Ухвала суду № 36413975, 18.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/3424/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2010 по справі №2а-6980/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісне підприємство «Хімконцерн» до Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку про визнання протиправними дій та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісне підприємство «Хімконцерн» (далі - ТОВ «СП «Хімконцерн», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку (далі - ДПІ у м. Сєвєродонецьку, відповідач) про визнання протиправним дій та скасування рішення від 10.03.2010 №000002200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1802,74грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.11.2010, у задоволенні позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2010 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.11.2010 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що фінансові санкції за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративного господарськими санкціями, а тому їх застосування поза межами строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України є неправомірним.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 21.01.2011 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 23.02.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2010 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.п. 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операції у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (далі-Положення №637), ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95 (далі-Указ №436/95).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлення №47/01-16 від 01.02.2010, №97/01-16 від 15.02.2010 уповноваженими особами ДПІ в м. Сєвєродонецьку було проведено перевірку ТОВ «СП «Хімконцерн» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009. В ході перевірки, головним державним податковим ревізором-інспектором було складено довідку з питань дотримання порядку ведення операцій з готівкою від 19.02.2010 №10/22-31476920, як складової частини акту від 24.02.2010 №442/23-31476920, складеного за результатом проведення перевірки. Вказана довідка була підписана директором підприємства та головним бухгалтером.

Акт перевірки від 24.02.2010 №442/23-31476920 повноважними представниками позивача підписаний не був.

На підставі вказаного акту податковим органом було прийнято рішення від 10.03.2010 №000002200, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1802,74грн. за порушення вимог п.п. 2.8, 3.5 Положення №637, яке полягало у перевищенні ліміту залишку готівки в касі підприємства на суму 901,37грн., а саме згідно видатково-касового ордеру №14 від 06.04.2007, №22 від 03.10.2008, №23 від 06.11.2008, ОСОБА_1 отримав готівку в загальної сумі 901,31грн. на господарські потреби не підтверджені підписом одержувача, при цьому ліміт каси складав нуль гривень.

Вказане рішення було оскаржено до Державної податкової адміністрації в Луганській області та Державної податкової адміністрації України, яке за результатами розгляду скарги №9244/25-08 від 25.05.2010, №5891/6/25-0115 від 22.06.2010 залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Пунктом 3.5 Положення №637, передбачено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Згідно ст. 2 Указу №436/95 встановлено, що штрафні санкції застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

На підтвердження факту відсутності встановленого правопорушення позивачем було надано суду видатково-касові ордера №14 від 06.04.2007, №22 від 03.10.2008, №23 від 06.11.2008, в яких зазначено підпис одержувача готівкових коштів та накази про встановлення ліміту залишку готівкових коштів в касі підприємства. Разом з тим, з огляду на те, що довідка, складена за результатом перевірки, підписана директором та головним бухгалтером без зауважень, висновок судів щодо неналежності вказаних доказів, як таких, що не були надані до перевірки є правильним.

Разом з тим, застосовані до позивача штрафні санкції за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, визначення яких закріплено частиною 1 ст.238 Господарського кодексу України, оскільки, є заходом майнового характеру, спрямовані на припинення порушення суб'єктом господарювання встановлених правил здійснення господарської діяльності та застосовуються уповноваженим органом державної влади.

Згідно ст.250 цього Кодексу адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, за встановлених судом обставин, щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій рішенням від 10.03.2010 №000002200 за порушення порядку обігу готівкових коштів які відбулися 06.04.2007, 03.10.2008 та 06.11.2008, тобто поза межами строку встановленого ст. 250 Господарського кодексу України, висновок суду апеляційної інстанції про неправомірність вказаного рішення відповідає вимогам закону.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 222, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв