Постанова № 36414488, 04.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 року м. Київ 810/5435/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фермерського господарства «Довіра Я»

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Фермерське господарство «Довіра Я» з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2013 № 0001692203/1057 і від 16.05.2013 № 0001702203/1058.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Акта перевірки, за результатами якої податковий орган дійшов висновку про неправомірне формування позивачем податку на прибуток і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту позивача у складі ціни за придбані товари, оскільки товар контрагентом фактично не поставлявся, тому дані операції є безтоварними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними, оскільки відносини з ФОП ОСОБА_2 мали реальний характер - товар поставлений у повному обсязі, оплачений позивачем і використаний у господарській діяльності підприємства. Як стверджує позивач, реальність господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які досліджувались податковим органом в ході проведення перевірки позивача.

Від відповідача до суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, в яких відповідач позову не визнав і зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства відповідно до тих порушень, які встановлені в ході проведення перевірки. Товар придбаний у ФОП ОСОБА_2 у подальшому не реалізовувався, тому не використаний у господарській діяльності підприємства. Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що задоволенню не підлягає

Ухвалою суду від 06.11.2013 за клопотанням позивача витребувані від Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Київській області належним чином засвідчені копії первинних документів, які вилучені згідно Опису речей і документів від 03.04.2013, на підставі ухвали Солом'янського районного суду від 15.03.2013 ст. о/у ГВПМ Білоцерківської ОДПІ Маєвським С.С. і зупинено провадження у справі до 04.12.2013 та призначено судове засідання на 04.12.2013.

Вказані документи суду надані не були. Від старшого слідчого ОВС СУ ФР Міндоходів у Київській області до суду надійшов лист б/н і дати, в якому повідомляється, що витребувані матеріали передані до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судово-економічної експертизи в рамках кримінального провадження № 32012100000000001. На даний час відсутня можливість належного виконання ухвали. У зв'язку з викладеним слідчий просить суд надати час для надання відповідних документів суду.

Проте, суд не вбачає підстав для надання додаткового часу, враховуючи, що ухала суду від 06.11.2013 була отримана Слідчім управлінням фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Київській області 11.11.2013, що підтверджується даними поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0113315196140, а справа була призначена до судового розгляду на 04.12.2013. Крім того, у листі не зазначено скільки саме часу необхідно для надання витребуваних документів.

Ухвалою суду від 04.12.2013 поновлено провадження у справі.

Від представника позивача до суду надійшла заява від 04.12.2013, в якій представник позивача просить суд здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання представників податкового органу. Але, відповідач в обґрунтування причин неможливості прибуття у судове засідання уповноважених представників не навів суду будь-яких обставин за яких представники не можуть з'явитись у судове засідання та не надав відповідних доказів, які ці обставини дійсно підтверджують. Крім того, суд враховує також, що представники відповідача двічі не з'являлись у судові засіданні і будь-яких клопотань або заяв від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вимоги наведених норм і строки розгляду адміністративних справ, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, позивач мав господарські відносини з ФОП ОСОБА_2, предметом яких було передача у власність товару, а саме засобів захисту рослин: бетонал експерт в кількості 600,00 літрів та карібу в кількості 20, 00 кг., на загальну суму 232 000,00 грн., в порядку та на умовах, визначених договором від 03.02.2011 № 03/02/2011.

Вказані операції відображені у податковій звітності позивача, а податкові накладні відображені в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних копії яких наявні в матеріалах справи.

Суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару включена позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів. Крім того, суми сплачених коштів за придбаний товар віднесено позивачем до складу витрат відповідних періодів.

Посадовою особою Білоцерківської об'єднаною державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 за період з 03.12.2010 по 31.10.2012, за результатами якої складено Акт від 22.04.2013 № 1699/22-3/37122498/58 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки, 21.01.2013 Білоцерківською ОДПІ Київської області ДПС отримано постанову старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Київській області капітана податкової міліції ОСОБА_4 від 21.01.2013 про призначення документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства ФГ «Довіра Я» по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

В рамках кримінального провадження на підставі постанов слідчого проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_2, Акти від 31.11.2012 за № 29/1701/НОМЕР_1 та від 15.12.2011 № 15/1701/НОМЕР_1 за період з 18.05.2007 по 01.12.2011, згідно яких встановлено укладення ФОП ОСОБА_2 нікчемних угод на суму податкового кредиту 783447,00 грн. та податкового зобов'язання на суму 2566621,00 грн.

Згідно Акта від 15.12.2011 № 15/1701/НОМЕР_1 «Про результати позапланової перевірки з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість з 18.05.2007 по 01.12.2011», складено працівниками Рокитнянської МДПІ встановлено, що згідно листа, вхідний № 933/7 від 05.12.2011 наданого відділом внутрішньої безпеки при ДПА у Київській області УВБ ДПС України надіслано постанову старшого слідчого СУ ГУМВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції Циби Н.Д. про порушення кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва, тобто створення ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_2 з митою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України порушеної СУ ГУМВС України в Київській області.

У вказаній постанові зазначено, що 18.05.2007 у місті Рокитне Київській області невстановлені особи, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на створення суб'єкта підприємницької діяльності, використовуючи реквізити громадянина ОСОБА_2, не маючи наміру на здійснення статутної діяльності, пов'язаної із виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, всупереч вимогами статей 1, 3, 6, 8 Закону України від 07.02.1991 № 698-ХІІ «Про підприємництво в Україні», з метою прикриття незаконної діяльності створили ФОП ОСОБА_2

Крім цього, невстановлені особи, за попередньою змовою між собою, повторно 01.03.2010 використовуючи реквізити громадянина ОСОБА_7, не маючи наміру на здійснення статутної діяльності, пов'язаної із виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, всупереч вимогам статей 1, 3, 6, 8 Закону України від 07.02.1991 № 698-ХІІ «Про підприємництво в Україні», з метою покриття незаконної діяльності створили ФОП ОСОБА_7

В подальшому, невстановлені особи, використовуючи реквізити ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_7, без їхнього відома здійснювали діяльність по незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ іншим реально діючим суб'єктам господарської діяльності, тобто здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій з наданням податкової вигоди третіх осіб, чим вчинили злочин, передбачений частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України та внаслідок чого державі заподіяна матеріальна шкода у великих розмірах.

Крім того, відповідно до Акта від 30.11.2012 № 29/1701/НОМЕР_1 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.05.2012 по 01.10.2012» на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ФОП ОСОБА_2 відсутні. У зв'язку з викладеним, підтвердити правомірність формування податкових зобов'язань з ПДВ та факт реального руху товарів від ФОП ОСОБА_2 до контрагентів-покупців за період, який підлягав перевірці неможливо.

Враховуючи викладене, податковий орган в Акті перевірки дійшов висновку, що підтвердити реальність господарських відносин між Фермерським господарством «Довіра Я» і ФОП ОСОБА_2 є неможливим. Господарські операції між позивачем та ФОП ОСОБА_2 є безтоварними та не спричинили реальне настання правових наслідків.

За наслідками перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України - занижено суму податку на прибуток, на загальну суму 44467 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року у розмірі 44467 грн.;

- пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість у сумі 38667 грн., в тому числі за жовтень 2011 року на суму 18839 грн., листопад 2011 року на суму 19819 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.05.2013 № 0001692203/1057, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 48323,00 грн. і податкове повідомлення-рішення від 16.05.2013 № 0001702203, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 44467,00 грн.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статтей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість виходячи з висновку про не підтвердження реальності господарських відносин між Фермерським господарством «Довіра Я» та ФОП ОСОБА_2, судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Під час судового розгляду представник позивача повідомив суду, що Фермерське господарство «Довіра Я» придбало у ФОП ОСОБА_2 засоби захисту рослин, а саме бетанал експерт в кількості 600,00 літрів та карібу в кількості 20,00 кг., на загальну суму 232000,00 грн.

Вказані операції оформлені: видатковою накладною від 04.10.2011 № 284 на загальну суму 152000,00 грн., в тому числі ПДВ 25333,33 грн. та від 07.11.2011 № 321 на загальну суму 80000,00 грн., в тому числі ПДВ 13333,33 грн.; податковою накладною від 04.10.2011 № 261 на суму 152000,00 грн., в тому числі ПДВ 25333,33 грн. та від 07.11.2011 № 301 на загальну суму 80000,00 грн., в тому числі ПДВ 13333,33 грн. Дані документи були вилучені ст. о/у ГВОМ Білоцерківської ОДПІ на підставі ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 15.03.2013, що підтверджується даними відповідного Опису речей і документів від 03.04.2013. На підтвердження цієї обставини представник позивача надав суду відповідний Опис від 03.04.2013.

Проте, не дивлячись на ту обставину, що Слідчім управлінням фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Київській області не були надані суду витребувані документи згідно із Описом, судом встановлено, що саме ці документи вивчались податковим органом в ході проведення перевірки, що вбачається зі змісту сторінки 29 Акта перевірки від 22.04.2013 1699/22-3/37122498/58 на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Тобто, вказана операція оформлена первинними бухгалтерськими документи, які підтверджують придбання товару у контрагента. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані під час судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, хоча і вивчав їх, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Крім того, на підтвердження товарності операції та використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем надано суду також належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних від 07.11.2011 № 0298 та від 04.10.2011 № 0224 зі змісту яких вбачається, що на адресу позивача ФОП ОСОБА_2 було доставлено карібу у кількості 20 кг. та бетанал у кількості 600 л., та копії підсумків збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня 2011, згідно з яким позивачем одержано врожай цукрових буряків у кількості 36450 ц при посівній площі 300 га.

Пов'язуючи господарську діяльність позивача з придбаними товарами слід зазначити, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 580888 основними видами діяльності Фермерського господарства "Довіра Я" є вирощування зернових культур, бобових і насіння олійних культур, допоміжна діяльність у рослинництві, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

Отже придбання у ФОП ОСОБА_2 засобів захисту рослин повністю відповідає тим видам господарської діяльності, якими займається позивач. Тому, доводи відповідача про те, що придбаний товар не використаний у господарській діяльності підприємства є безпідставними.

Крім того, в самому Акті перевірки (сторінка 5) відповідач зазначає, що у ФОП ОСОБА_2 наявна ліцензія на оптову торгівлю пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин). Тобто, сам відповідач встановив, що контрагент відповідно до наявних ліцензій здійснює діяльність в тому числі й щодо продажу регуляторів росту рослин.

Суд звертає увагу, що Акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ФОП ОСОБА_2 були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагента позивача, отже, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Крім цього, за змістом положень Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаного товару, а також віднесення до складу витрат, витрати на його придбання.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем розрахунку податкового кредиту і витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження викладених в Акті перевірки висновків.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб Фермерського господарства «Довіра Я» і ФОП ОСОБА_2

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем і ФОП ОСОБА_2, на підставі у тому числі висновків, які викладені в Акті Рокитнянської МДПІ від 15.12.2011 № 15/1701/НОМЕР_1 про результати позапланової перевірки з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість з 18.05.2007 по 01.12.2011. Проте, по-перше, вказаний Акти є носієм певної інформації, яка є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора і висновки викладені у них не мають доказової сили у даному спорі за відсутності доведення факту нереальності господарської операції.

По-друге, як встановлено судом, постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 у справі № 2а-398/12/1070, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012, скасовано наказ Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 14.12.2011 № 262 на підставі якої проведено зазначену перевірку та визнано протиправними дії Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області щодо проведення документальної позапланової перевірки, на підставі якої складено Акт від 15.12.2011 № 15/1701/НОМЕР_1.

Тобто, постановою суду, яка набрала законної сили визнано протиправними дії податкового органу по складанню Акта перевірки, на який посилається відповідач.

Щодо посилання відповідача на Акт від 30.11.2012 № 29/1701/НОМЕР_1 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.05.2012 по 01.10.2012», то даний Акт стосується іншого періоду ніж той, в якому у позивача проводились господарські операції із відповідачем, а саме, жовтень-листопад 2011 року.

Відносно посилання відповідача на матеріали досудового розслідування, суд не приймає їх до уваги, оскільки досудове розслідування відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Зокрема, аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.08.2012 № К-39842/10.

Таким чином, факт проведення Головним слідчим управлінням ДПС досудового розслідування за фактом створення і діяльності фіктивних підприємств не є належним доказом у справі. При цьому, відповідачем не надано суду відомостей щодо прийняття вироку суду, який набрав законної сили щодо створення і діяльності ФОП ОСОБА_2

Отже, придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаного товару, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд, розглядаючи вказану справу враховує положення листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 відповідно до якого у разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити. Водночас відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

Отже, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав видаткові і податкові накладні, які досліджувались в ході проведення перевірки, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій не підтверджені фактично і є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 16.05.2013 № 0001692203/1057 і від 16.05.2013 № 0001702203/1058 є протиправними і підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київській області від 16.05.2013 № 0001692203/1057 і від 16.05.2013 № 0001702203/1058.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства «Довіра Я» судовий збір у сумі 927 (дев'ятсот двадцять сім) грн. 90 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.