Ухвала суду № 36413456, 18.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 року м. Київ К/9991/46183/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (далі - Попільнянська МДПІ)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.03.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011

у справі № 2а-9233/10/0670

за позовом відкритого акціонерного товариства «Попільнянський спецкар'єр» (далі - Товариство)

до Попільнянської МДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року Товариство звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Попільнянської МДПІ від 04.11.2010 №0000232301/1.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.03.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011, позов задоволено.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Попільнянська МДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та відмовити у позові.

Товариством у відповідності зі статтею 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення, в якому заявник зазначає про правильність та обґрунтованість оскаржуваних рішень та просить їх залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог Попільнянської МДПІ виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Попільнянською МДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.11.2008 по 30.06.2010. Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 16.09.2010 № 697/23-01/03443732.

За наслідками вказаної перевірки у процедурі адміністративного оскарження податковим органом було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, за яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування за червень 2010 року в розмірі 28200 грн.

Правова позиція податкового органу, покладена в основу прийняття цього акта індивідуальної дії, полягає у тому, що при визначенні суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, Товариством не було враховано позитивне значення цього податку в сумі 28200 грн., яке виникло у податковому обліку позивача з результатами фінансово-господарської діяльності у червні 2010 року, наслідком чого стало відповідне завищення суми бюджетного відшкодування за розглядуваний період.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, суди виходили з того, що вказаний висновок було зроблено податковим органом без урахування факту подання Товариством 26.07.2010 уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно з яким суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року (яка склала 400 675 грн.) було зменшено Товариством на суму задекларованого за червень 2010 року податкового зобов'язання (28200 грн.), у зв'язку з чим залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, склав 372 475 грн. (400 675 грн. - 28200 грн.).

Слід зазначити, що наведені дії платника з подання уточнюючого розрахунку цілком відповідають положенням абзаців другого, третього пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якими передбачено, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Оскільки, як встановили суди, відповідний уточнюючий розрахунок було подано Товариством до часу проведення вказаної податкової перевірки, то у податкового органу були відсутні підстави для неврахування показників цього уточнюючого розрахунку та, відповідно, для повторного зменшення задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування на суму податкових зобов'язань поточного звітного періоду.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів, покладених в основу прийняття рішень зі спору, не спростовують. Фактично у поданій скарзі ДПІ намагається переконати суд касаційної інстанції у порушенні позивачем порядку формування від'ємного значення ПДВ за попередні звітні періоди, що однак не стосується підстав прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області відхилити.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011 у справі № 2а-9233/10/0670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько