Ухвала суду № 36413971, 27.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2013 р. м. Київ К-42970/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря Гончарук І.Ю.

представника позивача Чорного А.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 по справі №2-а-6164/09/2270/9 (№7792/10/9104) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАС» до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАС» (далі-ТОВ «АГАС», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому (далі-ДПІ у м.Хмельницькому, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001762301/0/5089 від 03.07.2008, №0001762301/1/5840 від 31.07.2008, №0001762301/2/8719 від 08.10.2008, №0001762301/3/11253 від 22.12.2008, якими позивачеві визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 193502,00грн., в тому числі за основним платежем в сумі 129001,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 64501,00грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.11.2009 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що документи для отримання дозволу на виконання будівельних робіт до інспекції державного архітектурно-будівлеьного контролю ТОВ «АГАС» не подавало та частину майнового комплексу зруйнувало самостійно, без наявності об'єктивних підстав на здійснення такої ліквідації. На момент ліквідації частини комплексу «Шепетівський завод продтоварів» зруйновані об'єкти були невиробничими основними фондами підприємства та у відповідності до вимог п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» базою для оподаткування податком на додану вартість є балансова вартість знесених за рішенням платника основних засобів у сумі 645004,00грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.11.2009 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що частина придбаного комплексу «Шепетівський завод продтоварів» не призначалася ТОВ «АГАС» для використання в господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію, а була призначена для знесення і не може розглядатися як основні виробничі фонди або невиробничі фонди.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ у м. Хмельницькому 27.12.2010 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 26.01.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту від 20.06.2008 №5293/23-4/32877833, складеного за результатом планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «АГАС» щодо питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2007, та за результатом адміністративного оскарження податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення №0001762301/0/5089 від 03.07.2008, №0001762301/1/5840 від 31.07.2008, №0001762301/2/8719 від 08.10.2008, №0001762301/3/11253 від 22.12.2008, якими позивачеві визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 193502,00грн., в тому числі за основним платежем в сумі 129001,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 64501,00грн.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок не включення позивачем до бази оподаткування податком на додану вартість у червні 2007 року вартості ліквідованих за рішенням платника основних фондів, а саме частини придбаного у ТОВ «Енергоконсалтинг» комплексу «Шепетівський завод продтоварів» у сумі 645004,00грн.

Відповідно до приписів пп. 3.1.1 п. 3.1. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Приписами п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно п.4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Відповідно до п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно з приписами п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться: капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані.

Відповідно до п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 вказаного Закону до 1-ої групи основних фондів належать будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 31.05.2007 позивач придбав у ТОВ «Енергоконсалтінг» нерухоме майно - комплекс «Шепетівський завод продтоварів», що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м.Шепетівка, вул.К. Маркса, 38, загальною площею 3155,1 кв.м., та передачу якого було оформлено актом приймання-передачі від 31.05.2007.

Відповідно до наказу директора ТОВ «АГАС» №1ч від 01.06.2007 оприбуткування придбаного об'єкта на баланс підприємства проведено пропорційно до вартості придбання комплексу на рахунок 15 «капітальні інвестиції». Загальна сума оприбуткованих об'єктів становить 742500,00грн.

Відповідно до наказу директора ТОВ «АГАС» №2ч від 10.06.2007, у зв'язку з отриманням рішення виконавчого комітету Шепетівської міської ради №99 від 05.04.2007 про надання дозволу на будівництво двоповерхового торгового комплексу загальною площею 5000 кв.м. по вул.. Карла Маркса, 38-а, на підставі договору підряду від 18.06.2007, ПП «Меганом» було здійснено демонтаж частини приміщень майнового комплексу, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт №1 за червень 2007, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.10.2007. Балансова вартість демонтованих об'єктів становить 645004,00грн.

Приміщення комплексу «Шепетівський завод продтоварів», які не були зруйновані відображено по рахунку 10 «необоротні активи», тобто у складі основних засобів підприємства. Балансову вартість нерухомих об'єктів, які було ліквідовано підприємством, теж віднесено на рахунок 10 «основні засоби» до первісної вартості земельної ділянки, на якій розміщався майновий комплекс. З вересня 2007 року підприємством амортизується вся первісна вартість комплексу «Шепетівський завод продтоварів».

З огляду на зазначене слід погодитися з висновком суду першої інстанції що на момент ліквідації частини комплексу «Шепетівський завод продтоварів» зруйновані об'єкти є невиробничими основними фондами підприємства.

Правила п. 4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

У разі коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі, складові частини, компоненти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основного фонду (абзац 2 та 3 п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Враховуючи вищезазначене, а також за відсутності доказів на підтвердження правомірності застосування абзацу 2 п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» , ліквідація за рішенням платника основних фондів, а саме частини придбаного у ТОВ «Енергоконсалтинг» комплексу «Шепетівський завод продтоварів» підпадає під оподаткування як продаж основних фондів.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина відповідно до ч. 1 ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 скасувати, залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.11.2009.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв