Ухвала суду № 36412261, 05.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1038/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

05 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

при секретарі: Кріля В.Я.

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 41 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.04.2013 у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Чернігові ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Чернігові ДПС № 0001681720 від 11.03.2013, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2 421,25 грн. (1 937,00 грн. за основним платежем та 484,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0001691720 від 11.03.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 10 000,00 грн. (8 000,00 грн. за основним платежем та 2 000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.04.2013 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 18.10.2004, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_4.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач з 08.05.2008 є платником податку на додану вартість та видами діяльності останнього за КВЕД є: 49.41 вантажні автомобільні перевезення.

На підставі ст.ст. 20, 78, 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу № 505 від 06.02.2013 та згідно службового посвідчення серії ЧН № 100576 працівником ДПІ у м. Чернігові ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності проведення господарських операцій за листопад 2011 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Бімар», відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт перевірки № 483/17/НОМЕР_3 від 22.02.2013 (а.с.5-10).

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено наступні вимоги податкового законодавства:

пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.193.1 ст.193, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, всього у сумі 8 000,00 грн., в тому числі за листопад 2011 року - 8 000,00 грн. Донараховано податку на додану вартість за актом перевірки - 8 000,00 грн.;

ст.177 Податкового кодексу України, завищено валові витрати, в результаті чого встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2011 рік на 12 916,67 грн. Донараховано податку на доходи фізичних осіб за актом перевірки - 1 937,00 грн.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001681720 від 11.03.2013, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2 421,25 грн. (1 937,00 грн. за основним платежем та 484,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.11);

- № 0001691720 від 11.03.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 10 000,00 грн. (за основним платежем 8 000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.12).

Так, судом першої інстанції встановлено, що в листопаді 2011 року позивачем (Покупець) придбано у ТОВ «Бімар» (Продавець) дизельне пальне в розмірі 4890,00 л на суму з урахуванням податку на додану вартість, 48 000,00 грн., що підтверджується: видатковою накладною № 912 від 09.11.2011 на суму з ПДВ 48 000,00 грн., податковою накладною від 09.11.2011 № 912 на суму з ПДВ 48 000,00 грн., платіжними дорученнями № 70 від 29.12.2011 на суму 15 500,00 грн., № 1 від 05.01.2012 на суму 20 000,00 грн., № 6 від 02.02.2012 на суму 12 500,00 грн. (а.с.13-17).

За таких обставин, реальність виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами.

В подальшому придбане дизельне пальне позивачем було використано в своїй господарській діяльності на заправку автомобілів, що здійснювали перевезення вантажів у відповідності до договору № 27 на автотранспортне обслуговування від 03.01.2011, укладеного між позивачем та ПП «Спецтранс». Також, позивачем надавались транспортно-експедиційні послуги ТОВ «Українська агропромислова група». Надання вищезазначених послуг підтверджується рахунками, актами виконаних робіт на вантажні перевезення, подорожніми листами вантажного автомобіля, актом здачі-приймання наданих послуг, товарно-транспортними накладними (а.с.18-22, 50-73).

На підтвердження використання дизельного пального, придбаного у ТОВ «Бімар» позивачем надано документи, які підтверджують факт перебування у останнього транспортних засобів, а саме: згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивач є власником вантажного автомобіля RENAULT та напівпричепа (а.с.23), а також в користуванні останнього перебуває автомобіль марки (моделі) MAN, 1998 року випуску на підставі довіреності від 18.11.2008 (а.с.24).

Виходячи з правового аналізу ст. 3, ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, ст. 1, ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Отже, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Враховуючи зміст ст. ст. 202, 203, 215, 627, 629 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435, постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

ДПІ у м. Чернігові ДПС посилається на акт ДПІ у м. Черкаси № 882/22-14/37715371 від 31.10.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бімар» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Торгбудкомплекс ЛТД» за вересень, листопад 2011 року та лютий, березень 2012 року, яким не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з постачальником ТОВ «Торгбудкомплекс ЛТД» у вересні 2011 року на загальну суму 3 384 174,00 грн., у листопаді 2011 року на загальну суму 5 033 204,00 грн., у лютому 2012 року на загальну суму 146 481,00 грн., у березні 2012 року на загальну суму 476 700,00 грн. та платниками податків-покупцями (а.с.38-44).

Однак, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Вказане свідчить, що такі твердження відповідача є безпідставними, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів позивача з контрагентом.

Надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім зазначених в акті перевірки висновків ДПІ у м. Чернігові ДПС жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваних правочинів.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору чи відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товару, послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними. Податкові накладні відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В судовому засіданні був повністю доведений представником позивача факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, покупець не може нести відповідальність за порушення, якщо такі і мали місце, службовою чи іншою особою підприємства контрагента.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Так, у відповідності до п. 44.1 ст. 44, 61, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п. 167.1 ст. 167 ст. 177, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 статті 188, п. 198.1-198.3, п. 198.6 статті 198, п. 200.1-200.3, п. 200.7, ст. 200, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, статті 216 Цивільного кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийнято податковим органом не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження, без мети, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; недобросовісно та нерозсудливо.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.04.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 10.12.2013.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

.

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.