Постанова № 36407041, 04.12.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

04 грудня 2013 року справа № 814/4288/13-а

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Марич Є. В. розглянув у порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Хаскі", вул. Залізнична, 1, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200

до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Дзержинського, 18, м. Первомайськ, 55200

провизнання протиправними дій, визнання уточнюючої декларації від 27.09.2013

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хаскі", звернувся до суду з позовом до відповідача, Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, про визнання протиправними дій, які полягали у невизнанні уточнюючої податкової декларації від 27.09.2013 з плати за землю; визнання уточнюючої податкової декларації від 27.09.2013 з плати за землю, що подана 27.09.2013, із відображенням цих даних в особовій картці платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаскі".

Позов обґрунтовано тим, що відповідач в порушення норм податкового законодавства неправомірно відмовив позивачу в прийомі уточненої податкової декларації від 27.09.2013.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що при прийнятті рішення про відмову у прийнятті уточненої податкової декларації від 27.09.2013 відповідач діяв у відповідності до діючого податкового законодавства, в зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимого з підстав, викладених у запереченні (арк. справи 44-45).

Сторони подали клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження .

За приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали і обставини справи, якими обгрутовуються позовні вимоги та заперечення, і встановив наступне.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи, узятий на облік з 02.02.1994 за № 92 (арк. справи 12).

17.01.2013 позивач подав звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) разом з відомостями про наявність земельних ділянок (арк. справи 13-15).

27.09.2013 позивач подав уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) разом з відомостями про наявність земельних ділянок (арк. справи 16-18).

Листом від 01.10.2013 за № 1007/08/1501 позивача повідомлено про неприйняття податкової декларації з плату за землю від 27.09.2013 в зв'язку з порушенням п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України (арк. справи 20).

У зв'язку з неприйняттям податкової декларації позивач звернувся з позовом до суду.

При прийнятті рішення про задоволення позовних вимого суд виходив з наступного:

відповідно до п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору;

- п. 48.2 ст. 48 ПКУ, обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків;

- п. 48.3 ст. 48 ПКУ, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності);

- п. 48.5 ст. 48 ПКУ, достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку;

- п. 49.8 ст. 49 ПКУ, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 483 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

- п. 49.9 ст. 49 ПКУ, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: 49.9.1. за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою;

- п. 49.10 ст. 49 ПКУ передбачає, що відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється;

- п. 49.13 ст. 49 ПКУ, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби;

Таким чином, податкова декларація повинна складатися у відповідності до вимог ПКУ з заповненням всіх необхідних реквізитів. Податкову декларацію, яка відповідає вимогам ПКУ, податковий орган зобов'язаний прийняти, відмова посадової особи прийняти податкову декларацію забороняється.

Крім того, відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 № 1503/12/13-12, імперативний характер пункту 49.8 статті 49 ПКУ означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Відповідно до положень ПКУ єдиною підставою для не прийняття податкової декларації є відсутність або недостовірність заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 ПКУ (п. 49.8 ПКУ). Посилаючись на те, що в Уточнюючій декларації відсутні дані реквізити Відповідач стверджує, що всі реквізити, які передбачені ПКУ в Уточнюючій декларації Позивача відсутні. Але це спростовується самим змістом Уточнюючої податкової декларації в якій зазначені всі необхідні реквізити. Крім того, усі додатки, що були зазначені в Уточнюючій податковій декларації, були надані відповідачу. Уточнююча податкова декларація містить всі обов'язкові атрибути, передбачені ПКУ для податкових декларацій, а тому повинна була прийнята Відповідачем.

При прийнятті рішення суд виходив із того, що за змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, за замістом абзацу 10 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, позивач фактично просить розглянути позовні вимоги щодо протиправності відмови у прийнятті уточнюючої податкової декларації (незважаючи на те, в якій словесній формі сформульовані такі вимоги позивача) та щодо визнання уточнюючої податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби, що, на думку суду, сприятиме належному відновленню порушених прав.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 24, 71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області прийняти уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 27.09.2013 № 1300004207, що була подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Хаскі".

3. Визнати уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 27.09.2013 № 1300004207 такою, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Хаскі" у день її фактичного отримання органом державної податкової служби, а саме: 27.09.2013.

4. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Хаскі" понесені ним судові витрати (судовий збір) у сумі 149, 11 грн з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є. В. Марич