Ухвала суду № 36412760, 04.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2013 року м. Київ К/9991/52686/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2010 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2011 р.

у справі № 2а-534/10/1370

за позовом Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

про визнання дій незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (далі - відповідач) про визнання дій незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2010 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2011 р., позовні вимоги задоволено: визнано незаконними дії відповідача щодо висновків про вчинення порушення позивачем чинного законодавства про оподаткування, скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.12.2009 р. №0002802302/0/35391 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 03.03.2009 р. з питань взаєморозрахунків з ПП «Галторгцентр», про що складено акт від 11.12.2009 р. № 3091 /23-2/03187714, яким встановлено порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2009 р. №0002802302/0/35391, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 28 240,34 грн., з яких 20 171, 67 грн. - за основним платежем та 8 068,67 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.02.2009 р. між позивачем та ПП «Галторгцентр» укладено договір №32, відповідно до якого постачальник зобов'язувався передати у власність позивача матеріали до ортопедичного взуття, а позивач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах договору. Згідно з п. 2.1. Договору перелік та ціна товару зазначаються у Специфікації - Додатку до Договору № 32, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Згідно зі Специфікацією вартість товару становила 80 686,68 грн.

Вироби, зазначені у Специфікації до Договору № 32 на суму 80 686,68 грн., отримано позивачем 02.02.2010 р., що засвідчується видатковою накладною від 02.02.2010 р. №РН-2-02002, податковою накладною від 02.02.2009 р. № 2020000002 на суму 80 686,68 грн., Приймальним актом від 02.02.2009 р. №24, за яким товар було отримано позивачем шляхом самовивозу.

При цьому, фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про те, що у контрагента позивача - ПП «Галторгцентр» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, як необхідні елементи ведення господарської діяльності, а також ним проводилася діяльність, спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, використовуючи при цьому грошові потоки третіх осіб, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що придбання позивачем товару було належним чином підтверджено первинним документами, що свідчить про наявність правових підстав для включення відповідних сум до валових витрат.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За наведених обставин, витрати, пов'язані з оплатою придбаного у ПП «Галторгцентр» товару, правомірно включені позивачем до складу валових витрат, оскільки факт його придбання підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

При цьому, посилання податкового органу на те, що у ПП «Галторгцентр» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, як необхідні елементи ведення господарської діяльності та те, що він мав господарські відносини з ТОВ «Експортно-імпортна компанія «Симфонія», яке являється фіктивним підприємством, а його засновники є підставними особами, обґрунтовано не взято до уваги попередніми судовими інстанціями.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не мав будь-яких господарських відносин з ТОВ «Експортно-імпортна компанія «Симфонія».

Крім того, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість віднесення позивачем до складу валових витрат сум податку по господарським операціям з ПП «Галторгцентр» - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність включення позивачем до валових витрат вартості товарів, отриманих у лютому 2009 р. від ПП «Галторгцентр» та наявності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2009 р. №0002802302/0/35391.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2010 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2011 р. у справі № 2а-534/10/1370 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.