Постанова № 36407166, 24.12.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/7101/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника позивача - Самойленко Ж.С.,

представника відповідача - Нальотова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

16 грудня 2013 року Публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" (надалі - позивач, ПАТ "АвтоКрАЗ") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2013 №0002491504/725.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що вказане податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом на підставі висновків акту перевірки, яким встановлено порушення термінів сплати узгодженої суми орендної плати згідно поданої податкової декларації по сплаті за землю за листопад 2012 року. Проте позивач зазначив, що оскільки він перебуває у процесі банкрутства, у зв'язку з чим введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, це звільняє ПАТ "АвтоКрАЗ" від обов'язку сплати неправомірно нарахованої суми штрафу.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав, що перевіркою встановлено порушення пункту 57.3 статті 57, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України у зв'язку зі встановленням несвоєчасності сплати узгодженої суми орендної плати згідно поданих податкових декларацій по платі за землю. Зауважував, що посилання позивача на введення мораторія є безпідставним, оскільки термін сплати узгодженої суми припадає на 30 грудня 2012 року і виходе за рамки, які охоплює мораторій.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

21 серпня 2013 року відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період жовтень-листопад 2012 року, за результатами якого складено акт № 1397/16-03-15-04 (а.с. 35), яким встановлено порушення термінів сплати узгодженої суми орендної плати згідно поданої податкової декларації по платі за землю, а саме, нарахована сума за жовтень 2012 року по терміну сплати 30 листопада 2012 року. Сплачена 28 грудня 2012 року (із затримкою 28 днів) та нарахована сума за листопада 2012 року по терміну сплати 30 грудня 2012 року, сплачена 08 січня 2013 року (із затримкою 9 днів), у зв'язку з чим порушено позивачем пункту 57.3 статті 57, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2013 року № 0001291504/423, згідно якого до позивача застосовано фінансові санкції за порушення сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період жовтень-листопад 2012 року в сумі 199 244, 96 грн.

Не погодившись з вказаним повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги від 20 вересня 2013 року № 703-58 (а.с. 39) Головним управлінням Міндоходів у Полтавській області винесено рішення від 29 жовтня 2013 року № 1305/10/16-31-10-04-06 (а.с 40-41), відповідно до якого скасовано винесено податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2013 року № 0001291504/423 в частині застосованої фінансової санкції у сумі 99 326,16 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу в даній частині - без задоволення.

З урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у Полтавській області, 11 листопада 2013 року відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0002491504/725, згідно якого до позивача застосовані фінансові санкції за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з плати за землю (орендної плати) (із затримкою 9 днів) в сумі 99 918, 80 грн (а.с. 42).

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходив з наступного.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ встановлено, що останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 285.1 статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як свідчать матеріали справи, ПАТ "АвтоКрАЗ" 13 липня 2012 року подано уточнюючу декларацію № 9040489275 з плати за землю за 2012 рік, згідно якої розраховано до збільшення податкове зобов'язання по орендній платі.

В подальшому позивачем змінювались податкові зобов'язання шляхом подання уточнюючих декларацій, зокрема, від 19 грудня 2012 року № 9079873722, за підсумками якої було задекларовано розмір орендної плати за 2012 рік у сумі 11 651 493,80 грн., що мав бути сплачений частинами, зокрема, 1 029 896, 95 грн. податку не пізніше 30 грудня 2012 року.

Фактично ж було проведено оплату 08 січня 2013 року (із затримкою 9 днів) у сумі 999 188, 04 грн.

Пунктом 126.1.1 частини 126.1 статті 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи наявність несвоєчасної сплати податкового зобов'язання, відповідачем було застосовано до ПАТ "АвтоКрАз" штрафні санкції у розмірі 10% від погашеної суми, що складає за затримку сплати недоїмки 999 188, 04 грн. на 9 днів - 99 918, 80 грн.

В судовому засіданні було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27 грудня 2012 року у справі № 18/2613/12 порушено провадження у справі про банкрутство відносно ПАТ "АвтоКрАз", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів за наслідками, передбаченими ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості боржника.

Посилання відповідача на те, що оскільки термін сплати узгодженої суми орендної плати згідно поданої податкової декларації по платі за землю за листопад 2012 року припадає на 30 грудня 2012 року, в зв'язку з чим виходе за рамки, які охоплює мораторій, тому дія мораторію не розповсюджуються, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII (у редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію

Частиною 4 статті 12 вказаного Закону визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Термін сплати спірної суми орендної плати за землю за листопад 2012 року відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України перебуває у межах з 01 грудня по 30 грудня 2012 року включно, тобто не обмежується 30 грудня, як помилково стверджується відповідачем.

Аналізуючи вказані норми, зважаючи, що мораторій введено ухвалою суду від 27 грудня 2012 року, а термін виконання податкових зобов'язань настав 01 грудня 2012 року, тобто до введення мораторію, то суд приходить до висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Беручи до уваги наведене, спірне податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам Податкового кодексу України, винесене без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано та не на підставі закону, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції від 23.10.2013) ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2% розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Отже, при зверненні з даним позовом розмір судового збору, що сплачується під час його подання складає 10% розміру ставки судового збору - 172,05 грн.

Проте позивачем до матеріалів справи додано документ про сплату судового збору в розмірі 3 984, 90 грн.

Частиною 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною 2 статті 7 вказаного Закону передбачено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь ПАТ "АвтоКрАЗ" витрати зі сплати судового збору у розмірі 172,05 грн. та повернення позивачу суми надміру сплаченого судового збору у розмірі 3 812, 85 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 87, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 11 листопада 2013 року № 0002491504/725.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38742715) на користь Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (ідентифікаційний код 05808735) витрати зі сплати судового збору у розмірі 172 (сто сімдесят дві) гривні 05 коп.

Повернути з Державного бюджету України Публічному акціонерному товариству "АвтоКрАЗ" надміру сплачену згідно платіжного доручення № 11320 від 12 грудня 2013 року суму судового збору в розмірі 3 812 (три тисячі вісімсот дванадцять) гривень 85 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 грудня 2013 року.

Суддя А.О. Чеснокова