Постанова № 36414490, 28.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 року м. Київ 810/5193/13-а

17:15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Матвійчук Р.І., Корх О.С.,

від відповідача - Банніков О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКА Україна»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним і скасування наказу, визнання недійсними (протиправним) та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕКА Україна» з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним і скасування наказу від 03.04.2013 № 370 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКА Україна», визнання недійсними (протиправними) і скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2013 № 0001632202 і від 19.04.2013 № 0001662202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача не було підстав для прийняття спірного наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки підприємство надало відповідь у 10 денний термін з дня отримання запиту про надання письмових пояснень і належним чином засвідчених документів по взаємовідносинам з ТОВ «Екватор-Експрес», про що податковим органом також зазначено в Акті перевірки. Крім того, позивач зазначив, що перевірка проведена до отримання позивачем повідомлення про її проведення, повідомлення про проведення перевірки не було належним чином оформлено, а наказ про проведення перевірки позивач отримав через чотири дні після проведення перевірки.

Відносно прийнятих податкових повідомлень-рішень позивач зазначив, що висновки Акта перевірки про нікчемність укладеної між позивачем і ТОВ «Екватор-Експрес» угоди є помилковими, оскільки укладений договір мав реальний характер - послуги надані контрагентом у повному обсязі і оплачені позивачем. При цьому, послуги придбані з метою здійснення основного виду господарської діяльності підприємства. Як стверджує позивач, реальність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Екватор-Експрес» підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Під час судового розгляду представники позивача підтримали позовні вимоги і просили суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. Його представник під час судового розгляду проти позову заперечував і пояснив, що спірний наказ і податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

У судовому засіданні судом було допитано директора ТОВ «Екватор-Експрес» ОСОБА_5 у якості свідка.

Заслухавши пояснення представників сторін і свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судом, між позивачем і ТОВ «Екватор-Експрес» укладено договір на транспортне обслуговування від 11.01.2010 № 001, предметом якого було надання транспортно-експедиційних послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів клієнта автомобільним транспортом.

Замовлення послуг здійснювало заявками на перевезення, а результати виконання правочину оформлювались актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) податковими і видатковими накладними.

Суми сплаченого позивачем податку на додану вартість у складі ціни придбаного у ТОВ «Екватор-Експрес» послуг включено до податкового кредиту відповідних періодів. Крім того, суми здійснених позивачем витрат включені до складу витрат відповідних періодів.

27.03.2013 Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби надіслано позивачу лист «Про надання письмових пояснень та належним чином засвідчених копій документів», в якому просила надати документи, що підтверджують придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) у ТОВ «Екватор-Експрес».

У відповідь на запит позивач надав письмові пояснення 03.04.2013 з документами по взаємовідносинах з ТОВ «Екватор-Експрес».

Посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВЕКА Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Екватор-Експрес» за період з 01.04.2012 по 30.11.2012, за результатами якої складено Акт від 05.04.2013 № 218/22-2/34360838 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем частини першої, частини другої, частини третьої, частини п'ятої статті 203, частини першої, частини другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, мають ознаки нікчемності і є нікчемними в силу припису Закону, взаємовідносини між ТОВ «ВЕКА Україна» і ТОВ «Екватор-Експрес» на загальну суму 1301150,00 грн. за квітень - червень 2012, пункту 138.2, пункту 138.4, пункту 138.6, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток на суму 227701,00 грн., пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - завищено від'ємне значення з податку на додану вартість (рядок 24 декларації) у сумі 216858,00 грн. в тому числі за квітень 2012 року у сумі 57833,00 грн., за травень 2012 року у сумі 83225,00 грн. і червень 2012 року у сумі 75800,00 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

В Акті перевірки відповідачем зазначено, що до Броварської ОДПІ Київської області ДПС надійшов Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15.03.2013 № 1001/22-8/37449850 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Тооовариства з обмеженою відповідальністю «Екватор-Експрес» (код ЄДРПОУ 37449850) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.04.2012 по 30.11.2012».

Відповідно до даного Акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлено, що фактичне місцезнаходження ТОВ «Екватор-Експрес» не встановлено, стан підприємства 9 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Враховуючи відсутність ТОВ «Екватор-Експрес» за місцезнаходженням, проведення зустрічної звірки не можливе.

На сторінці 8 Акта перевірки зазначено, що з урахуванням наведених пояснень посадовою особи ТОВ «Екватор-Експрес» про непричетність до фінансово-господарської діяльності, в ході проведення перевірки не встановлено факт передачі товарів (надання, послуг) від продавця до покупця, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до сторінки 11 Акта перевірки, у зв'язку з викладеним, у ТОВ «Екватор-Експрес» відсутній об'єкт оподаткування операцій з контрагентами-постачальниками.

Крім того, операції ТОВ «Екватор-Експрес» не підтверджуються стосовно вираховування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, яке економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ «Екватор-Експрес» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Екватор-Експрес» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Оформлення ТОВ «Екватор-Експрес» первинних документів щодо виконання робіт на адресу ТОВ «ВЕКА-Україна» є таким, що суперечить нормам Цивільного кодексу України і не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків.

Отже, відповідно до частини першої, частини другої, частини третьої, частини п'ятої статті 203, частини першої, частини другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України правочини укладені між ТОВ «ВЕКА Україна» і ТОВ «Екватор-Експрес» за квітень-листопад 2012 є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю у сумі 1301150,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2013 № 0001632202, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 341552,00 грн., з них 227701,00 грн. за основним платежем і 113851,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і податкове повідомлення-рішення від 19.04.2013 № 0001662202, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 216858,00 грн.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочину між позивачем і ТОВ «Екватор-Експрес» судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Під час судового розгляду представники позивача пояснили, що основним видом діяльності ТОВ «ВЕКА Україна» є виготовлення виробів з ПВХ і з метою перевезення профілю ПВХ і комплектуючих деталей по території України підприємство у періоді, за який проводилась перевірка замовило послуги у ТОВ «Екватор-Експрес».

Дані обставини також підтвердив директор ТОВ «Екватор-Експрес» ОСОБА_5, який був допитаний судом у судовому засіданні у якості свідка.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «ВЕКА Україна» і ТОВ «Екватор-Експрес» позивачем надано суду належним чином засвідчені копії:

- заявок на організацію автотранспортних перевезень;

- податкових накладних;

- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг);

- товарно-транспортних накладних;

- виписки банку про перерахування коштів за надані послуги ТОВ «Екватор-Експрес».

Тобто, позивачем надано суду як первинні бухгалтерські так і інші документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання послуг у даного контрагента. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Крім того, під час судового розгляду представник позивача надав суду копії свідоцтв про реєстрацію вантажних автомобілів і напівпричепів, які належать ТОВ «Екватор-Експрес» у кількості 5 шт.

Свідок - директор ТОВ «Екватор-Експрес» надав суду копію договору про організацію перевезень від 02.04.2012 № 120402 укладений між ТОВ «Екватор-А» і ТОВ «Екватор-Експрес», копії свідоцтв про реєстрацію вантажних автомобілів і напівпричепів ТОВ «Екватор-А» і копії свідоцтв про реєстрацію вантажних автомобілів і на пів причепів на фізичних осіб - засновників ТОВ «Екватор-Експрес» ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_5

При цьому, свідок пояснив суду, що залучав до виконання зобов'язань по договору інші автотранспортні підприємства, з якими заключав відповідні договори.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ТОВ «Екватор-Експрес» нікчемного правочину або господарського зобов'язання, яке вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «ВЕКА Україна» і ТОВ «Екватор-Експрес».

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, податковим органом таких вироків суду не надано.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність укладеного між позивачем і ТОВ «Екватор-Експрес» правочину на підставі висновків, які викладені в Акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15.03.2013 № 1001/22-8/3749850 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор-Експрес» (код ЄДРПОУ 37449850) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з діяльності з 01.04.2012 по 30.11.2012». Вказаний Акт є носієм певної інформації, яка є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора і висновки викладені у ньому не мають доказової сили у даному спорі за відсутності доведення факту нереальності господарської операції

При цьому, під час судового розгляду встановлено, що листом ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10.07.2013 № 1221/7/26-55-22-08-11 скасовано висновки Акта про неможливість проведення зустрічної звірки від 15.03.2013 № 1001/22-8/37449850.

Крім того, слід зазначити, що згідно з висновками частини першої статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Висновки акта є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № К/9991/50772/12.

Враховуючи викладене, висновок Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про нікчемність укладеного правочину між позивачем і ТОВ «Екватор-Експрес», а також про відсутність реального здійснення господарських операцій є безпідставним і необґрунтованим.

Відносно твердження податкового органу про заниження податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем ТОВ «Екватор-Експрес» в оплату за поставлені товари є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі податкові накладні, акти приймання-здачі виконаних робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні, виписки банку.

Директор підприємства контрагента підтвердив факт надання таких послуг і надав суду відповідні договори, які укладались з іншими суб'єктами господарювання.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав податкові накладні, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені фактично і є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 19.04.2013 № 0001632202 і від 19.04.2013 № 0001662202 є протиправними і підлягають скасуванню.

Відносно позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу від 03.04.2013 № 370 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКА Україна» (код за ЄДРПОУ 34360838)», суд зазначає наступне.

Спірним наказом доручено посадовим особам Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби організувати і провести перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКА Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Екватор-Експрес» (код за ЄДРПОУ 37449850) за період з 01.04.2012 по 30.11.2012 у термін з 03.04.2013 по 05.04.2013.

Тобто, у даному наказі містилась єдина імперативна вимога щодо проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКА Україна», яка була виконана посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби шляхом проведення перевірки позивача і складення за результатами даної перевірки Акта від 05.04.2013 № 218/22-2/34360838.

Таким чином, оскільки на виконання спірного наказу проведено перевірку позивача, він вичерпав свою дію в силу виконання дій, з приводу яких він був прийнятий.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправним і скасування наказу від 03.04.2013 № 370 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКА Україна» (код за ЄДРПОУ 34360838)» є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно зі статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач вимог про відшкодування судових витрат не заявляв, судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 19.04.2013 № 0001632202 та від 19.04.2013 № 0001662202.

3. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 04 листопада 2013 р.