Ухвала суду № 36405754, 20.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 р. Справа № 37806/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Клюби В.В., Яворського І.О.;

розглянувши в порядку письмового провадження у в м. Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Пасавтопром» на постанову Господарського суду Львівської області від 22 листопада 2010 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Пасавтопром» до Державної податкової інспекції у місті Львові з участю прокурора міста Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2008 року Господарським судом Львівської області зареєстровано позовну заяву Відкритого акціонерного товариства «Пасавтопром» до Державної податкової інспекції у місті Львові про скасування податкових повідомлень-рішень №6192301/0/8460, №6202301/0/8459 від 15.05.2007 pоку, №6292301/1/13452, №6202301/1/13451 від 27.07.2007 року виданих Державною податковою інспекцією у м. Львові.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що податкові повідомлення-рішення є такими, що винесені з порушенням законодавства, висновки Акту перевірки № 105/23-5/05808787 від 27.04.2007 року суперечать вимогам чинного законодавства. Позивач посилається на те, що право на відшкодування податку на додану вартість виникло на підставі ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» з моменту отримання податкової накладної.

Постановою Господарського суду Львівської області від 22 листопада 2010 року в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Пасавтопром» до Державної податкової інспекції у місті Львові про скасування податкових повідомлень-рішень №6192301/0/8460, №6202301/0/8459 від 15.05.2007 pоку, №6292301/1/13452, №6202301/1/13451 від 27.07.2007 року виданих Державною податковою інспекцією у м. Львові відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що договір купівлі-продажу № Л1Т-04-29 від 28.01.2004 року, укла дений між ВАТ «Львівський автобусний завод» та ПТВП «Марс», визнаний недійсним з мо менту його укладання та обладнання, зазначене в накладних від 25.09.04 № 3, від 25.09.04 № 4 та податковій накладній № 4 від 30.01.04, поставлене ПТВП «Марс» на ВАТ «ЛАЗ», не відпові дає технічним характеристикам, наданим до вищезазначеного договору, тому перерахування коштів ВАТ «ЛАЗ» на ПТВП «Марс» не засвідчує факт придбання підприємством саме того обладнання, що вказане в вищезазначених первинних документах і відповідно, використан ня даного обладнання у власній господарській діяльності.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Відкритим акціонерним товариством «Пасавтопром» подано апеляційну скаргу в якій висловлено прохання скасувати постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт покликається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, не надано належної оцінки всім доказам у справі.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення такої.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлено, що на підставі направлення, виданого ДПІ у м. Львові від 18.04.2007 року за № 386/23-5, відділом планування перевірок та взаємодії із структурними підрозділами управління аудиту юридичних осіб ДПІ у м. Львові, проведена позапланова документальна перевірка ВАТ «Пасавтопром» (ВАТ «Львівський автобусний завод») з питань правомірності задекларованих сум ПДВ за чер вень 2004 року, про що складено Акт № 105/23-5/05808787 від 27.04.2007 року. На підставі Акту 15.05.2007 р. ДПІ у м. Львові було видано податкові повідомлення-рішення: № 6192301/0/8460, котрим позивачу визначено суму податкових зобов'язань за пла тежем «Податок на додану вартість» на загальну суму 634299,00 грн. (з яких 422866,00 грн. - основний платіж та 211433,00 грн. - (штрафні (фінансові) санкції); № 6202301/0/8459, котрим позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2077134,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1038567,00 грн.

Зазначені вище податкові повідомлення-рішення позивачем були оскаржені до ДПА у Львівській області та ДПІ в місті Львові, однак скарги на них були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Із матеріалів справи вбачається, що між ВАТ «Львівський автобусний завод», в особі по мічника голови правління ОСОБА_1 («Покупець») та ПТВП «Марс» в особі директора ОСОБА_2, («Постачальник»), було укладено договір поставки ливарного обладнання № Л1Т-04-29 від 28.01.2004 року. На виконання умов вищевказаного Договору Відкрите акціонерне товариство «Львівський автобусний завод» в січні 2004 року здійснило попередню оплату ПТВП «МАРС», що підтвер джується наступних платіжних доручень:

- 30.01.2004 - попередня оплата за ливарне обладнання згідно договору № ЛИТ-04-29 від 28.01.2004 на суму 15 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ (20%) 2 500 000,00 грн.;

- 31.01.2004 - попередня оплата за ливарне обладнання згідно договору № ЛИТ-04-29 від 28.01.2004 на суму 15 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ (20%) 2 500 000,00 грн.

На факт оплати товару ПТВП «МАРС» в січні 2004 року виписало ВАТ «Львівський автобусний завод» податкові накладні на загальну суму 30000000,00 грн., в тому числі 5000000,00 грн. ПДВ: податкова накладна № 3 від 29.01.04 на суму 15 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ -2 500 000,00 грн.; податкова накладна № 4 від 30.01.04 на суму 15 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ -2 500 000,00 грн.

Податок на додану вартість включено до податкового кредиту в податковій декларації по податку на додану вартість за січень 2004 року в сумі 5 000 000,00 грн.

В результаті проведеної ДПІ у м. Львові позапланової перевірки з питань правомірності задекларованих сум ПДВ за січень 2004 року (акт № 57/26-0/2136/05808787 від 12.07.2004 ро ку), встановлено, що в порушення п.п. 7.4.5 п. 7 4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/98-ВР (із змінами та доповненнями), ВАТ «Львівський ав тобусний завод» безпідставно віднесено до податкового кредиту у січні 2004 року податок на додану вартість на суму 2 500 000,00 грн., не підтверджений податковою накладною № 4 від 30.01.2004 р., виписаною ПТВП «Марс», в результаті чого перевіркою донараховано ПДВ в ро змірі 2 500 000,00 грн. Вказана податкова накладна була включена ВАТ «Львівський автобусний завод» до податкового кредиту по податку на додану вартість та відображена у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) в червні місяці 2004 року, а саме 30.06.2004 року на суму ПДВ 2 500 000,00 грн.

Окрім цього суд першої інстанції встановив, що 18.05.2006 року Господарським судом Львівської області було винесено постанову по справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.01.2004 № ЛІТ-04-29, укладеного між ВАТ «Львівський автобусний завод» та ПТВП «Марс», якою позовні вимоги задоволено частково, в частині визнання недійсним спірного дого вору, укладеного між ВАТ «Львівський автобусний завод» та ПТВП «Марс». Оскільки угода була укладена з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, суд прийшов до висновку про необхідність застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним.

Слід також зазначити, що при винесенні постанови судом звернуто увагу, що укладаючи договір купівлі-продажу від 28.01.04 № ЛІТ-04-29 ПТВП «Марс» мало за мету не сплачувати податки, що в подальшому було зроблено. Зокрема, переслідуючи мету ухилення від сплати податку на додану вартість від отриманої передплати ВАТ «Львівський автобусний завод» , ОСОБА_2 безпідставно зави щив податковий кредит за придбані, але не оплачені товарно-матеріальні цінності згідно дого вору № 1 від ПП «Глобус», яке 20.12.2001 року знято з обліку платника ПДВ Житомирською ОДПІ. У вчиненні цього злочину директор ПТВП «Марс» зізнався, що підтверджується виро ком Артемівського міськрайонного суду Донецької області по кримінальній справі № 1-478-2005 року.

Згідно ст. ст. 44, 48 ЦК України письмові угоди повинні бути підписані особами,. які їх укладають. Недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. За недійсною угодою кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможли вості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачено законом. Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підт верджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власни ка) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказані пресформи поставлялись на ВАТ «Львів ський автобусний завод» по договору купівлі-продажу від 28.01.04 № ЛІТ-04-29, який постановою господарського суду Львівської області від 18.05.2006 року визнаний недійсним з моменту його укладан ня.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування є реальність господарських операцій та реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що ВАТ «Пасавтопром» порушено вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних на поставку для ВАТ «Львів ський автобусний завод» 50 пресформ для лиття виробів з пластмаси під тиском, що були у ви користанні.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Пасавтопром» залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 22 листопада 2010 року в справі № 18/63А - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В.В. Клюба

І.О. Яворський