Ухвала суду № 36406132, 26.12.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/4335/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Чугу А.М., законний представник

позивача - Путілін Є.В., представник на підставі довіреності

відповідача - Попова О.В., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Капітан" до Вінницької митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в митному оформленні товарів та стягнення коштів , -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2013 року приватне підприємство «Капітан» звернулось до суду з позовом до Вінницької митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в митному оформленні товарів та стягнення коштів.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.11.2013 року позов задоволено повністю, а саме визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №4010000003/2013/000164/1 від 28.08.2013 року, №4010000003/2013/000165/1 від 29.08.2013 року, №4010000003/2013/000167/1 від 02.09.2013 року, №4010000003/2013/000181/1 від 10.10.2013 року, №4010000003/2013/000187/1 від 22.10.2013 року, №4010000003/2013/000192/1 від 01.11.2013 року, визнано протиправними та скасовано картки відмови у митному оформленні товарів №401090000/2013/00061, №401090000/2013/00062, №401090000/2013/00063, №401090000/2013/00074, №401090000/2013/00076, №401090000/2013/000192, стягнуто з Вінницької митниці Міністерства доходів і зборів України на користь ПП "Капітан" сплачені кошти у вигляді гарантійних внесків у розмірі 368220 грн. 18 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що ненадання декларантом додаткових документів є підставою для самостійного визначення митним органом митної вартості товару.

Представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, що 27.08.2013 р., 28.08.2013 р., 02.09.2013 р., 09.10.2013 р., 21.10.2013 р., 30.10.2013 р. ПП "Капітан", через брокера - приватне підприємство "Брокгруп", подало до Вінницької митниці вантажно-митні декларації № 401090000/2013/017431, № 401090000/2013/017461, № 401090000/2013/017897, № 401090000/2013/021106, № 401090000/2013/022098, № 401090000/2013/022952 з метою митного оформлення в режимі імпорту товару - дисків штампованих зі сталі (без шин) для легкових та вантажних автомобілів з документами, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісну та якісну характеристики, а також цінове та вартісне обґрунтування. Митну вартість товарів позивачем визначено відповідно до Методу 1. Вказані товари ПП "Капітан" придбаває на підставі договору (контракту) № 17UA від 08.04.2013р., укладеного з компанією SELMAK, spol.s.r.o., Чехія та на підставі відповідних додатків до нього.

Митний орган із визначенням митної вартості товарів у зазначеній вантажно-митних деклараціях не погодився, та не прийняв вказані декларації до митного оформлення.

У зв'язку з чим відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 401000003/2013/000164/1 від 28.08.2013 р., № 401000003/2013/000165/1 від 29.08.2013 р., № 401000003/2013/000167/1 від 02.09.2013 р., № 401000003/2013/000181/1 від 10.10.2013 р., № 401000003/2013/000187/1 від 22.10.2013 р., № 401000003/2013/000192/1 від 01.11.2013 р.. Згідно з вказаними рішеннями, митну вартість товарів відповідачем визначено відповідно до Методу 6. В рішеннях зазначено, що підставою для коригування митної вартості слугувало, те що декларант не надав усіх додаткових документів, що вимагалися митним органом для підтвердження митної вартості товару. Метод 6 застосовано по причині відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари та по причині відсутності у митного органу та декларанта вартісної основи для розрахунку митної вартості. За результатами здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості встановлено, що у митного органу наявна інформація про вартість товарів, яка є більшою ніж задекларована.

Також, митним органом було складено та видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 401090000/2013/00061, № 401090000/2013/00062, № 401090000/2013/00063, № 401090000/2013/00074, № 401090000/2013/00076, № 401090000/2013/00077.

Відповідно до карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, товари не підлягають митному оформленню з таких причин: в процесі митного контролю та митного оформлення з'ясовано, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність винесення митним органом рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Також судом стягнуто кошти у розмірі 368220,18 грн. сплачених позивачем Вінницькій митниці у вигляді гарантійного внеску за випуск товарів у вільний обіг, оскільки рішення митного органу про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 57 Митного кодексу України (далі - МК) встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч.4 ст.58 МК України).

В силу ч. 21 ст.58 МК України використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем надано достатньо документів для підтвердження митної вартості товарів.

Згідно із ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як свідчать обставини, обмеження у застосуванні першого методу визначення митної вартості товару щодо ПП "Капітан" у відповідача були відсутні, а визначений законодавцем перелік обмежень застосування першого (основного) методу визначення митної вартості є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Такого обмеження у використанні першого (основного) методу визначення митної вартості товару, як неподання додаткових документів, у Митний кодекс України не містить.

Крім того, колегія суддів вважає доречними доводи суду першої інстанції, що митний орган витребовуючи документи не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити. Також, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, митний орган безпідставно застосував метод № 6 "резервний метод" визначення митної вартості товару, оскільки митним органом не доведено наявність підстав для застосування резервного методу, не доведено суду неможливість застосування інших методів.

Крім того, судом першої інстанції правомірно стягнуто сплачені позивачем кошти в якості гарантійних внесків, оскільки рішення про коригування митної вартості товарів, за наслідками прийняття яких позивачем сплачено вказані кошти, є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що митним органом неправомірно визначено митну вартість ввезених позивачем товарів за допомогою методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, а тому рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови у митному оформленні товарів є протиправними та підлягають скасуванню, а сума сплачених коштів у вигляді гарантійних внесків - стягненню.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької митниці Міністерства доходів і зборів України, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 02 січня 2014 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.