року Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим була проведена документальна планова виїзна перевірка філії Кримське регіональне управління ПАТ КБ «ПриватБанк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, про що складено акт перевірки № 8719/22-1/22261801 від 08.07.2011 року.

Згідно висновків перевірки Кримське регіональне управління ПАТ КБ «ПриватБанк» порушило вимоги, серед іншого:

- п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст.4, п.п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме, не було оподатковано дохід, сплачений фізичній особі - підприємцю за мережами його підприємницької діяльності. Занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 3354 грн. 44 коп.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення - рішення № 0007721701 від 30.07.2011 року на суму 4195 грн. 05 коп.

Зазначене податкове повідомлення - рішення не оскаржувалось, донараховані суми грошового зобов'язання сплачені 26.07.2011 року, про що свідчить меморіальний ордер, наявний у матеріалах справи.

07.02.2013 року податковим органом направлено на адресу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» лист № 3275/17.2 та податкове рішення щодо нарахування пені № 112/11, яким на підставі акту перевірки № 8719/22-1/22261801 від 08.07.2011 року нараховано пеню в сумі 953 грн. 07 коп. Розрахунок вищевказаної пені міститься у листі ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС № 7219/10/17.2 - 20 від 27.03.2013 року, згідно якого дата виникнення податного зобов'язання, встановленого в ході перевірки : 21.05.2009 року - період заниження 800 днів (з моменту виникнення податкового зобов'язання по граничний термін сплати, згідно податкового повідомлення - рішення - 26.07.2011 року). Ставка НБУ на день заниження складала - 0,0395%. 04.08.2009 року - період заниження становить 725 днів (з моменту виникнення податкового зобов'язання по граничний термін сплати, згідно податкового повідомлення - рішення - 26.07.2011 року). Ставка НБУ на день заниження складала - 0,0362 %. 08.07.2009 року - період заниження становить 752 дні (з моменту виникнення податкового зобов'язання по граничний термін сплати, згідно податкового повідомлення - рішення - 26.07.2011 року). Ставка НБУ на день заниження складала - 0,0362 %. У зв'язку з вищевикладеним нарахована пеня в загальній сумі 953 грн. 07 коп.

Не погодившись з прийнятим податковим рішенням щодо нарахування пені № 112/11 від 07.02.2013 року позивач подавав скарги до Державної податкової служби в Автономній Республиці Крим (№ 30.1.0.0/05-6573538 від 19.02.2013 року) та Державної податкової служби України (№ 30.1.0.0/05-6573538 від 11.04.2013 року).

Листами останніх позивачу роз'яснено, що оскаржуване податкове рішення відповідає вимогам діючого законодавства.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок нарахування і сплати пені регулюється нормами Податкового кодексу України та Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.12.2010 року № 953.

Податковий кодекс України згідно пункту першого розділу XIX «Прикінцеві положення» набрав чинності із 1 січня 2011 року.

Підпунктом 14.1.162 пункту 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки. Аналогічне визначення міститься у п. 1.3. вищевказаної Інструкції.

Положення ст. 129 Податкового кодексу України передбачають, що пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу; у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

До набрання чинності Податковим кодексом України, відносини з приводу нарахування штрафних санкцій та пені за порушення податкового законодавства, розмір та порядок їх стягнення регулювались Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 року.

Порядок нарахування пені у даний період регулювався Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом ДПА України від 18.07.2005 року №276.

Відповідно до п.п. 16.1.1 п. 16.1. ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;

б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону

Таким чином, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачалось можливості нарахування платнику податків пені на неузгоджені зобов'язання.

У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про можливість нарахування пені, передбаченої пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України за 2009 рік, оскільки норми ПК України, які почали діяти з 01.01.2011 року щодо нарахування пені за весь період заниження зобов'язань (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження), повинні застосовуватись і за попередні періоди, в силу прямої вказівки пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Положеннями ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Також, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як вбачається з розрахунку пені, складеного податковим органом, пеня нарахована за період, що передує набранню чинності Податкового кодексу України та Інструкції № 953, оскільки її нарахування здійснюється з 08.07.2009 року.

Таким чином, такі дії податкового органу суперечать положенням статті 58 Конституції України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що суму грошового зобов'язання визначеного у податковому повідомленні-рішенні від № 0007721701 від 30.07.2011 року на суму 4195 грн. 05 коп. сплачено 26.07.2011 року, тобто в межах строків, передбачених для сплати.

Виходячи із системного аналізу та правового змісту вищезазначених положень вимог законодавства, що регулює питання нарахування пені, безпосередньо п.129.1 ст.129 ПК України, суд зазначає, що застосування податковим органом до спірних правовідносин положень п.п.129.1.2 п.129.1 ст.129 ПК України є безпідставним.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відкликати лист від 07.02.2013 року № 3275/17.2 та лист від 27.03.2013 року № 7219/10/17.2 - 20, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні зазначених вимог, з огляду на наступне.

Статтею 56 ПК України урегульовано порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Так, згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК України).

У відповідності до пункту 56.18 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

З огляду на викладене, рішення Державної податкової служби в Автономній Республиці Крим та Державної податкової служби України про результати розгляду скарги, прийняті за результатами вирішення податкового спору в доюрисдикційній процедурі, не є актами реалізації контролюючими органами повноважень у сфері управлінської діяльності та не мають юридичного характеру, оскільки не містять обов'язкових для суб'єкта господарювання приписів, а відтак не є правовими актами індивідуальної дії та не створюють юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення, у зв'язку з чим не можуть бути оскаржені до адміністративного суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 07.06.2011 у справі № К-9007/07, від 17.01.2012 у справі № К-9234/07, від 18.01.2012 у справі № К-14570/08, від 03.03.2012 у справі № К-56671/09, від 17.05.2012 у справі № К-27434/10, від 31.05.2012 у справі № К/9991/26796/12, від 20.06.2012 у справі № К/9991/29420/12, в постанові Вищого адміністративного суду України від 26.04.2012 у справі № К-44921/09.

З огляду на вищевказане, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відкликати лист від 07.02.2013 року № 3275/17.2 та лист від 27.03.2013 року № 7219/10/17.2 - 20.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем надано до суду докази сплати судового збору у розмірі 114 грн. 70 коп., з яких 86 грн. 01 коп. відповідно до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України підлягають присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 122, 128, 94, 160-162, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо нарахування пені в сумі 953 грн. 07 коп.

Скасувати податкове рішення щодо нарахування пені № 112/11від 07.02.2013 року, складене Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» документально підтверджені судові витрати в сумі 86 грн. 01 коп. (вісімдесят шість гривень одна копійка).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Суддя М.В. Дєєв