Ухвала суду № 36413487, 18.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/44794/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - Петрова О.М.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі - Яготинська МДПІ)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011

у справі № 2а-857/11/1070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид" (далі - Товариство)

до Яготинської МДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011, позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.02.2011 № 0000042300/0 та № 0000052300/0.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства (зокрема, пунктам 7.3, 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпунктам 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), Яготинська МДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення та відмовити у позові.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, Яготинською МДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010, оформлену актом від 14.01.2011 № 7/2300-31514557. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 04.02.2011 № 0000042300/0, згідно з яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 4 882 812,50 грн. (у тому числі 3 906 250 грн. за основним платежем та 976 562,50 грн. за штрафними санкціями);

податкове повідомлення-рішення від 04.02.2011 № 0000052300/0, за яким позивачеві донараховано податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 3 952 965,59 грн. (у тому числі 3 162 372,47 грн. за основним платежем та 790 593,12 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для донарахування оспорюваної суми податку на прибуток став висновок податкового органу про завищення Товариством амортизаційної вартості нематеріального активу - корисної моделі «Спосіб отримання білого цукру з цукрового буряку» - за рахунок включення до ціни його придбання витрат на оплату послуг, які, за висновком Яготинської МДПІ, фактично не надавалися.

Так, під час перевірки було встановлено, що за договором на надання послуг від 31.03.2009 № 31/03-9, укладеним Товариством (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелектресурси Україна» (виконавець), позивачем було придбано комплекс послуг на створення зазначеного нематеріального активу. У рамках виконання цього договору у періоді, охопленому перевіркою, позивачеві було надано комплекс послуг (які включали, зокрема, інформаційний пошук, підбір та обробку науково-технічної інформації, проведення патентного пошуку, оформлення матеріалів заявки на видачу деклараційного патенту та подачу цієї заявки) на загальну суму 18 750 000 грн. (у тому числі 3 125 000 грн. ПДВ); оплата зазначених послуг була здійснена позивачем частково (у сумі 819 125 грн.) у безготівковій формі, а частково (у сумі 26 070 475 грн.) - із застосуванням вексельної форми розрахунків.

На обґрунтування висновку про фіктивність операцій з поставки розглядуваних послуг позивачеві податкова інспекція посилається на:

неналежне документальне оформлення цих операцій, позаяк акти виконаних робіт не містять детальних характеристик цих робіт (як-от - часу, витраченого на їх проведення, одиниці виміру, методи здійснення тощо), до вказаних актів не додано звіти про виконання робіт;

невідповідність зазначеної корисної моделі умовам патентоздатності;

винахідник цієї корисної моделі ОСОБА_2 не перебував у будь-яких правовідносинах ані з Товариством, ані з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелектресурси Україна».

Висновок про фіктивність операцій з придбання зазначених послуг було покладено податковою інспекцією і в основу донарахування оспорюваного податкового зобов'язання з ПДВ.

Згідно з підпунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

У справі, що переглядається, витрати на придбання спірного нематеріального активу (корисної моделі «Спосіб отримання білого цукру з цукрового буряку») складаються з вартості послуг з його створення, придбаних позивачем у товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелектресурси Україна».

Висновок судів про те, що реальність виконання цих послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, відповідає наявним у матеріалах справи доказам та вимогам чинного законодавства. Так, у даному разі на підтвердження факту виконання операцій з поставки спірних послуг позивачем подано договір, акти виконаних робіт, податкові накладні, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

Результатом виконання цього договору стало патентування корисної моделі «Спосіб отримання білого цукру з цукрового буряку» за деклараційним патентом № 42386 з оформленням майнових прав на цей об'єкт інтелектуальної власності за позивачем.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операції, та не висуває вимоги щодо ступеня деталізації змісту та порядку надання послуг як умови для врахування витрат на їх придбання у податковому обліку платника.

Питання ж щодо відповідності спірної корисної моделі умовам патентоздатності не належить до компетенції податкової інспекції. Зазначений об'єкт інтелектуальної власності отримав правову охорону за деклараційним патентом, а відтак має відображатись у податковому обліку платника як нематеріальний актив.

За умови встановлення реальності операцій з придбання цих послуг суди цілком об'єктивно визнали і право позивача на включення до податкового кредиту сум ПДВ, пред'явлених до сплати постачальником у ціні цих послуг.

Адже правила формування податкового кредиту, наведені у пункті 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», виникнення у платника права на податковий кредит пов'язують з реальним здійсненням операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також з оформленням зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Іншою підставою для донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з ПДВ став висновок податкового органу про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту розглядуваного звітного періоду суми ПДВ за податковими накладними, виписаними постачальниками у попередніх звітних періодах При цьому податковий орган виходив з того, що платник не вправі переносити у часі реалізацію права на податковий кредит після виникнення такого права, а відтак може врахувати у складі податкового кредиту суми ПДВ, пред'явлені йому контрагентами, лише в тому періоді, до якого відноситься податкова накладна та коли відбулася господарська операція з придбання товарів (робіт, послуг).

Так, пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» лише містить вказівку на період, в якому у платника виникає право на податковий кредит. У той же час зі змісту положень цього пункту Закону вбачається, що оскільки формування податкового кредиту з ПДВ є правом платника, то використати таке право він може у будь-якому із звітних періодів за умови дотримання умов такого формування.

А відтак відмова у підтвердженні обґрунтованості податкового кредиту лише на тій підставі, що його було сформовано не у належному податковому періоді, не може бути визнана правомірною.

З урахуванням викладеного суди цілком об'єктивно визнали незаконними оспорювані опдтакові повідомлення-рішення та правомірно відмовили у позові.

Доводи касаційної скарги засновані на іншому тлумаченні правових норм, що, однак, не є свідченням судової помилки. Ці доводи були обґрунтуванням правової позиції Яготинської МДПІ по справі під час вирішення спору по суті та їм було надано належну правову оцінку судами попередніх інстанцій.

Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судами, а висновки попередніх інстанцій відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 у справі № 2а-857/11/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько