Ухвала суду № 36413205, 18.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/43800/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 р.

у справі №2а-596/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними дій.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, розглянувши касаційну скаргу у порядку письмового провадження, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2011 р. фахівцями податкового органу було проведено перевірку господарської діяльності позивача.

За результатами перевірки податковим органом складений акт від 25.03.2011 р. №301/232/33212472 «Про результати документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині формування сум податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2010 року, січень 2011 року відображених в деклараціях з податку на додану вартість вх. № 9006260254 від 19.01.2011 року, №9000688634 від 21.02.2011 року».

Так, за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р. позивачем задекларовано податкових зобов'язань з ПДВ на суму 766 478,00 грн., тоді як перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р. встановлено їх завищення у загальній сумі 766 478,00 гривень. За період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р. позивачем задекларовано податковий кредит з ПДВ у сумі 757 521,00 гривень, а перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р. встановлено його завищення у загальній сумі 757 521,00 грн.

За період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р. позивачем задекларовано ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 8 957,00 грн., а перевіркою повноти нарахування ПДВ (визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню) за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р. встановлено його завищення на суму 8 957,00 грн. у результаті порушення податкового законодавства. Крім того, у періоді, що перевірявся, позивач не заявляв від'ємне значення ПДВ, також перевіркою не встановлено застосування пільги ПДВ.

Позивач, не погодившись з актом перевірки від 25.03.2011 р. № 301/232/33212472, звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправними дії службових осіб відповідача при здійсненні перевірки та складанні акту.

Судовими інстанціям було встановлено, що спірна перевірка була проведена на підставі наказу від 25.03.2011 р. № 496/232 та службового посвідчення серії УКО № 017800.

У той же час, наказ на проведення документальної невиїзної перевірки від 25.03.2011 р. № 496/232 не вручено відповідальним особам за фінансово-господарську діяльність позивача у зв'язку з відсутністю товариства за місцезнаходженням, про що працівниками податкового органу був складений акт про неможливість вручення від 25.03.2011 р. № 28/232/33212472.

З метою вручення копії наказу від 25.03.2011 р. № 496/232, повідомлення на проведення документальної невиїзної перевірки та запиту про надання пояснень працівниками податкового органу було здійснено виїзд на адресу позивача: 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Гагаріна, будинок 12 А та встановлено відсутність посадових осіб позивача, про що були складені акти про неможливість вручення.

На підставі аналізу податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, якими зафіксовано цивільно-правові відносини платника податків, проведеною перевіркою відповідач дійшов висновку щодо неможливості встановити реальність та товарність здійснених операцій по поставці товарів (робіт, послуг) підприємством за перевіряємий період.

Зокрема, у своїх доводах податковий орган посилається на відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) позивачем від контрагентів-постачальників, а саме відсутність майна, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що, на його думку, свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

З наведеними висновками податкового органу погодились попередні судові інстанції та вказали про те, що позивачем в податковій звітності відображені правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Наведені висновки судових інстанції судова колегія вважає передчасними з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення спірної перевірки податковий орган визначив приписи п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Зміст вказаної норми свідчить, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі виявлення недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, однією з основних гарантій прав платника податків при здійсненні такого заходу контролю, як документальна позапланова перевірка, є законодавчо встановлений порядок проведення таких перевірок податковим органом.

Однією з визначальних умов для здійснення документальної невиїзної перевірки є наявність такої обставини як ненадання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 КАС України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом ч.4, 5 ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У даній справі суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків, що встановлення у ході розгляду справи факту наявності наказу від 25.03.2011 р. № 496/232 та повідомлення на проведення документальної невиїзної перевірки є достатніми підставами для висновку про дотримання податковим органом законодавчо визначеної процедури проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

У той же час, вирішуючи питання стосовно наявності підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, судам слід було звернути увагу на таке.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 цього ж Кодексу, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення спірної перевірки, оформленої наказом від 25.03.2011 р. № 496/232 мало буди ненадання позивачем пояснень та документального підтвердження на письмовий запит.

Разом із тим, з оскаржуваних судових рішень не вбачається можливим встановити чи було дотримано податковим органом порядок щодо надсилання позивачу такого запиту, чи існують підтвердження такого надсилання, чи встановлена його відповідність вимогам податкового законодавства, оскільки такий запит має місити необхідні дані, бути підписаний уповноваженою особою та оформлений належним чином, та чи скористався позивач своїм право на надсилання відповіді на такий запит протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідного запиту, передбачених пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Надані відповідачем акти про неможливість вручення позивачу повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки та про неможливість вручення запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження не звільняють податковий орган від обов'язків, визначених наведеними нормативними положеннями.

Крім того, відповідно до п. 78.4 цієї ж статті, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (п. 78.5 Кодексу).

За змістом ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Зміст наведених нормативних положень у їх сукупності дає підстави для висновку, що для проведення документальної перевірки необхідним є прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення, яке у свою чергу може бути прийняте за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст.77 та 78 Податкового кодексу України.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає висновки судів попередніх інстанції стосовно правомірності проведеної відповідачем перевірки передчасними, а доводи щодо відсутності підстав нівелювати її результати при наявності формальних порушень помилковими, що у свою чергу виключає можливість погодитись також із висновками у частині надання оцінки фактичності здійснення позивачем господарських операцій за період, що підлягав перевірці.

Зважаючи на межі касаційного перегляду справи, встановлені ст. 220 КАС України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч.4 та ч.5 ст.11 КАС України щодо з'ясування всіх обставин у справі, ст. 86 цього Кодексу щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 р. у справі №2а-596/12/1070 скасувати.

Справу №2а-596/12/1070 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.