Ухвала суду № 36413437, 18.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 року м. Київ К/9991/28932/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі - Слов'янська ОДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011

у справі № 2а/0570/1313/2011

за позовом відкритого акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт» (далі - Товариство)

до Слов'янської ОДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року Товариство звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Слов'янської ОДПІ від 11.01.2011 №0000123342/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011, позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позову, попередні судові інстанці зазначили про відсутність підстав для позбавлення позивача реалізації права на податкову вигоду з огляду на недоведеність податковим органом обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податку на додану вартість.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог ДПІ виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у поданій до Слов'янської ОДПІ податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року Товариством було задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 127 909 грн.

За наслідками проведення Слов'янською ОДПІ документальної невиїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування зазначеної суми бюджетного відшкодування ПДВ за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.2009 по 30.09.2009, податковим органом було складено акт від 30.12.2010 № 8960/23-4-00300363 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, за яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 125 247 грн. із застосуванням 31311,75 грн. штрафних санкцій.

Підставою для невизнання права позивача на отримання зазначеної суми бюджетного відшкодування став висновок податкової інспекції про відсутність у Товариства права на включення до податкового кредиту сум ПДВ, які не були відображені його постачальниками (товариством з обмеженою відповідальністю «Домєн», товариством з обмеженою відповідальністю «Хім Ексім-Полімер» та приватним підприємством «Експо-Груп-2008») у складі податкових зобов'язань, що виникли за наслідками поставки товару в адресу Товариства. Так, Слов'янська ОДПІ зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю «Домєн» та приватне підприємство «Еспо-Груп-2008» за період з липня по вересень 2010 року взагалі не подавали до контролюючого органу декларації з ПДВ, а декларацію товариства з обмеженою відповідальністю «Хім Ексім-Полімер» за вересень 2010 року не визнано податковою звітністю.

На час виникнення спірних правовідносин порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом було визначено у пункті 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З наведених положень Закону випливає, що за відсутності обставин, які виключають право платника на одержання податкової вигоди, від'ємне значення податку на додану вартість, обчислене за цими правилами, підлягає поверненню платникові.

При цьому наведені приписи Закону не дають підстави для висновку про те, що виникнення у платника права на бюджетне відшкодування обумовлюється фактом надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету за наслідками виконання своїх податкових зобов'язань його постачальником.

Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

За наслідками дослідження фінансово-господарських правовідносин позивача з названими контрагентами суди встановили, що в рамках виконання договорів поставки та купівлі-продажу від 01.08.2010 № 161, від 08.06.2010 №1 10 та від 09.03.2010 № 01/03-2010/30, товариство з обмеженою відповідальністю «Домєн», товариство з обмеженою відповідальністю «Хім Ексім-Полімер» та приватне підприємство «Експо-Груп-2008» поставили позивачеві товар, що підтверджується наявними у справі видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, прибутковими ордерами. Вказані документи містять необхідні для цілей оподаткування відомості про характер та зміст спірних господарських операцій та підтверджують факт їх здійснення, що, до речі, не заперечується податковим органом. Наведене свідчить про дотримання позивачем умов формування податкового кредиту, визначених у підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Доводи Слов'янської ОДПІ фактично стосуються порушень порядку звітування, допущених контрагентами позивача, тобто третіми особами, що за відсутності доказів узгодженості дій Товариства та цих постачальників з метою перенесення податкового навантаження на осіб, які не виконують своїх податкових зобов'язань, не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на отримання належних йому сум відшкодування ПДВ з бюджету.

А відтак суди цілком правомірно задовольнили позов, скасувавши оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області відхилити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 у справі № 2а/0570/1313/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько