Ухвала суду № 36412489, 24.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14049/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Стадницький Ю.Є. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

24 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2012 року за адміністративним позовом Приватного підприємства «Спецторг» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2012 року № 0002142250 та № 0002132250.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2012 року позов було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 11.12.2012 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2012 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідачем у період із 31 травня по 07 червня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 14 червня 2012 року № 195/22-50/32385185 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Інваре постач", товариством з обмеженою відповідальністю "Леміш груп", приватним підприємством "Охторг", товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехномас-сервіс", товариством з обмеженою відповідальністю "Укрземстрой", товариством з обмеженою відповідальністю "Рутарес Консалт", товариством з обмеженою відповідальністю "Екостатус Компані", товариством з обмеженою відповідальністю "Есто-трейд" та товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Доар" за період із 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2011 року.

Згідно з висновками акту перевірки: - правочини, укладені між позивачем та TOB "Укртехномас-сервіс" і TOB "ТД "Доар", є недійсними з моменту їх вчинення; -позивачем занижено податок на прибуток у загальному розмірі 357687,00 грн., у тому числі за: IV квартал 2010 року - 349583,00 грн., І квартал 2011 року - 8104,00 грн., чим порушено п. 5.1, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, підпункт 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; - позивачем занижено ПДВ у загальному розмірі 285750,00 грн., у тому числі за: листопад 2010 року - 194133,00 грн., грудень 2010 року - 85534,00 грн., березень 2011 року - 6083,00 грн., чим порушено підпункти 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, підпункти 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, підпункт 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України).

На підставі акту перевірки, 07 липня 2012 року відповідачем було складено оскаржувані рішення: № 0002142250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 357687,00 грїк за основним платежем та у розмірі 87396,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0002132250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 285750,00 грн. за основним платежем та у розмірі 69917,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судці) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок відповідача щодо безпідставності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за перевіряємий період грунтується тільки на переконанні у тому, що господарські відносини між позивачем та TOB "Укртехномас-сервіс" і TOB "ТД "Доар" не мали реального характеру, тобто не були спрямовані на реальне настання наслідків від такої діяльності.

Зокрема, як підтверджується матеріалами справи, підставою для проведення перевірки позивача став факт порушення кримінальної справи № 11/039004 за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, у ході розслідування якої виявлено, що у період із 01 листопада 2008 року по 01 березня 2011 року позивач, за рахунок взаєморозрахунків із суб'єктами господарювання, які мають ознаки "фіктивності", а саме TOB "Інваре постач" TOB "Леміш груп", ПП "Охторг", TOB "Укртехномас-сервіс", TOB "Укрземстрой", TOB "Рутарес Консалт", TOB "Екостатус Компані", TOB "Есто-трейд" та TOB "ТД "Доар", протиправно сформував податковий кредит.

Викладені обставини, у свою чергу, стали підставою для висновку відповідача про нікчемність (недійсність) договорів, укладених позивачем з його контрагентами.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком відповідача, враховуючи наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 203, ст. 204, ч. 2 ст. 215, ч. З ст. 228, ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2009 року № К-1470/09 зазначено, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в№ 742/11/13-11 зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Однак, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво, зокрема, TOB "Укртехномас-сервіс" та TOB "ТД "Доар", а також здійснення ними незаконної фінансово-господарської діяльності, представниками відповідача суду не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії TOB "Укртехномас-сервіс" та TOB "ТД "Доар".

Як також зазначено в акті перевірки, відповідачем у ході перевірки виявлено факт протиправного завищення позивачем, за результатами господарської діяльності із TOB "Укртехномас-сервіс" та TOB "ТД "Доар", суми податкового кредиту за перевіряємий період.

Згідно з підпунктами 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, підпунктами 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8' цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. З цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2012 року К/9991/68389/11 зазначено, що підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, яка не позбавлена правового значення і в тому разі, якщо контрагентом покупця товарів (робіт, послуг) не виконується зобов'язання щодо декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Недійсність чи неподання звітності з ПДВ контрагентами позивача не позбавляє права на податковий кредит, оскільки саме контрагенти несуть відповідальність за своєчасність сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України та складення податкової звітності.

Тобто, чинним податковим законодавством передбачено тільки два випадки невключення до складу податкового кредиту сплаченої суми ПДВ, якими є відсутність податкової накладної або оформлення такої накладної з порушенням ст. 201 ПК України. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту сум ПДВ положеннями ПК України не передбачено.

Враховуючи викладені Положення та факт наявності у позивача належним чином оформлених податкових накладних, виписаних TOB "Укртехномас-сервіс" та TOB "ТД "Доар", колегія суддів приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо протиправності формування позивачем податкового кредиту.

З огляду на все вищевикладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2012 року № 0002142250 та № 0002132250 є незаконними та необгрунтованими.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2012 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.