Ухвала суду № 36413730, 27.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2013 р. м. Київ К-42110/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря Гончарук І.Ю.

представника позивача Лукашеної І.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 по справі №2-а-10766/10/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамантове місто» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамантове місто» (далі-ТОВ «Діамантове місто», позивач) до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова (далі-ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.08.2010 №0000390700/0.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 17.12.2010 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 11.03.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7, п. 10.6 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №8101/07-0/32674577 від 06.08.2010, складеного за результатом документальної невиїзної перевірки ТОВ «Діамантове місто» щодо нарахування заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за червень 2010 року, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 18.08.2010 №0000390700/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року у розмірі 2465014,00грн.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п. 7.7. 3 п.7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР. При цьому, відповідач виходив з того, що недекларування позивачем за відповідні періоди, що беруть участь у розрахунку бюджетного відшкодування, сум від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з податку на додану вартість в наступних податкових періодах, є відображення позивачем рішення у податкових деклараціях, які були подані за наслідками звітного періоду, в якому виникло право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР, про зарахування належної повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Відповідно до положень п.п. «а» п.п.7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Проте, факту заниження позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування податковим органом не встановлено, що свідчить про помилковість застосування податковим органом до спірних правовідносин положень п.п. «а» п.п.7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР .

Згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України №168/97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 вказаного Закону визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи із системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому, Закон України №168/97-ВР не обмежує термін «попередній період» лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. А тому будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Враховуючи вищезазначене, а також, що факт сплати податку та правомірність формування податкового кредиту податковим органом не заперечується, висновок судів про безпідставність зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв