Ухвала суду № 36413411, 16.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2013 р. м. Київ К/800/54131/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Винокурова К.С.,

Олексієнко М.М.,

Пасічник С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною, зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а:

Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області (далі - УПФ) звернулось до суду з позовом про визнання неправомірною бездіяльності Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції (далі - ВДВС) щодо виконання вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь УПФУ у Волноваському районі Донецької області заборгованості зі сплати єдиного внеску та зобов'язання вжити заходи з примусового виконання вимог шляхом повторного направлення запитів до обліково-реєстраційних установ, здійснення виїзду за місцем здійснення підприємницької діяльності, направлення подання до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, направлення документів до районного відділу внутрішніх справ про привід боржника.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами попередніх інстанцій, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для її часткового задоволення з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходили з того, що в діях ВДВС відсутня бездіяльність, оскільки відповідачем, під час виконання виконавчого документу про стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь УПФ заборгованості, здійснювались всі необхідні заходи щодо примусового виконання виконавчих документів, передбачені Законом України „Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Касаційна скарга УПФ ґрунтується на посиланнях про невжиття державним виконавцем певних дій з примусового виконання вимог.

Більшість з доводів, на які посилається УПФ, спростовується рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, з чим погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Проте, заслуговує на увагу позиція заявника касаційної скарги щодо не прийняття судами попередніх інстанцій до уваги під час винесення зазначених рішень необхідності проведення виїзду державного виконавця на місце здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4

Так, за приписами ч. 5 ст. 52 Закону № 606-XIV, у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Отже, для встановлення можливості звернення стягнення на майно боржника державним виконавцем повинні були бути здійснені заходи щодо пошуку всього майна, що належить ФОП ОСОБА_4 не обмежуючись тільки тим, що зазначено у відповідних реєстрах обліку майна до яких були направлені відповідні запити.

В матеріалах справи відсутня виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ФОП ОСОБА_4, що не дає можливості встановити, який вид діяльності вона здійснювала. При цьому слід звернути увагу на те, що, в залежності від виду такої діяльності, існує можливість існування майна пов'язаного з її здійсненням .

Проте судами не було досліджено чи були вчинені державним виконавцем заходи щодо пошуку, в тому числі шляхом виходу на місце здійснення підприємницької діяльності, іншого майна, що належить ФОП ОСОБА_4 і на яке може бути звернуто стягнення відповідно до законодавства, не обмежуючись тільки тим, щодо якого були направлені запити до відповідних установ.

Зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте судами попередніх інстанцій вищезазначені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору справи, були з'ясовані не в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції під час здійснення перегляду судових рішень не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, порушення судами норм процесуального права, що спричинило неповне з'ясування дійсних обставин справи, є підставою для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: К.С. Винокуров

М.М. Олексієнко

С.С. Пасічник