Рішення № 36405812, 23.12.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2013 р. Справа № 5015/4913/12

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, вул. Козельницька, 3, м. Львів; ідент. код 00131587)

до Відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Західні ворота» (79000, вул. Шевченка, 134А, м. Львів; ідент.код 36118496)

про визнання частково недійсними умов Договору.

Суддя: О.Шпакович

Секретар: Столяр І.І.

Представники:

Позивача: Артим Л.Ф. - довіреність від 16.10.2012; Денько М.В. - довіреність від 19.12.2012.

Відповідача: Товкало П.О. - довіреність №1/13 від 14.01.2013.

Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго» заявлено позов до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Західні ворота» з вимогою про визнання недійсним п.5 Додатку №9 до Договору про постачання електричної енергії №5002/01 від 24.12.2008, у частині визначення другої тарифної групи двох точок комерційного обліку: котельня і насосні (оскільки, за ствердженням Позивача, такі об'єкти відносяться до першої тарифної групи).

Вищим господарським судом України, у Постанові від 26.09.2013 (якою скасовано усі попередні судові рішення у даній справі №914/4913/13 та направлено справу на новий розгляд), зазначено про необхідність дослідження судом:

-обставин стосовно наявності (відсутності) дій Відповідача, що свідчили б про визнання ним свого обов'язку про сплату вартості спожитої електричної енергії за першою тарифною групою, - для встановлення наявності (відсутності) факту переривання позовної давності (відповідно до норми ч.1 ст.264 ЦКУ);

-фактичних обставин, які регулюються нормами Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про електроенергетику», «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»;

-положень Правил користування електричною енергією (затверджених Постановою НКРЕ України №28 від 31.07.1996), Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам (затвердженого Постановою НКРЕ України №309 від 10.03.1999), Тимчасової методики розрахунку роздрібного тарифу на спожиту електроенергію, тарифу на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами та тарифу на постачання електроенергії (затвердженої Постановою НКРЕ України №564 від 06.05.1998), Порядку визначення класів споживачів електричної енергії (затвердженого Постановою НКРЕ України №1052 від 13.08.1998).

02.12.2013 Позивачем надано (письмово) Додаткові пояснення по суті спору, а 06.12.2013 - Заперечення на Відзив Відповідача.

Представники Позивача зазначили про підтримання Товариством заявленої вимоги та надали (усно) пояснення по суті спору, з обґрунтуванням наявності підстав для визнання частково недійсним п.5 Додатку №9 до Договору, оскільки, при його укладенні, Сторонами не дотримано вимог чинного на той час законодавства стосовно визначення тарифної групи двох точок комерційного обліку Відповідача (котельня та насосні), а саме:

-розділу 2 Тимчасової Методики розрахунку роздрібного тарифу на спожиту електроенергію, тарифу на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами та тарифу на постачання електроенергії;

-пункту 2.1 Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам;

-ст.9 ЗУ «Про ціни і ціноутворення»;

-ст.ст.6 (ч.3), 632 (ч.1) ЦКУ.

Правова підстава позову - норми ст.ст. 203 (ч.1), 215 (ч.1) ЦКУ, фактична підстава - неправомірне визначення у Додатку №9 до Договору належності котельні та насосних Відповідача до другої тарифної групи, оскільки такі об'єкти відносяться до першої тарифної групи.

Також, Представниками Позивача зазначено про відсутність факту спливу позовної давності, оскільки Товариство «Львівобленерго» дізналось про порушення свого права лише у березні місяці 2009року, що зумовило пред'явлення Відповідачу щомісячних Рахунків за вищим тарифом.

10.12.2012 та 03.12.2013 Відповідачем надано Відзиви на позов, у яких обґрунтовано безпідставність заявленої вимоги, оскільки:

-Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Золоті ворота», згідно з нормами ст.ст.1, 4 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», створено мешканцями будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна, а також - для забезпечення і захисту прав його членів;

-згідно з нормою п.1.2. ПКЕЕ, ОСББ є населеним пунктом, про що зазначено і у Листах НКРЕ України від 21.02.08, 20.01.10, 29.08.11;

-відповідно до Листа НКРЕ від 20.05.2011 (№3463/09/17-11), ОСББ здійснює розрахунки з енергопостачальником за тарифом, встановленим для населеного пунку;

-особливості постачання електричної енергії для населених пунктів визначені розділом 12 ПКЕЕ;

-розділом І Тимчасової методики розрахунку (роздрібного тарифу на спожиту електроенергію, тарифу на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами та тарифу на постачання електроенергії) визначено дві групи споживачів, і, згідно з Порядком застосування тарифів на електроенергію (приміткою), ОСББ повинно оплачувати електричну енергію за другою тарифною групою.

Крім цього, Відповідачем заявлено про необхідність застосування судом позовної давності.

Представник Відповідача надав (усно) пояснення по суті спору із обґрунтуванням заперечень стосовно позовної вимоги, додатково зазначаючи, що, на час укладення Договору, перелік електротехнічного обладнання, яке використовується на технічні цілі загальнобудинкових потреб, було визначено Листом Держжитлокомунгоспу №4/3-1333 від 25.09.2003, до якого, зокрема, входили: обладнання з підкачки води та лінії постачання центральних теплових пунктів (ЦТП) і бойлерних (вбудованих у будинках) та інше обладнання, яке передбачено проектно-кошторисною документацією на будівництво житлового будинку. Тобто, спірні об'єкти (котельня і насоси) є обладнанням, що використовується Відповідачем на технічні цілі загальнобудинкових потреб, тому, - вони відносились до другої тарифної групи.

Також, Представником Відповідача зазначено про відсутність факту ведення Об'єднанням господарської підприємницької діяльності, оскільки ним здійснюється лише надання послуг своїм членам (мешканцям будинку), - з метою сприяння використанню їх майна та забезпечення їх прав (на отримання необхідних житлово-комунальних послуг).

У ході ознайомлення з обставинами спору та дослідження поданих доказів, а також - заслухання пояснень Представників Сторін, - судом встановлено:

24.12.2008 Сторонами укладено Договір № 50022/01, згідно з умовами якого (п.1) Позивач здійснює постачання Відповідачу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок з приєднаною потужністю, зазначеною у Додатку № 9 до Договору. При цьому, точку продажу електричної енергії зазначено в Додатку № 6 до Договору (Однолінійна схема).

Згідно з умовами п.2.1. Договору, на правовідносини Сторін поширюються Правила користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Згідно з умовами п.2.3.3. Договору, Споживач (Відповідач) зобов'язаний здійснювати оплату вартості електричної енергії відповідно до умов Додатків №№ 2 та 9 до Договору.

Згідно з умовами п.1 Додатку № 2 до Договору (Порядок розрахунків), оплата Відповідачем вартості електричної енергії здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ, - згідно з Договором про постачання електричної енергії. При цьому, відповідно до умов п.3 Додатку № 2, вартість спожитої електричної енергії визначається як добуток обсягу електроенергії на тариф.

Відповідно до умов п.6 Додатку № 2 , Споживач зобов'язався здійснювати оплату вартості електроенергії упродовж п'яти операційних днів з моменту отримання Рахунку Позивача (за відповідний місяць).

Умовами п.5 Додатку № 9 до Договору визначено об'єкт електропостачання, яким є житловий будинок № 134 на вулиці Шевченка, у місті Львові, який (у Додатку) зазначено з порядковим № 1. У Договорі наявна описка у визначенні номеру будинку, оскільки йому фактично присвоєно номер 134-а.

При цьому, без зазначення порядкових номерів, у Додатку вказано також наступні об'єкти: технічне приміщення, котельня, дві насосні.

За даними п.5 Додатку № 9 , кожен об'єкт обладнаний окремим приладом комерційного обліку (біля вказаних об'єктів зазначено індивідуальні номери приладів обліку електричної енергії).

Також, у п.5 Додатку № 9 наявні дані стосовно:

- класу (ступеня) напруги: 6,0 кВ;

- тарифної групи: ІІ.

При цьому, у Договорі конкретизація (чітке визначення) терміну «тарифна група» - відсутнє.

У позові зазначено, що усі споживачі електричної енергії, згідно з розділом 2 Тимчасової Методики розрахунку роздрібного тарифу, поділяються на дві групи:

- І група - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи - підприємці;

- ІІ група - міське та сільське населення.

Тобто, згідно із нормами законодавчих актів, наявний факт віднесення споживачів електричної енергії до відповідних груп (І та ІІ). При цьому, віднесення об'єктів до тарифних груп законодавчими актами - не передбачено. Тому, правова підстава зазначення у п.5 Додатку № 9 «тарифної групи» біля кожного об'єкту - не підтверджена.

Предмет (вимога) позову - визнання недійсними умов п.5 Додатку № 9 до Договору, яким зазначено другу тарифну групу «точок комерційного обліку - котельна та насосні».

Проте, обґрунтування позовної вимоги здійснено на підставі Тимчасової методики, яка визначає дві групи споживачів (а не групи об'єктів електроспоживання). Тому, виникає необхідність у дослідженні правомірності визначення Сторонами умов п.5 Додатку № 9 стосовно зазначення «тарифної групи» для об'єктів, але, крім цього, - і віднесення Відповідача (Споживача) до другої «тарифної групи».

Для встановлення судом наявності (відсутності) підстав для задоволення позову (передбачених нормами ст.ст. 203 (ч.1), 215 (ч.1) ЦКУ), необхідним є встановлення невідповідності (відповідності) змісту правочину (умов п.5 Додатку № 9 ) актам цивільного законодавства.

При цьому, до спірних правовідносин необхідним є застосування тих нормативних актів, які були чинними на момент укладення спірного Договору від 24.12.2008.

Правовий аналіз законодавчих актів не підтвердив факту невідповідності змісту (умов) п.5 Додатку № 9 до Договору чинним (станом на 24.12.2008) актам цивільного законодавства, що підтверджується наступним:

1)Відповідно до норм ст.ст. 1, 4 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Західні ворота» є юридичною особою, створеною власниками помешкань та приміщень житлового будинку № 134-а на вулиці Шевченка (у місті Львові) для:

- сприяння використанню їхнього майна (що належить на праві власності);

- управління, утримання і використання неподільного та загального майна;

- забезпечення і захисту прав його членів.

При цьому, згідно з нормою ч.4 ст.4 Закону, основна діяльність ОСББ полягає у здійсненні функцій, що забезпечують: реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів Об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам Об'єднання в отриманні житлово-комунальних й інших послуг (належної якості за обґрунтованими цінами).

Згідно з нормами ст.1 Закону:

- неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування житлового будинку;

- загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватись згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті ОСББ (кладові, гаражі, майстерні, тощо);

- допоміжні приміщення - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців (технічні приміщення);

- технічне обладнання багатоквартирного будинку - інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно - гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир (зокрема: загальні будинкові мережі тепло - , водо - , газо - , електропостачання).

Відповідно до норми ч.7 ст. 4 Закону, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не є прибутковою організацією і не має на меті отримання прибутку.

Діяльність ОСББ «Західні ворота» здійснюється відповідно до Статуту (зареєстрованого 18.08.2008).

2)Згідно з нормами ст.ст. 3 (ч.2), 52 (ч.1) ГКУ, господарська діяльність, яка здійснюється без мети одержання прибутку, є некомерційною.

Відповідно до норми ч.1 ст. 54 ГКУ, на суб'єктів, які здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності, але з обов'язковим урахуванням особливостей її здійснення різними суб'єктами, які визначаються законодавчими актами.

Отже, некомерційна господарська діяльність ОСББ підлягає регулюванню з обов'язковим застосуванням норм Закону « Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», оскільки Об'єднання створюється власниками (помешкань та інших приміщень будинку) для організації управління, утримання і використання їх майна, а також - для сприяння їм в отриманні необхідних житлово-комунальних послуг (тобто, - основна діяльність ОСББ спрямована виключно на задоволення потреб його членів).

3)Відносини стосовно постачання електричної енергії регулюються Законом України « Про електроенергетику», яким (ст. 11) встановлено, що органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія регулювання електроенергетики України (НКРЕ), повноваження якої визначено нормами ст.12.

Зокрема, до повноважень Комісії віднесено розроблення Правил користування електричною енергію (ПКЕЕ), які затверджено Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996.

Згідно з п.1.2. Правил:

-електроустановка - комплекс взаємопов'язаного устаткування і споруд, призначених для перетворення, передачі, розподілу або споживання електричної енергії;

-населений пункт - юридична особа (що споживає електричну енергію), яка є власником електроустановок населеного пункту (або уповноважена власником чи співвласниками експлуатаційна організація, в господарському віданні якої є електроустановка населеного пункту), об'єднує населення на визначеній території та утримує електроустановки з метою забезпечення електричною енергією споживачів населеного пункту;

-споживач електричної енергії - особа (юридична або фізична), що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору;

-споживачі населеного пункту - населення, електроустановки якого приєднанні до технологічних електричних мереж населеного пункту та яке розраховується за використану електроенергію з населеним пунктом;

-тариф - регульована або визначена відповідно до нормативно-правових актів НКРЕ ціна;

-технічні цілі - задоволення потреб споживача в електричній енергії для функціонування систем інженерного забезпечення належного йому об'єкту (забезпечення потреб електроустановок цього об'єкту, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення комерційної підприємницької діяльності).

Згідно з п.1.3. Правил, постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок здійснюється на підставі договору, що укладається між власником електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Відповідно до Правил, «технічні цілі» передбачають забезпечення потреб електроустановок об'єкту споживача (за винятком тих, які використовуються при здійсненні комерційної підприємницької діяльності), - для задоволення потреб споживача в електричній енергії для функціонування систем інженерного забезпечення належного йому об'єкту. При цьому, у Правилах відсутній поділ установок чи систем інженерного забезпечення на групи чи категорії.

Згідно з Актом приймання-передавання активів першої черги житлового комплексу будинку №134-а, Замовником будівництва (ТзОВ «Будімекс») передано Відповідачу, зокрема:

-котельню з подачі теплоносія в систему опалення та підігріву води і її подачі споживачам у житлових секціях;

-насосну станцію з подачі водопровідної води до споживачів у житлових секціях (яка, згідно зі Схемою, є системою п'ятьох насосів, три з яких - робочі, два - резервні).

Виходячи з норм Правил, відсутні підстави для заперечення факту наявності у Відповідача «технічних цілей» при експлуатації котельної та насосної, оскільки отримана від Позивача електроенергія використовується для забезпечення потреб зазначених електроустановок, - з метою задоволення потреб Споживача в електричній енергії для функціонування систем інженерного забезпечення належного йому об'єкту.

4)Нормами ст.9 ЗУ «Про ціни і ціноутворення» регулюється порядок встановлення державних фіксованих та регульованих цін і тарифів.

При цьому, Законом не встановлено жодних «тарифних груп», а також - не передбачено можливості віднесення об'єктів (чи суб'єктів) до певних «тарифних груп».

5)Тарифи на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, визначено Порядком застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам.

У зазначеному Порядку відсутнє визначення тарифних груп; проте, зазначено тарифи для різних категорій споживачів (населення та населені пункти поділено на різні категорії, для яких і визначено відповідні тарифи).

Згідно з п.2.1., для цілей цього Порядку, до населених пунктів віднесено споживачів, які розраховуються з електропостачальною організацією (за загальним розрахунковим лічильником) за електроенергію, яка споживається населенням для різних побутових потреб у житлових будинках та квартирах, а також - для освітлення гаражів (для особистих автомобілів).

У Примітці Правил зазначено, що електрична енергія, яка витрачається населеними пунктами на технічні цілі (роботу ліфтів, насосів та інше) та освітлення дворів і східців, оплачується за тарифом 20,3ком за 1 кВт/год. Відповідно до п.1.1. Правил, зазначений тариф встановлено на відпуск електроенергії населенню (крім тих категорій населення, яким встановлено нижчі тарифи).

Отже, даним нормативним актом встановлено визначення термінів «населений пункт» та «технічні цілі» лише для цілей цього Порядку, тому, їх самостійне застосування до правовідносин Сторін поза межами дії Порядку - безпідставне.

6)Тимчасова методика розрахунку роздрібного тарифу на спожиту електроенергію, тарифу на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами та тарифу на постачання електроенергії (затвердженаПостановою НКРЕ України №564 від 06.05.1998) містить розрахунки роздрібних тарифів на електроенергію, її передачу та постачання.

При цьому, розрахунок тарифів на електроенергію та її постачання (розділи 2 та 4) здійснюється залежно від групи споживачів. У розділі 2 Тимчасової методики зазначено, що споживачі електричної енергії об'єднані у дві групи:

-І група - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи-підприємці;

-ІІ групи - міське та сільське населення.

Розрахунок тарифів на передачу електроенергії (розділ 3) здійснюється залежно від класу споживачів. Згідно з розділом 2 Тимчасової методи, споживачі електричної енергії розподіляються за двома класами, диференційованими за ступенями напруги.

Враховуючи, що спір виник стосовно тарифної групи, а не класу споживачів (класу напруги), тому, відсутні підстави для встановлення судом обставин стосовно класу, до якого відноситься Відповідач, оскільки таке питання виходить за межі підстав і предмету позову.

7)На час укладення Договору, Перелік електротехнічного обладнання, яке використовується на технічні цілі загально-будинкових потреб, був визначений Держжитлокомунгоспом (Лист №4/3-1333 від 25.09.2003), у який, зокрема, входили:

-обладнання з підкачки води (п.8 Переліку);

-лінії постачання центральних теплових пунктів (ЦТП) і бойлерних (вбудованих у будинках) та інше обладнання, яке передбачено проектно-кошторисною документацією на будівництво житлового будинку.

8)Відносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», яким (ст.1) визначено, що внутрішньобудинковими системами є мережі, прилади та обладнання, засоби обліку і регулювання споживання житлово-комунальних послуг.

Нормами ст.14 Закону здійснюється розподіл житлово-комунальних послуг на три групи, - залежно від порядку затвердження цін чи тарифів (тобто, - залежно від суб'єкта, що встановлює ціни чи тарифи).

У Законі визначення терміну «тарифна група» - відсутнє.

Згідно з нормою ч.4 Закону, балансоутримувач будинку (у даному випадку ОСББ) є особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг, який може бути споживачем, виконавцем або виробником послуг.

Відносини Відповідача із його членами (мешканцями будинку) регулюються Договорами про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, згідно з умовами яких (п.1.2) Об'єднанням здійснюється обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання та водовідведення. Відповідно до умов таких Договорів, мешканці будинку здійснюють оплату послуг Об'єднання.

Отже, жоден нормативний акт (що був чинним на момент укладення спірного правочину) не містить визначення терміну «тарифна група», який вказано у п.5 Додатку №9 до Договору і стосовно якого виник спір.

Предмет позову - визнання недійсним п.5 Додатку №9 до Договору «у частині тарифної групи (другої) таких точок комерційного обліку: котельня та насосні».

Проте, як уже зазначено, норми законодавчих актів не містять поділу об'єктів на тарифні групи, тому, безпідставним є ствердження Позивача про невідповідність умов п.5 Додатку №9, у частині віднесення котельні та насосних до другої тарифної групи, нормам чинного законодавства.

Оскільки відсутній факт невідповідності умов п.5 Додатку №9 до Договору нормам законодавчих актів (чинних на час укладення правочину), тому, наявним є факт дотримання Сторонами (при укладенні спірного правочину) вимог ч.1 ст.203 ЦКУ, що зумовлює відсутність правових підстав для застосування норми ч.1 ст.215 ЦКУ і, відповідно, - для визнання правочину недійсним.

Крім цього, на момент укладення спірного Договору, законодавчі акти не містили норм з чітким регулюванням питання стосовно віднесення об'єднань співвласників багатоквартирного будинку, як особливих суб'єктів відносин у сфері житлово-комунальних послуг, до певної групи споживачів (І чи ІІ, - згідно з Тимчасовою методикою).

Листи НКРЕ, надіслані окремим суб'єктам, з наданням відповідей на їх заяви-звернення (у яких містяться роз'яснення стосовно питань, зазначених у заяві) не є нормативними актами, тому, - не є належними та допустимими доказами у даній справі. Крім цього, більшість Листів НКРЕ надіслані заявникам у той час, коли спірні правовідносини (між Сторонами у даній справі) уже існували.

Розпорядження НКРЕ №2015-р від 28.11.2011, яким визначено дві схеми регулювання питання щодо постачання електричної енергії мешканцям багатоквартирних будинків, видано після виникнення спірних правовідносин, і, відповідно, на них не поширюється (оскільки не має зворотної дії у часі).

Листи НКРЕ (5565/09/17-09 від 19.08.2009, №3742/09/17-11 від 30.05.2011, №30-13-18/185 від 10.08.2011), які надіслано Відповідачу (за його заявами), також не є нормативними актами та підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, враховуючи норми законодавчих актів (що регулювали спірні правовідносини).

У зазначених Листах НКРЕ не міститься інформації стосовно спірної «тарифної групи», проте, важливо, що у Листі від 30.05.2011 зазначено про наявність у Відповідача статусу населеного пункту, а також - про те, що члени ОСББ є споживачами населеного пункту.

Лист НКРЕ від 10.08.2011 надано при наявності у Комісії двох різних примірників Додатку №9 до Договору (оскільки Позивачем було допущено самовільне виправлення, у своєму примірнику Додатку, «тарифних груп» на першу групу), і у цьому Листі відсутня конкретизація, які саме умови Додатку №9 (за чиїм примірником) відповідають «вимогам Порядку та Договору».

Виходячи з норми ч.2 ст.35 ГПКУ, судова практика, якою Сторони додатково обґрунтовують свої вимоги і заперечення, не містить преюдиційних фактів, що мають значення для вирішення даного спору, - у зв'язку з відмінністю учасників процесу.

У ході розгляду даного спору, встановлено наявність, на час укладення спірного правочину, прогалини у законодавстві, що регулювало відносини стосовно постачання електричної енергії мешканцям багатоквартирних будинків, якими створено об'єднання співвласників, оскільки відсутнє чітке визначення статусу Об'єднань СББ, як споживачів електричної енергії, які (чинним на той час законодавством) не віднесено до певної групи споживачів (І чи ІІ).

Зазначена законодавча невизначеність статусу ОСББ зумовила виникнення спорів (між енергопостачальними організаціями і об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків) та неоднозначність судової практики.

При цьому, важливо, що Національна комісія з регулювання електроенергетики (НКРЕ), Розпорядженням від 28.11.2011 (яке не поширюється на спірні правовідносини), вирішила врегулювати питання щодо постачання електричної енергетики мешканцям багатоквартирних будинків, встановивши дві схеми договірних відносин між енергопостачальною організацією та споживачами електроенергії. І, згідно з Розпорядженням НКРЕ, вирішення питання стосовно віднесення ОСББ до відповідної групи споживачів залежить виключно від порядку врегулювання договірних відносин.

Проте, на час виникнення спірних правовідносин, жодним нормативним актом не регулювалось питання віднесення ОСББ до певної групи споживачів, оскільки об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не є суб'єктом, що здійснює підприємницьку діяльність (при забезпеченні необхідними житлово-комунальними послугами своїх членів, які є власниками помешкань та приміщень будинку), а також - не є безпосередньо населенням чи населеним пунктом.

Отже, у зв'язку з фактом відсутності (на час виникнення спірних правовідносин) чіткого законодавчого регулювання питання стосовно віднесення ОСББ до певної групи споживачів, правомірним було двостороннє визначення Позивачем та Відповідачем умов Договору (№50022/01 від 24.12.2008), - згідно з нормою ч.2 ст.6 ЦКУ, якою передбачено право сторін на врегулювання у договорі своїх відносин, які не врегульовані актами чинного законодавства. Крім цього, Договір укладено згідно з нормою ч.1 ст.627 ЦКУ.

Оскільки спірний Договір, у зв'язку з фактом погодження Сторонами усіх його істотних умов, був укладеним, тому, усі передбачені ним зобов'язання, згідно з нормою ст.629 ЦКУ, були (упродовж строку дії правочину) обов'язковими до виконання.

Отже, правові підстави для задоволення позову - відсутні.

Згідно з нормою ч.1 ст.651 ЦКУ, одностороння зміна умов Договору - не допускається. У межах 3-річного строку позовної давності (передбаченого нормою ст.257 ЦКУ) Позивач не звертався до Відповідача із пропозицією про зміну умов Договору, тому, передбачені нормами ст.ст.598-609 ЦКУ підстави для припинення (зміни) зобов'язань Сторін, які встановлено умовами спірного Договору, були відсутніми

Відповідно до норми ч.1 ст.261 ЦКУ, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права. Тому, у даному випадку, перебіг позовної давності розпочався з дня укладення спірного правочину (24.12.2008), оскільки його підписання здійснено уповноваженими особами, які діяли від імені ВАТ «Львівобленерго» та ОСББ «Західні ворота», і яким було відомо про усі умови правочину. Доказів відсутності у Позивача інформації про усі умови Договору на час його укладення суду - не надано. Крім цього, відсутні докази надіслання Позивачем (Відповідачу) пропозицій про зміну умов п.5 Додатку №9 до Договору у межах 3-річного строку позовної давності (упродовж 24.12.08-25.12.11). Відповідно, у межах 3-річного строку позовної давності, відсутній факт двостороннього погодження нових умов спірного правочину.

Отже, у випадку встановлення судом факту порушення прав Позивача, що зумовлювало б наявність підстав для задоволення позову, необхідним було б застосування позовної давності (згідно з нормою ч.3 ст.267 ЦКУ), що було б самостійною підставою для відмови у позові.

При цьому, важливо, що у даному випадку відсутній факт переривання перебігу позовної давності, оскільки, згідно з нормою ч.1 ст.264 ЦКУ, таке переривання відбувається лише у випадку вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого обов'язку.

Проте, обов'язки Відповідача були встановлені спірним правочином і залишались незмінними упродовж 3-х років (строку позовної давності), тому, неможливим є визнання ним того, що не було обов'язковим за Договором. При цьому, одностороння зміна Позивачем умов Договору є неправомірною, а, тому, - не породжує жодних юридичних наслідків для Відповідача.

Крім цього, важливо, що Відповідачем, яким упродовж 3-річного строку позовної давності, не визнавалось наявність підстав для зміни договірних зобов'язань (двостороннє погодження змін до Договору - відсутнє), у 2012 році заявлено позов про повернення Позивачем сум коштів, які було безпідставно сплачено йому за вищим тарифом (починаючи з березня місяця 2009р.), - у зв'язку із зазначенням Позивачем у щомісячних Рахунках вартості електроенергії за необумовленим тарифом.

Згідно з нормою ч.1 ст.49 ГПКУ, наявні підстави для покладення судових витрат у справі на Позивача.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст.ст. 173, 179, 180, 193, 275 ГК України; ст.ст. 6, 11, 203, 256, 257, 261, 509, 526, 638, 651, 714 ЦК України; ст.ст. 4-3, 4-7, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 82, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову - відмовити повністю.

Повне Рішення складено 27.12.2013р. (відповідно до норм ч. 4 ст. 85 та ч. 3 ст. 50, ч. 3 ст. 51ГПКУ).

Рішення (при відсутності своєчасного оскарження), згідно з нормами ч. 5 ст. 85, ч. 1 ст. 93 ГПКУ, набирає законної сили після спливу 10-денного строку з дня його прийняття (складення повного тексту).

Суддя Шпакович О.Ф.