Ухвала суду № 36413931, 12.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 року м. Київ К/9991/67529/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02.06.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011

у справі № 2а/1770/1348/2011

за позовом Приватного підприємства «ДЕКС»

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ДЕКС» (далі по тексту - позивач, ПП «ДЕКС») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Рівненському районі Рівненської області) про скасування податкових повідомлень-рішень: від 16.03.2011 №0000013500/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 119698,00 грн. основного платежу та 29925,00 грн. застосованих штрафних санкцій; від 16.03.2011 №0000023500/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 93628,00 грн. основного платежу та 23407,00 грн. застосованих штрафних санкцій.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.06.2011, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП «ДЕКС» за період з 01.10.2007 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 02.03.2011 №149/18/23-141/32785161.

На підставі акта перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення: від 16.03.2011 №0000013500/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 119698,00 грн. основного платежу та 29925,00 грн. застосованих штрафних санкцій; від 16.03.2011 №0000023500/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 93628,00 грн. основного платежу та 23407,00 грн. застосованих штрафних санкцій.

Підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі по тексту - Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період, на загальну суму 120681,00 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168/97-ВР), в результаті чого занижено (завищено) від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в перевіряємий період, на загальну суму 93628,48 грн. При цьому, податковий орган виходив з того, що внаслідок безпідставностого віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум за господарськими операціями позивача з ТОВ «Альянс» з огляду на їх нікчемність, як таких, що не спричинили реального настання правових наслідків. Даний висновок податкового органу ґрунтується на тому, що ПП «ДЕКС» придбало вантажний автомобіль «Форд-Транзит», що введено в експлуатацію в грудні 2008 року, та в квітні 2010 року взяло в оренду у директора ПП «ДЕКС» Калюжного Ю.І. (договір оренди від 15.04.2010 №388437) вантажний автомобіль «Daimler CHRYSLER», які експлуатувались без заповнення товарно-транспортних накладних, які б підтверджували зв'язок їхніх перевезень з господарською діяльністю приватного підприємства.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами встановлено, що ПП «ДЕКС» здійснювало придбання у ТОВ «Альянс» лакофарбової продукції на підставі дистриб'юторської угоди від 08.06.2008 №20/07, з наступним розповсюдженням товару на території Рівненської області. Згідно п. 3.1 зазначеної угоди передбачено, що в разі придбання продукції вагою більше 20 тонн поставка здійснюється на умовах DDP - склад дистриб'ютора (ПП «ДЕКС») відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2000, менше 20 тонн - умови FCA склад постачальника (м. Суми, вул. Харківська, п/в 12) відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2000. Після чого, придбані товари були реалізовані для суб'єктів підприємницької діяльності з доставкою за допомогою власних транспортних засобів, а саме за допомогою автомобілів «Форд-Транзит» та «Daimler-CHRYSLER», що підтверджується первинними документами, товарно-транспортними накладними та маршрутними листами.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпункту 7.2.6 цього пункту).

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем було включено до валових витрат: затрати на експлуатацію (пальне) вантажних автомобілів «Форд-Транзит» та Daimler CHRYSLER в сумі 44702,15 грн.; заробітну плату, нараховану водіям в сумі 39712,42 грн. та нарахування на дану зарплату страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування» в сумі 14693,59 грн.; амортизаційні відрахування на вантажний автомобіль Форд-Транзит (д.н.з.НОМЕР_1) в сумі 85438,19 грн. Також до складу податкового кредиту ПП «ДЕКС» було включено 8066,15 грн. податку на додану вартість, сплаченого при придбанні дизельного пального для автомобілів.

Відповідно до пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону №334/94-ВР з урахуванням норм п. 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян). В пп. 5.7.1 п. 5.7 цієї статті вказано, що до складу валових витрат платника податку належать суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані в порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, лакофарбова продукція, що реалізувалася ПП «ДЕКС», доставлялася для покупців власними силами позивача з використанням транспортних засобів «Форд-Транзит» та «Daimler-CHRYSLER». На автомобілях водіями працювали громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Вказаним особами було виплачено заробітну плату в розмірі 39712,42 грн., на яку було нараховано та сплачено внески до державних фондів на суму 14693,59 грн., що були включені позивачем до складу валових витрат відповідно до пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 та пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону №334/94-ВР. Вказані автомобілі працюють на дизельному пальному і вартість його придбання в сумі 44720,15 грн. було включено до складу валових витрат, а сума податку на додану вартість в розмірі 8066,15 грн. було включено позивачем до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо правомірності включення до валових витрат: затрати на експлуатацію (пальне) вантажних автомобілів; заробітну плату та нарахування на дану зарплату страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування; амортизаційні відрахування на вантажний автомобіль, а також включення до складу податкового кредиту ПП «ДЕКС» податку на додану вартість в сумі 8066,15 грн., сплаченого при придбанні дизельного пального для автомобілів.

Статтею 8 Закону №334/94-ВР передбачено, що: під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею (пп. 8.1.1 п. 8.1); амортизації підлягають витрати, зокрема, на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів (пп. 8.1.2 п. 8.1).

Дані норми узгоджуються з положеннями пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

При цьому слід зазначити, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль «Форд-Транзит» використовувався ПП «ДЕКС» для перевезення лакофарбової продукції для покупців, що пов'язано з господарською діяльністю підприємства.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірного нарахування амортизаційних відрахувань в розмірі 85438,19 грн., а також щодо правомірності формування податкового кредиту в сумі 29883,33грн. у зв'язку з придбанням вказаного транспортного засобу.

Також, на думку податкового органу, позивачем було завищено амортизаційні відрахування на суму 19786,00 грн. по візках гідравлічних та електронавантажувачах.

Згідно приписів пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону №334/94-ВР сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали).

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Відповідно до пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону №334/94-ВР норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.

Судами встановлено, що вказані основні засоби було віднесено до другої групи основних фондів зі ставкою амортизаційних відрахувань від 2 до 10 відсотків.

ПП «ДЕКС» здійснювало нарахування амортизації з дотриманням відсоткової ставки в 10 відсотків.

Отже, доводи відповідача щодо завищення ПП «ДЕКС» амортизаційних відрахувань на суму 19786,00 грн. є необґрунтованими.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров