Постанова № 36411129, 12.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р. справа № 804/6749/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі №804/6749/13-а за фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року відмовлено у задоволенні позову фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, від 25.01.2013 року № 0000170172, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11820, 50 грн., з них: за основним платежем - 9450 грн., за штрафними санкціями - 2362, 50 грн.

Постанова суду мотивована відсутністю документальних доказів, які б свідчили про реальність господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Мідуєй», ПП «Техноснаб».

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не повне з'ясування судом обставин справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо не підтвердження позивачем господарських операцій. за наслідками яких визначались податкові зобов'язання з ПДВ.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності по взаємовідносинах з ПП «Техсноснаб» за грудень 2011 року та ПП «Мідуєй» за лютий 2012 року, складено акт від 18 січня 2013 року №301/172/НОМЕР_2.

В зазначеному акті ДПІ зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ст.201, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в частині безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ за грудень 2011 р. та лютий 2012 р. на суму 9450 грн. по контрагентам ПП «Техноснаб», ПП «Мідуєй», а саме: за грудень 2011 р. на суму 4 666 грн. 67 коп., за лютий 2012 р. на суму 4 783 грн. 33 коп., що підлягає зменшенню до 0, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет, за грудень 2011р. на суму 4 666 грн. 67 коп., за лютий 2012 р. на суму 4 783 грн. 33 коп., усього - на 9 450 грн.

Такі висновки ДПІ ґрунтуються на нереальності господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Техноснаб», ПП «Мідуєй».

На підставі складеного акту, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.01.2013 року № 0000170172, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 11 820 грн. 50 коп. (основний податок - 9450 грн. та фінансові санкції - 2362 грн. 50 коп.), з яких: по ПП «Техноснаб» - 4666,67грн. основний платіж, 1166,67грн. - штрафні (фінансові) санкції; по ПП «Мідуєй» - 4783,33грн. - основний платіж, 1195,83грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення, є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду судового рішення, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо правомірності збільшення позивачу сум грошового зобов'язання по взаємовідносинам з ПП «Мідуєй» з огляду на відсутність документального підтвердження цих господарських операцій.

Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що між ПП «Мідуєй» (Виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (Замовник) були укладені договори про надання послуг №2102/12 від 21.02.2012 року, № 2802/12 від 28.02.2012 року, відповідно до яких Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати йому відповідно до умов даних договорів, комерційні послуги по підготовці оглядових матеріалів по директ - мейлу, Замовник зобов'язується прийняти послуги та сплатити за них. Виконавець надає готовий оглядовий консультативно - аналітичний матеріал по використанню директ - мейлу з просування послуг Замовника.

П. 6.1 договорів надання послуг передбачено, що здача - приймання робіт здійснюється сторонам по факту виконання робіт, п. 6.2 договорів надання послуг передбачено, що при передачі Виконавцем готових матеріалів Замовнику оформляється акт виконання робіт.

За наслідками вказаних господарських операцій позивачем до складу податкового кредиту віднесено 4783,33грн.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Згідно із ст..1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 названого Закону, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, лише наявність ознак, які визначено ч.2 ст.9 названого Закону, може характеризувати документ як первинний, що підтверджує здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження фактичного виконання сторонами умов договорів про надання послуг, позивачем надано Акти виконаних робіт №ОУ-0196 (а.с.26, 50). З цих акті виконаних робіт не можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, а саме те які послуги були надані позивачу у межах вказаних договорів. Назва «Інші комерційні послуги», як зазначено в актах, має загальний характер та не відображає суті господарських взаємовідносин між сторонами. З предмету договорів також не можливо визначити зміст та обсяг господарських операцій. Посилання представника позивача на те, що у межах договорів Виконавцем складено та надано Замовнику відповідні звіти (а.с.27-46, 51-65), колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки з вказаних звітів не можливо встановити те, що вони підготовленні та надані позивачу саме у межах виконання договорів про надання послуг.

Таким чином, встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності збільшення позивачу сум грошового зобов'язання по взаємовідносинам з ПП «Мідуєй» з огляду на відсутність документального підтвердження цих господарських операцій.

В той же час, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності спірного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення сум грошового зобов'язання позивачу по взаємовідносинам з ПП «Техноснаб».

Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ПП «Техноснаб» (Продавець) було укладено договір поставки № 3011-11/0005 від 30.11.2011р., відповідно до якого Продавець передає у власність Покупцю товари згідно Специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах даного договору.

За наслідками цих господарських операцій позивачем до складу податкового кредиту віднесено ПДВ у розмірі 4666,67грн.

Як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, вказуючи на неправомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Техноснаб», ДПІ виходила за наступного. Так, під час проведення перевірки ДПІ використано Акт від 01.03.2012р. №503/231/32513727 «Про результати документальної невиїзної перевірки приватного підприємства «Техноснаб» з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість», який складено відділом податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю ДПІ в Ленінському районі м.Дніпропетровська. В зазначеному акті вказано на відсутність у ПП «Техноснаб» об'єктів оподаткування по операціям з придбання товарів (послуг) у контрагентів постачальників та по операціям з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям. Зазначений висновок зроблено на підставі того, що ПП «Техноснаб» за юридичною адресою не знаходиться. У підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди. З цих підстав, зроблено висновок про те, що укладені угоди від імені ПП «Техноснаб» є фіктивними.

Будь-яких інших обставин, з якими ДПІ пов'язувала б порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, Акт перевірки від 18 січня 2013 року №301/172/НОМЕР_2., який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не містить.

З такими підставами для збільшення сум грошового зобов'язання. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком яких є поставка товарів (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, податковою службою взагалі не досліджувались господарські операції між позивачем та ПП «Техноснаб», за наслідками яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту спірні суми ПДВ. Висновки про завищення позивачем податкового кредиту зроблені не з огляду на вищенаведені норми права, а з огляду на акт перевірки ПП «Техноснаб», в якому відсутні будь-які відомості щодо взаємовідносини між позивачем та ПП «Техноснаб».

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що зробивши висновок про заниження податкових зобов'язань позивачем по взаємовідносинам з ПП «Техноснаб», ДПІ фактично спірні господарські операції перевірено не було, ані шляхом проведення перевірки покупця, ані шляхом перевірки постачальників.

Отже, акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що могло б бути підставою для визначення сум грошового зобов'язання.

В той же час, встановлені обставини справи свідчать про те, що фактичне виконання умов договору поставки № 3011-11/0005 від 30.11.2011р. підтверджується специфікацією до договору (а.с.70), рахунком-фактурою (а.с.71), видатковою накладною (а.с.72), податковою накладною (а.с.73). Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою (а.с.74).

Придбані у ПП «Техноснаб» товари позивачем використано у власній господарській діяльності, про що свідчать договори поставки, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.87-113).

З наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про факт поставки товарів, про факт оплати їх вартості, у тому числі і сплати ПДВ в їх вартості, використання товарів у власній господарській діяльності. Тобто, встановлені обставини справи, які не спростовано відповідачем, свідчать про наявність у позивача правових підстав для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Техноснаб».

Посилання суду першої інстанції на те, що первинні документи по взаємовідносинам позивача з ПП «Техноснаб» не було надано до перевірки, у зв'язку з чим їх неможливо прийняти до уваги, спростовуються самим актом перевірки, в якому відображено ці первинні документи (видаткові, податкові накладні), а також порядок розрахунків між сторонами.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення, в частині збільшення сум грошового зобов'язання по взаємовідносинам з ПП «Техноснаб», прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне, апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст..ст.202, 205, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі №804/6749/13-а - скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Податкове повідомлення-рішення від 25.01.2013 року № 0000170172, прийнятого ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, в частині збільшення суми грошового зобов'язання: за основним платежем - 4666,67грн. та штрафним (фінансовим) санкціям - 1166,67грн. - визнати протиправним та скасувати.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Постанову виготовлено у повному обсязі 16.12.2013 р..)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк