Постанова № 36411835, 26.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2013 р. справа№ 910/22325/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - не з'явились;

відповідача- - Торлопова В.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг»

на ухвалу господарського суду м. Києва від 20.11.2013 р.

у справі № 910/22325/13 (суддя - Ломака В.С.)

за позовом Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг»

про стягнення 6249457,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг № 17/04-2013 від 17.04.2013 р. у сумі 6 101 679,50 грн., пені у сумі 113 675,12 грн., 3 % річних у сумі 34 102,54 грн.

До свого позову Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 подала клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що обліковуються на рахунках у банківських або інших кредитних установах на суму 6 249 457,16 грн., у межах розміру позовних вимог.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.11.2013 р. у справі № 910/22325/13 було задоволено зазначене клопотання Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, накладено арешт на грошові кошти відповідача до вирішення спору по суті та набрання рішенням у даній справі законної сили.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду м. Києва від 20.11.2013 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що місцевим судом не було прийнято до уваги те, що ТОВ «Саноіл Торг» не ухиляється від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги, а саме лише посилання позивача в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для накладення арешту на його грошові кошти.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 р. визначено наступну колегію суддів: головуючий суддя Буравльов С.І., судді - Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/22325/13, розгляд справи призначено на 26.12.2013 р.

В засідання суду, призначене на 26.12.2013 р., позивач або її представники не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

17.04.2013 р. між Суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особю ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» було укладено договір про надання юридичних послуг № 17/04-2013.

Відповідно до умов вказаного договору позивачем повинні були надаватися відповідачу юридичні послуги у формі вивчення документів, надання консультацій та складання процесуальних документів під час вирішення судових спорів за позовом ТОВ «Саноіл Торг» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Умовами договору та додаткової угоди № 1 від 19.04.2013 р. до нього, сторонами було погоджено, що відповідач сплачує позивачу фіксовану суму для покриття поточних витрат у розмірі 20 000,00 грн. щомісячно, а основний гонорар у розмірі 1 % у першій та 0, 5 % в апеляційній інстанції від сум, нарахованих згідно з актами, складеними під час податкових перевірок.

Оскільки відповідач в добровільному порядку відмовився оплатити виставлені позивачем рахунки на суму 6 101 679, 50 грн., граничний строк сплати яких було визначено 30.08.2013 р., позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом з метою захисту власних прав та законних інтересів.

В обґрунтування заявленого клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову позивач посилається на те, що відповідач недобросовісно ставиться до виконання взятих на себе зобов'язань, не визнає наявності боргу перед позивачем, що в тому числі, підтверджується листуванням сторін та актом звірки, в якому відповідачем відображено відсутність заборгованості за станом на 31.08.2013 р.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у справі.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Зі змісту наведених норм вбачається, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент подання позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення господарського суду та невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. п. 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Також, відповідно до абз. 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як зазначалось вище, позивач вказує на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, що змусило позивача звертатись до суду за захистом своїх прав з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає побоювання позивача щодо можливого подальшого зменшення відповідачем кількості належних йому грошових коштів такими, що мають під собою обґрунтовані підстави.

Також, вжиття заходу до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову - забезпечить можливість відновлення його порушених прав.

Крім того, суд враховує, що обрані заходи до забезпечення позову не призведуть до припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання.

З огляду на вказані обставини, дослідивши збалансованість інтересів сторін, місцевий суд дійшов до правильного висновку про те, що застосування заходу до забезпечення позву не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують.

У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає правових підстав для скасування ухвали господарського суду м. Києва від 20.11.2013 р. у справі № 910/22325/13.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 66, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» залишити без задоволення, ухвалу господарського суду м. Києва від 20.11.2013 р. у справі №910/22325/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/22325/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран