Ухвала суду № 36412744, 14.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2013 року м. Київ К/800/39880/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Приватного підприємства «Медобори» Фарм

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 р.

у справі №822/1138/13-а

за позовом Приватного підприємства «Медобори» Фарм

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Медобори» Фарм (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.04.2013 р. позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013 р. №0000042202.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду України від 09.07.2013 р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства у сфері регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій за період з 16.01.2013 р. по 17.01.2013 р., про що складено акт від 20.02.2013 р. № 340/222/30171439, яким встановлено порушення позивачем п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013 р. №0000042202, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 205500,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підставою для прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення стало несвоєчасне, на думку відповідача, оприбуткування у касі підприємства суми виручки у розмірі 41100,00 грн., отриманої відокремленим підрозділом позивача, у перевіряємому періоді.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що здавання готівкової виручки до каси підприємства наступного дня за днем її надходження до каси відокремленого підрозділу, який застосовує РРО, не є порушенням порядку оприбуткування лише у тому випадку, коли час роботи такого структурного підрозділу, не співпадає з часом роботи підприємства - юридичної особи, чого позивачем доведено не було.

Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до п. 1.2 гл. 1 вказаного Положення, оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до визначення цього ж пункту, книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Згідно з п. 7.4. Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614, визначено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає, зокрема, щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Виходячи з того, що законодавством під «оприбуткуванням готівки» у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО розуміється своєчасне (у день одержання готівкових коштів) здійснення обліку таких коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО, то нездійснення відповідних записів у книзі обліку розрахункових операцій згідно із Z-звітом у день одержання готівкових коштів у порядку, встановленому законодавством, не може вважатися «оприбуткуванням готівки».

Отже, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»).

Крім того, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначив, що аптеки мережі (його відокремлені підрозділи), здійснюючи готівкові розрахунки із застосуванням РРО, касової книги не ведуть.

Як обґрунтовано зазначено судами попередніх інстанцій, за приписами п.2.8 вказаного Положення, дійсно передбачена можливість здавання готівкової виручки відокремленими підрозділами підприємств-юридичних осіб (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб.

Водночас п.4.3 Положення передбачено виключення з цього правила, а саме: якщо бухгалтерія та касир підприємства (юридичної особи) не працюють у вихідні та святкові дні, а його відокремлений підрозділ, який використовує під час розрахунків РРО (РК), у ці дні працює, але не веде касової книги, то записи в касовій книзі юридичної особи здійснюються наступного робочого дня підприємства - юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження різних режимів роботи підприємства та його відокремлених підрозділів, що могло б слугувати підставою для відображення операцій у касовій книзі не у день отримання готівки.

Зважаючи на те, що позивачем в порушення вимог п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні не здійснено своєчасного обліку зазначених готівкових коштів (у день їх одержання) у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків шляхом внесення відповідних записів згідно із фіскальними звітними чеками - Z-звітами, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій є обґрунтованим.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Медобори» Фарм залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 р. у справі №822/1138/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.