Ухвала суду № 36413433, 18.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/71125/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1)

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.03.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011

у справі № 2270/539/11

за позовом Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Інспекція)

до СПД ОСОБА_1

про стягнення 99062,40 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року Інспекція звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила стягнути з СПД ОСОБА_1 податковий борг з податку з доходів від підприємницької діяльності у сумі 99062,40 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.03.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011, позов задоволено повністю з посиланням на існування у платника обов'язку погасити узгоджену суму податкового зобов'язання, донарахованого відповідачеві за податковим повідомленням-рішенням від 21.10.2010 № 0000871702/0/1048.

Не погоджуючись з висновками попередніх судових інстанцій, СПД ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що їй не надсилалися податкові вимоги на оспорювану суму податкового боргу, у зв'язку з чим у Інспекції не виникло права на звернення до суду з даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювана сума податкового боргу виникла у СПД ОСОБА_1 у зв'язку з несплатою нею податкового зобов'язання в сумі 99048,66 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 21.10.2010 № 0000871702/0/1048, яке не оскаржувалося відповідачем ані в адміністративному, ані в судовому порядку.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на час подання цього позову) податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 87.11 статті 87 названого Кодексу орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

У той же час право на стягнення податкового боргу виникає у податкового органу через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги, як це передбачено пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

Чинним податковим законодавством не встановлено особливостей щодо направлення платникові податку-фізичній особі податкової вимоги як умови для виникнення права на примусове стягнення податкового боргу, передбаченої пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України. А відтак фізичним особам податкова вимога надсилається в тому самому порядку і з тих самих підстав, що і платникам податку-юридичним особам. Зазначене випливає зі змісту статті 59 Податкового кодексу України, яка передбачає уніфіковані правила направлення податкових вимог усім платникам податків.

З урахуванням викладеного для правильного вирішення цього спору судам слід було встановити, чи надсилалася відповідачеві податкова вимога у відповідності з вимогами чинного податкового законодавства як обов'язкова передумова виникнення у податкового органу права на звернення до суду з даним позовом.

З огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають касаційному суду права встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з метою перевірки зазначеної обставини та постановлення за наслідками цього законного та вмотивованого рішення у відповідності з вимогами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.03.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 у справі № 2270/539/11 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько