Ухвала суду № 36411135, 12.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р. справа № 804/9842/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року у справі № 804/9842/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Терра» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Терра» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000022200 від 09.01.2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у сумі 127 581,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 127 580,00 грн., штрафних санкцій у розмірі 1,00грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності право чинів, укладених з ПП «Солор» та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована встановленими обставинами справи, які свідчать про реальність господарських операцій, які не визнаються відповідачем. Висновки податкової служби щодо нікчемності укладених позивачем правочинів не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, яким визначено ознаки нікчемного правочину та носять характер припущень.

Не погодившись з постановою суду, Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та яким, на думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки.

У судові засідання представник відповідача не з'явився. При цьому подавав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання. Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи обґрунтоване неможливістю прибуття представників, у зв'язку з участю в інших судових засіданнях. Вивчивши подане клопотання колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Таким чином, неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, при цьому колегією суддів врахована відсутність з боку відповідача клопотань про дослідження нових доказів у справі, щоб унеможливлювало розгляд справи за наявними матеріалами справи і відповідно було б перешкодою для розгляду справи у відсутності відповідача. Надання пріоритетності тим чи іншим засіданням, участь у цих засіданнях, є правом відповідача, але таке право, зокрема, не повинно перешкоджати розгляду справи судом у розумні строки.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вказуючи на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена позапланова документальна невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Терра» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Солор» по податковій декларації за квітень 2011 року

За результатами перевірки складено акт №460/221/36094659 від 17.12.2012 року, в якому зроблені висновки про порушення підприємством вимог п.198.3, п.198.6 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме завищений податок на додану вартість по декларації за квітень 2011 року на суму 127 580,41 грн..

Такі висновки податкової служби ґрунтуються на наступному.

Проведеною перевіркою встановлено, що між ТОВ «Гранд Терра» (Покупець) та ПП «Солор» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів №26 від 03.07.2009 року. Вказаний договір ДПІ вважає нікчемними, таким що не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю, укладений правочин суперечать моральним засадам суспільства.

Висновки про нікчемність укладеного договору, ДПІ зроблено з огляду на наступне. Так, в акті перевірки зазначено, що на підставі акту від 22.11.2012 р. №71/221/35950575 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Солор» податковим органом встановлено наступні обставини: ПП «Солор» перебуває в 11 стані «Припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті)». Проведеною перевіркою не виявлено, а ПП «Солор» не надано будь-якого іншого документального підтвердження місць виконання зобов'язань підприємства. За результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, встановлено відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання. Таким чином, відсутність трудових резервів та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ПП «Солор» (тор.4-5 Акту перевірки).

Крім цього, ДПІ вказує на те, що ТОВ «Гранд Терра», не підтверджено факт транспортування товару, у зв'язку з неправильним оформленням товарно-транспортних накладних, які надані до перевірки. А також на встановлений факт, який свідчить про те, що придбаний товар у ПП «Солор» знаходиться на залишках та не реалізований, тобто не використаний ТОВ «Гранд Терра» у власній господарській діяльності (стор.13-14 Акту).

З цих підстав, посилаючись на ст..ст.203, 215, 216 ЦПК України, ДПІ вказує на те, що угоду укладено без мети настання реальних наслідків, яка передбачена цим договором. Зазначена угода є нікчемною, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Будь-яких інших обставин, з якими б ДПІ пов'язувала порушення ТОВ «Гранд Терра» вимог податкового законодавства, Акт перевірки №460/221/36094659 від 17.12.2012 року не містить.

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.01.2013 року № 0000022200, яким збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 127 581,00 грн., за основним платежем - 127 580,00 грн., штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн..

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені, зокрема, Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, податковою службою фактично не досліджувались господарські операції між позивачем та ПП «Солор», за наслідками яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту спірні суми ПДВ. Висновки про завищення позивачем податкового кредиту зроблені не з огляду на вищенаведені норми права, а з огляду на неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача.

В той же час, встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не спростовуються відповідачем, свідчать про те, що між ТОВ «Гранд Терра» та ТОВ «Солор» укладено договір купівлі-продажу товарів №26 від 03.07.2009 року.

На підтвердження виконання умов вказаного договору надані податкові, видаткові накладні, правильність оформлення яких не оспорюється відповідачем.

Розрахунки за придбані товари були здійснені ТОВ «Гранд Терра» простими векселями.

Транспортування товару відбувалось як з залученням сторонньої транспортної організації ТОВ «Люкс Логіка Сервіс», що має ліцензію №508096 на здійснення послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с.161), а також з використанням власного транспорту позивача - автомобіль фургон малотоннажний ГАЗ (а.с.156). За наслідками перевезення вантажу ТОВ «Люкс Логіка Сервіс» складено товарно-транспортні накладні (а.с.103. 106, 109, 112, 115, 118, 121, 124). Використання власного транспорту позивачем для транспортування товару підтверджено подорожніми листами (а.с.200-202).

Товар придбаний у ПП «Солор» не реалізований, а знаходиться на залишках на складі. Наявність товару у складському приміщенні позивача підтверджується складською довідкою по 28 рахунку з контрагентом ПП «Солор» станом на 19.08.2013 року.

З наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість доводів ДПІ щодо нереальності укладеного договору.

Погоджується колегія суддів і з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності доводів ДПІ про нікчемність укладених правочинів.

Так, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність постачальника за місцем знаходженням, що унеможливлює проведення зустрічної звірки, відсутність у нього основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, що на думку ДПІ, унеможливлює здійснення господарської діяльності, не є тими ознаками, які характеризують правочин нікчемним.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено позивачем у перевіряємому періоді, суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Солор» укладено договір купівлі-продажу. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договори укладені у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на висновки, які наведено в акті перевірки, натомість, вказаним підставам для визначення спірних податкових зобов'язань, судом першої інстанції, як зазначено вище, надано належну правову оцінку.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року у справі №804/9842/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 16.12.2013 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк