Ухвала суду № 36413382, 18.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/6821/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 у справі №2а-12353/10/2670 за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва до Приватного акціонерного товариства «Українська Транспортна Страхова Компанія» про продовження терміну застосування адміністративного арешту активів

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, позивач) до Приватного акціонерного товариства «Українська Транспортна Страхова Компанія» (далі - ПАТ «Українська Транспортна Страхова Компанія», відповідач) про продовження повного адміністративного адміністративного арешту активів на 5040 годин.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011- відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано відсутністю у податкового органу законних підстав для застосування до позивача адміністративного арешту активів, оскільки податковим органом не надано доказів, які б підтверджували загрозу знищення або зникнення активів у випадку звільнення їх з-під арешту.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 07.02.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 17.03.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пп. «г» пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон України №2181-III).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками відділу контролю за суб'єктами господарювання, що здійснюють розрахунки у готівковій формі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, відповідно до плану-графіку на липень 2010 року та на підставі направлення №463 від 08.07.2010, здійснено вихід на підприємство ПАТ «Українська Транспортна Страхова Компанія» за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 77 для проведення планової перевірки з питань здійснення контролю за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю торгових патентів та ліцензій.

Посадовими особами відповідача у доступі до планової перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва відмовлено, про що контролюючим органом було складено акт від 08.07.2010 про недопущення до перевірки за дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги).

У зв'язку з зазначеними обставинами, першим заступником начальника ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, за поданням начальника ВОЗСПБ ГВПМ від 19.08.2013 на підставі акту від 08.07.2010 про недопущення до перевірки за дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), 19.08.2010 об 17год. 40хв. винесено рішення №00957 про застосування адміністративного арешту активів платника податків ПАТ «Українська Транспортна Страхова Компанія».

Правовою підставою для застосування адміністративного арешту активів платника податків був пп. «г» пп. 9.1.2 п. 9.1 статті 9 Закону України від 21.12.2000 №2181-III, у зв'язку з вчиненням посадовими особами відповідача дій по не допуску співробітників ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до проведення планової перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства та з метою забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Повноваження органів державної податкової служби Україні визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон України №509-ХІІ).

Згідно п. 1 ст. 11 Закону України №509-ХІІ для виконання покладених на них завдань, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Статтею 11№ Закону України №509-ХІІ визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), зокрема, визначення обставин, за наявності хоча б однієї з них, органом державної податкової служби проводиться позапланова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платником податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіш одного разу на календарний рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 11№ Закону України №509-ХІІ плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова перевірка.

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення (ч. 4 ст. 11№ Закону України №509-ХІІ).

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту надіслання на адресу відповідача повідомлення про проведення планової перевірки.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно акту №77/1-22-01-22945712 від 19.02.2010 працівниками податкового органу вже було проведено планову виїзну перевірку відповідача, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 30.09.2009, яким підтверджується проведення планової перевірки в даному календарному році.

Враховуючи зазначене, позивач не мав законних підстав для проведення другої планової перевірки відповідача на протязі одного календарного року.

Відповідно до ст. 9 Закону України №2181-III адміністративний арешт активів платників податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Підпункт 9.1.2 ст. 9 Закону України №2181-III містить перелік обставин, за наявності яких може бути застосований арешт активів. Зокрема, згідно з пп. «г» пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України від 21.12.2000 №2181-III, арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, ваго касових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Згідно з підпунктом 9.3.1 пункту 9.3 ст. 9 Закону України №2181-III за поданням відповідного підрозділу податкової міліції керівник податкового органу (його заступник) може прийняти рішення про застосування арешту активів платника податків.

Відповідно до підпункту 9.3.3 пункту 9.3 ст. 9 Закону України №2181-III арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником). Керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення.

З аналізу вище наведених норм вбачається, що рішення про арешт активів може бути прийняте з метою забезпечення погашення платником податків податкового боргу, тобто за умови існування такого боргу та за наявності обставин, перелічених у пп. 9.1.2 ст. 9 даного Закону.

Вказані обставини є невід'ємними одна від одної, а їх існування окремо, не є підставою для застосування арешту активів.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не було надано жодних доказів на підтвердження факту наявності у ПАТ «Українська Транспортна Страхова Компанія» податкової заборгованості та не доведено наявність підстав, які свідчать, що звільнення з-під адміністративного арешту активів платника податків може загрожувати їх зникненню або знищенню.

Оскільки відповідні обставини позивачем доведено не було, слід погодитися з висновками судів про безпідставність позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв