Постанова № 36409142, 12.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 року 810/3129/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт Трейд» до Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Форт Трейд» (ТОВ «Форт Трейд», товариство) із позовом до Фастівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 грудня 2012 року №0001662301 та №0001652301./P>

Зазначали, що твердження Інспекції про нікчемність правочину не відповідають дійсності і реальності операції, звертали увагу, що у товариства наявні усі первинні документи, які супроводжують відповідний вид господарських операцій. Стверджували про відсутність у податкового органу права визнавати правочини недійсними, а також те, що платник податку не повинен нести відповідальності за порушення законодавства його контрагентом.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, у відповідності з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, просили визнати оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

У письмових запереченнях відповідач вказав, що податковим органом не було підтверджено наявність поставок товарів (послуг) контрагенту позивача у жовтні 2011 року, тому зроблено висновок про відсутність у нього об’єктів оподаткування. Зазначено, що вказані порушення належним чином відображені в Акті перевірки і є достатньою підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов’язань із податку на додану вартість та податку на прибуток товариству «Форт Трейд».

Протокольною ухвалою суду від 9 грудня 2013 року відповідача – Фастівську об’єднану державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби замінено на Васильківську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області (ДПІ, Інспекція) у зв’язку із реорганізацією.

У судове засідання представники сторін не з’явилися, подали письмові клопотання про розгляд справи без їх участі; у зв’язку із такими обставинами суд ухвалив продовжувати її розгляд у порядку письмового провадження.

Дослідивши докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи із такого.

Як вбачається з Акта №596/2200-37439122 від 7 грудня 2013 року, на підприємстві 30 листопада 2012 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість і податку на прибуток по взаємовідносинам із ТОВ «Пей Нет» за жовтень 2011 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, товариством «Форт Трейд» порушено пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 30563 грн.; пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, через що занижено податок на прибуток на загальну суму 35147 грн.

На підставі Акта перевірки 25 грудня 2012 року прийняті податкове повідомлення-рішення №0001662301 із визначенням грошового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем – 30563 грн. і штрафних санкцій у сумі 7640,75 грн., податкове повідомлення-рішення №0001652301 та визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 35147 грн.

Щодо порядку проведення перевірки, суд зазначає таке.

Як видно із самого Акта, перевірка проведена на підставі наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №482 від 29 листопада 2012 року та повідомлення про її проведення №4536/10/2202 від 29 листопада 2012 року, - 30 листопада 2012 року. Копії ж наказу №482 від 29 листопада 2012 та повідомлення №4536/10/2202 від цієї дати надіслані ТОВ «Форт Трейд» рекомендованим листом про вручення також 29 листопада 2012 року, а отримані ним лише 4 грудня 2012 року, що підтверджується наданою Інспекцією до суду копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.94).

Разом із тим, за правилами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, суд звертає увагу, що надіслання рекомендованим листом відповідних повідомлення і наказу вимагає доказів їх вручення адресату.

Оскільки податковим органом не було повідомлено позивача про проведення перевірки до її початку, то суд резюмує порушення порядку проведення перевірки, що дає підстави вважати висновки такої перевірки про порушення позивачем податкового законодавства передчасними.

Щодо висновків Акта перевірки.

Згідно статутних документів, товариство «Форт Трейд» є юридичною особою, зареєстроване 9 лютого 2011 року (а.с.53), перебуває на податковому обліку у Васильківській ДПІ Київської області, зареєстроване платником податку на додану вартість (свідоцтво №200086139 НБ№528417 - а.с.54). Тобто є суб’єктом господарської діяльності.

Основним видом його діяльності є неспеціалізована оптова торгівля.

У ході судового розгляду встановлено, що у серпні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Форт Трейд» уклало агентський договір по реалізації prepaid-продукції №П19/2011 від 26 серпня 2011 року, за умовами якого субагент (ТОВ «Форт Трейд») зобов'язується від імені і за дорученням агента (ТОВ «Пей Нет») здійснити юридичні та інші необхідні дії, спрямовані на реалізацію prepaid-продукції, на забезпечення інформаційної і технологічної взаємодії між платниками і агентом при реалізації prepaid-продукції на території субагента. Організація торговельних пунктів здійснюється субагентом на власний розсуд, з обов'язковим повідомленням агента про розширення або зменшення території субагента, здійснюваному в порядку, передбачено договором. Агент зобов'язується виплачувати субагенту винагороду за здійснення зазначених дій у договорі. Товариством подано до суду копії договору із додатками: переліком операторів для приймання платежів субагентом, який встановлюється агентом; формою відомостей про територію субагента та переліком його торгових точок; бланком звітності субагента; порядком реєстрації торгових точок у агента (а.с.21-28).

На підтвердження виконання умов договору та отримання від ТОВ «Пей Нет» електронних ваучерів Лайф та Super voucher 50000 MТC, позивачем надано засвідчені копії наступних документів:

- рахунок на оплату №88 від 12 жовтня 2011 року на суму 194840,82 грн. (а.с.35);

- видаткова накладна №99 від 31 жовтня 2011 року на суму 194840,82 грн. (а.с.37);

- податкова накладна №412 від 21 жовтня 2011 року на суму 65550 грн. (а.с.39);

- платіжне доручення №180 від 21 жовтня 2011 року на суму 65550 грн. (а.с.129);

- податкова накладна №349 від 12 жовтня 2011 року на суму 59850 грн. (а.с.41);

- платіжне доручення №166 від 12 жовтня 2011 року на суму 59850 грн. (а.с.128);

- податкова накладна №350 від 12 жовтня 2011 року на суму 67400 грн. (а.с.40);

- платіжне доручення №165 від 12 жовтня 2011 року на суму 67400 грн. (а.с.127);

- акт надання послуг №137 від 31 жовтня 2011 року на суму 2040,82 грн. (а.с.36);

- податкова накладна №471 від 31 жовтня 2011 року на суму 2040,82 грн. (а.с.38).P>

Також позивачем подано копію банківської виписки по особовому рахунку товариства «Форт Трейд» (а.с.51-52).

На засвідчення належного відображення операцій позивача із ТОВ «Пей Нет» у податковій звітності подано копію податкової декларації з податку на додану вартість з додатком 5 і реєстром виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2011 року із доказами прийняття таких документів Інспекцією (а.с.42-50).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

За змістом положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв’язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов’язкові реквізити).

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 Податкового кодексу України.

За правилами статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

За нормами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом з’ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції; зв’язок між фактом придбання послуг, товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд звертає увагу, що обов’язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов’язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов’язків його контрагентом. Тобто саме по собі порушення податкового законодавства контрагентом підприємства, у разі дотримання останнім його вимог, не тягне негативних наслідків для такого платника податків.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції та навпаки.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість; податковий кредит та валові витрати вважаються сформованими правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на такі органи покладається обов’язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товару і надання послуг, використання їх у власній господарській діяльності, підтверджується документально; надані позивачем докази є переконливими для твердження про реальність господарської операції.

У свою чергу, твердження ДПІ про нереальність операції ґрунтується на припущеннях, відповідачем не доведено того, що послуги не надавалися, а доводи позивача про дійсність правочину залишаються неспростовними.

Суд враховує положення частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України про те, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та вважає, що у цьому випадку Інспекцією його дотримано не було.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це зобов’язує суб'єкта владних повноважень аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що податковий орган не довів правомірності оскаржуваних повідомлень-рішень, крім того порушив порядок проведення перевірки платника податків.

За таких обставин суд резюмує необхідність задоволення позову.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 733,50 грн., доказів понесення інших судових витрат не надано.

Тому судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Фастівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 25 грудня 2012 року №0001662301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Фастівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 25 грудня 2012 року №0001652301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт Трейд» судовий збір у сумі 733 (сімсот тридцять три) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.