Постанова № 36407117, 02.12.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3817/13-а

02 грудня 2013 року 18год. 10хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Лук'янчук С.М.

відповідача: представник Красько Г.Г., Парипа В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" до Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Рівнеазот» (далі - ПАТ «Рівнеазот») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного Управління Міндоходів в Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000421544 від 22.10.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Рівнеазот» зазначає, що податковий кредит травня 2013 року як і сума заявленого бюджетного відшкодування червня 2013 року сформовані ним у відповідності до норм чинного податкового законодавства. При цьому, ПАТ «Рівнеазот» вказує, про надання до перевірки документів, що є підставою для формування податкового кредиту травня 2013 року. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Відповідач подав до суду письмові заперечення, в яких вказує на законність та обґрунтованість акту перевірки від 09.10.2013 року, № 29/17-16-15-01/05607824 та податкового повідомлення - рішення № 0000421544 від 22.10.2013 року, позовні вимоги вважає безпідставними, оскільки Позивачем не доведено факту придбання товарів, робіт, послуг саме з метою використання в господарській діяльності, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту травня 2013 року є протиправним. Крім цього, відповідач вказує, що згідно податкової звітності ПП «Агропартнер», останнє надало для ПАТ «Рівнеазот» розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 4 від 14.05.2013 року в червні 2013 року, тому Позивачу слід було в червні 2013 року відкоригувати податковий кредит в сумі 19909,33 грн. сформований в травні 2013 року за рахунок взаємовідносин з ПП «Агропартнер».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного Управління Міндоходів в Рівненській області (далі - ДПІ у м. Рівному) проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Рівнеазот» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень та липень 2013 року на підставі якої складено акт від 09.10.2013 року, № 29/17-16-15-01/05607824 (далі - акт перевірки)

Висновками акту перевірки встановлено порушення Позивачем п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 та п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.3 п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення заявленої суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2013 року на 496 583 грн. На підставі акту перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000421544 від 22.10.2013 року, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 496 583,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 248 291,50 грн.

Надаючи оцінку висновкам акту перевірки стосовно необхідності здійснення коригування податкового кредиту в червні 2013 року сформованого в травні на підставі податкової накладної № 4 від 14.05.2013 р. на суму ПДВ 19 909,33 грн. складеної ПП «Агропартнер» суд вказує наступне.

З наданої суду копії видаткової накладної № РН-0000666 від 14.05.2013 року вбачається, що ПАТ «Рівнеазот» отримало від ПП «Агропартнер» клапани в кількості 5 штук на загальну суму 119 456,0 грн. ПП «Агропартнер» було виписано податкову накладну №4 від 14.05.2013 р. на суму ПДВ 19 909,33 грн. Сума ПДВ в розмірі 19 909,33 грн. включена ПАТ «Рівнеазот» до складу податкового кредиту травня 2013 року (рядок 368 розділу ІІ додатку 5 до декларації з ПДВ ПАТ «Рівнеазот» за травень 2013 року).

Придбані позивачем клапани повернуті ПП «Агропартнер» 27 червня 2013 року на підставі видаткової накладної № 0-00000014 в зв'язку з виявленими недоліками отриманого товару.

ПАТ «Рівнеазот» 04 жовтня 2013 року отримало два екземпляри розрахунку № 1від 27.06.2013 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 4 від 14.05.2013 р., що підтверджується витягом з журналу вхідної кореспонденції №7 ПАТ «Рівнеазот», а саме записом № 4533, в розділі найменування організації від якої надійшов документ вказано - Черкаси, ПП «Агропартнер», в розділі короткий зміст документу вказано - Розрахунок № 1. Розрахунок № 1 містить відтиск штампа ПАТ «Рівнеазот» з вхідним номером 4533 від 04.10.2013 року, що відповідає запису, здійсненому в журналі вхідної кореспонденції №7 ПАТ «Рівнеазот» (копія долучена до матеріалів справи). Отже, доводи контролюючого органу про отримання ПАТ «Рівнеазот» розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 1 від 27.06.2013 року від ПП «Агропартнер» в червні 2013 року спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.192.1. ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Згідно пп. 192.1.1 п.192.1. ст. 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Пунктом 192.3. ст. 192 ПК України встановлено, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Відповідно до п. 18, 19 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до статті 192 розділу V Кодексу постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної. Оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів/послуг. Копія залишається у продавця.

Згідно п. 20 Порядку, на підставі вказаного розрахунку отримувач товарів/послуг здійснює коригування податкового кредиту відповідно до статті 192 розділу V Кодексу (за умови дотримання положень законодавчих актів щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов'язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (з від'ємним чи позитивним значенням).

Отже, згідно норм Порядку, які є відсилочними по відношенню до норм Податкового кодексу України, підставою для проведення коригування податкового кредиту для покупця є розрахунок коригування кількісних і вартісних показників. Розрахунок № 1 від 27.06.2013 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 4 від 14.05.2013 року був отриманий Позивачем 04.10.2013 року. Отже, правові підстави для здійснення Позивачем коригування податкового кредиту шляхом його зменшення на суму ПДВ 19 909,33 грн. в червні 2013 року відсутні.

Щодо зменшення Відповідачем податкового кредиту Позивачу в травні 2013 року на суму 107 935,60 грн. суд зазначає наступне.

З наданих суду доказів вбачається, що актом Відповідача № 45/15-200/05607824 від 18.07.2013 р. «Про результати камеральної перевірки декларації по ПДВ за травень 2013 р.» виявлено порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 200 Податкового Кодексу України що призвело до завищення суму податкового кредиту за травень 2013 р. на 107 935,60 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду по декларації з ПДВ за травень 2013 року на 107 935,60 грн. Податковий орган вважає, що Позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість на суму 107935,60 грн. по податкових накладних: №1 від 28.09.12 на суму ПДВ 52500,00 грн., виписану ТОВ "Магма Індустрія"; №1438 від 27.03.2013 на суму ПДВ 1137,80 грн., виписану ТОВ "Укравтозапчастина"; №107 від 30.04.2013 на суму ПДВ 53000,00 грн., виписану ТОВ "Торговий дім Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь-Україна"; № 43 від 26.04.2013 на суму ПДВ 1297,80 грн., виписану ПП "Атлас-3000", які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. ДПІ зазначає, оскільки податкові накладні виписані в вересні 2012 року, березні 2013 року, квітні 2013 року, то ПАТ "Рівнеазот" не має права включати їх до податкового кредиту травня 2013 року шляхом подання додатку № 8 до декларації, оскільки звітним податковим періодом згідно з податковою декларацією за травень 2013 року вважається травень 2013 року. ПАТ "Рівнеазот" не скористалось правом включення вищевказаних податкових накладних шляхом подання додатку № 8 у звітному період їх виписки, а саме у деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2012 року, березень 2013 року та квітень 2013 року відповідно.

Однак, вказана позиція контролюючого органу не відповідає нормам Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до приписів ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

п.198.6 ст.198 - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У випадку якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Таким чином, нормами ПК України встановлено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної, також остання повинна бути зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо платник податку не скористався правом подачі до податкового органу заяви разом із скаргою, що передбачені п.201.10 ст.201 ПК України, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У випадку несвоєчасного отримання покупцем товарів виданих податкових накладних (при не включенні спірної суми ПДВ до податкового кредиту періоду, в якому фактично відбулася господарська операція) за платником зберігається право використання вказаних накладних протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

В разі допущення постачальником товарів у цьому ж випадку (тобто, за несвоєчасного надання податкової накладної) ще й порушення порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець таких товарів/послуг вправі додати до податкової декларації за звітний податковий період, у якому отримано податкову накладну, заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

При цьому, приписи ПК України не містять жодних обмежень та негативних наслідків звернення платника податку із заявою разом із скаргою в іншому звітному періоді, ніж період, за який не видано податкову накладну.

Разом з тим, суд приймає до уваги той факт, що на підставі акту перевірки № 45/15-200/05607824 від 18.07.2013 р. Відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0005021502 від 07.08.2013 року яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за травень 2013 року на суму 107 936,00 грн. Зазначене податкове повідомлення - рішення визнане протиправним та скасоване постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року по справі № 817/2988/13-а, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року.

Надаючи оцінку висновкам акту перевірки щодо правомірності віднесення до складу податкового кредиту травня суми ПДВ в розмірі 368 737,63 грн., по господарських операціях, які на думку відповідача не пов'язані з господарською діяльністю Позивача суд визнає їх безпідставними.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В акті перевірки як і в судовому засіданні Відповідач підтвердив, що до перевірки надані усі податкові накладні, що стали підставою для формування податкового кредиту.

В ході судового засідання, крім податкових накладних досліджені копії договорів, видаткових накладних, актів приймання виконаних робіт, платіжних доручень, прибуткових ордерів, товарно-транспортних накладних, які підтверджують отримання та оприбуткування товарів, робіт, послуг Позивачем, а також їх використання в господарській діяльності. Дані первинні документи додані до матеріалів справи.

Враховуючи всі наведені обставини, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що винесене відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000421544 від 22.10.2013 р. є безпідставним та протиправним, а відтак підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу Адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність прийнятих ним рішень.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000421544 від 22.10.2013 року.

Присудити на користь позивача Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 458,80 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.