Ухвала суду № 36413942, 19.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" грудня 2013 р. м. Київ К/800/30887/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Укрспецконструкція» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року

у справі№ 2а-16557/12/2670 за позовомПриватного акціонерного товариства «Укрспецконструкція» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В

Приватне акціонерне товариство «Укрспецконструкція» (надалі також - Позивач, ПАТ «Укрспецконструкція») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 серпня 2012 року № 0003322220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Укрспецконструкція» залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2013 року - без змін.

ПАТ «Укрспецконструкція» в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29 серпня 2012 року № 0003322220 (сума грошового зобов'язання 222000 грн., в тому числі за основним платежем - 148000 грн., за штрафними санкціями - 74000 грн.), з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ «Укрспецконструкція» з питань достовірності та повноти відображення даних податкової накладної в декларації з ПДВ за квітень 2012 року від 17 серпня 2012 року № 314/22-205/31030585, про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за квітень 2012 на суму в 148000 грн.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 січня 2012 року між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» (Постачальник) укладено договір поставки товарів № 3001, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати Покупцю товар, а Покупець - прийняти у власність і оплатити товар на умовах, що передбачені Договором. За кожну поставлену партію товару Постачальник зобов'язаний надати Покупцю податкову накладну, що зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання умов договору ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» виписано на користь Позивача податкові накладні від 27 квітня 2012 року на загальну суму податку на додану вартість 148000 грн., а саме: № 1397 (податок на додану вартість - 74 000,00 грн.) та № 1396 на (податок на додану вартість - 74 000,00 грн.).

Разом з тим, як слідує з обставин встановлених судами попередніх інстанцій, вказані податкові накладні не були зареєстровані ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, на підтвердження правомірності формування податкового кредиту на загальну суму 148 000,00 грн. позивачем надано відповідачу 16 податкових накладних, виданих також ТОВ «Бізнестандарт ЛТД», на суму податку на додану вартість 9 250,00 грн., що в сукупності також складає 148 000,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що з метою збереження права Позивача на податковий кредит в сумі 148 000,00 грн., ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» замінив на користь Позивача податкові накладні за і № 1396 та №1397 на податкові накладні за №№ 1958, 1966, 1967, 1968, 1969, 1970, 1971, 1972, 1959, 1960, 1961, 1962, 1963, 1964, 1965, 1973 з розбивкою податку на додану вартість в сумі 148 000,00 грн. на меншу суму, задля уникнення обов'язку реєстрації таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

26 червня 2012 року Позивач надав Відповідачу письмові пояснення за № 109 про те, що ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» допущена помилка, а податкові накладні за №1396 та №1397 дійсно не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, але включені до додатку № 5 та податкових зобов'язань за квітень 2012 року. Про невнесення до Єдиного реєстру податкових накладних йому стало відомо лише з письмового запиту Відповідача від 18 червня 2012 року, у зв'язку з чим Позивач був позбавлений можливості у встановлений законом строк подати скаргу на продавця товару.

Згідно з підпунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Разом з тим, позивачем не надано, а судами попередніх інстанцій не встановлено існування доказів об'єктивної неможливості позивача надати до податкової декларації за квітень 2012 заяви зі скаргою на продавця про порушення ним порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних №1396 та № 1397.

За таких обставин, з огляду на те, що позивачем безпідставно відображено у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, які продавцем не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, і не реалізував свого права подання скарги на дії продавця, юридично правильним є висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача права на відображення у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість,

що сформована на підставі таких податкових накладних.. Відтак, висновок судів попередніх інстанцій про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на вірному встановленні обставин справи та на правильному застосуванні норм матеріального права.

Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі судові рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Укрспецконструкція» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко