Ухвала суду № 36405436, 12.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-1459/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

12 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" (далі - ТОВ "Дельта-2010") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Броварська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2012 р. №0000432301, №0000452301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2012 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Броварської ОДПІ від 19.03.2012 р. №0000432301, №0000452301.

На вказану постанову Броварська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, Броварською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання ТОВ «Дельта - 2010» податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт перевірки від 03.03.2012 р. №18/232/36998136.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2. підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за IV квартал 2010 р. на суму 944617,00 грн.;

- підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення позивачем валових витрат за IV квартал 2010 року на суму 3778464,00 грн. та податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 755693,00 грн.

Крім того, встановлено, що протягом серпня, вересня та листопада 2010 року позивачем реалізовано товар за ціною, що є меншою за його митну вартість, визначену митним органом за резервним методом, у результаті чого, на думку відповідача, підприємством визначено базу оподаткування податком на додану вартість всупереч вимогам пунктів 4.1 та 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР та. як наслідок, занижено податкове зобов'язання за вказані вище звітні періоди на загальну суму 1437002,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.03.2012 р. №0000432301 позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 944617,00 грн. за основним платежем, та 236154,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000452301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2192695,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 548173,75 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункти 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону передбачають обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрований як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічні положення закріплені у ст.ст. 139, 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до матеріалів справи, податковим органом поставлено під сумнів реальність здійснення ТОВ «Дельта-2010» господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Гансор» (далі - ТОВ «Гансор») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «Салтіс» (далі - ТОВ «ТПК «Салтіс»), за результатами яких позивачем сформовано валові витрати за IV квартал 2010 року у загальному розмірі 3778464,00 грн. та податковий кредит за грудень 2010 року у загальному розмірі 755693,00 грн.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, факт надання позивачу товарів і послуг з боку ТОВ "Гансор" і ТОВ "ТПК "Салтіс" та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності: право на формування валових витрат та податкового кредиту підтверджується податковими накладними.

У свою чергу, про отримання позивачем товару від ТОВ «Гансор» та виконаних ТОВ «ТГІК «Салтіс» маркетингових послуг свідчать також складені сторонами правочину відповідно, видаткові накладні та акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), які містять повну інформацію про поставлені товарно - матеріальні цінності та надані послуги, їх кількісне та вартісне вираження.

Доказів щодо невідповідності вказаних первинних документів приписам чинного законодавства відповідачем суду не надано.

Крім того, про отримання позивачем товару від ТОВ «Гансор» свідчать також докази його транспортування, подальшою зберігання, обробки та реалізації. Так, у матеріалах справи наявні: натежним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних, оборотно-сальдові відомості із відображеними показниками надходження продукції (автомобільних шин) та її обліку, договір відповідального зберігання від 01.08.2010 р. №01-08/2010, який укладено позивачем з ТОВ "Плато Плюс", а також складені на його виконання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, що свідчать про передачу позивачем автомобільних шин на зберігання вказаному контрагенту, видаткові накладні, які підтверджують реалізацію позивачем продукції наступним контрагентам.

Надання позивачу маркетингових послуг з боку ТОВ «ТПК «Салтіс» також підтверджується робочим проектом «Маркетингове дослідження ринку вантажних шин України за 2010 рік для Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010».

Крім того, як вбачається з даних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до видів діяльності ТОВ «ТПК «Салтіс» за КВЕД відноситься, зокрема, дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки, а до видів діяльності ТОВ «Гансор» - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту та інші види оптової торгівлі.

Зазначені обставини підтверджують можливість здійснення позивачем операцій з придбання товарів і послуг у ТОВ «Гансор» та ТОВ «ПІК «Салтіс», з урахуванням видів їх економічної діяльності, та використання вказаних матеріальних та нематеріальних активів безпосередньо у господарській діяльності платника податків.

Щодо посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначеного правочину через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено кількість працівників контрагентів та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаним договором операцій, а тому такі посилання податкового органу є необґрунтованими.

При цьому, у період виконання ТОВ «ТПК «Салтіс» та ТОВ «Гансор» господарських зобов'язань перед позивачем вказані юридичні особи були зареєстровані платниками податку на додану вартість, та не були позбавлені права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних.

Колегія суддів зазначає, що подальше визнання бакрутом юридичної особи та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не тягне за собою недійсність всіх угод та інших первинних документів та не позбавляє правового значення виданих за такими операціями податкових накладних.

Також, відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Щодо тверджень податкового органу про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень, вересень і листопад 2010 року у загальному розмірі 1437002,00 грн. внаслідок реалізації ним товару за ціною, що є меншою за його митну вартість, колегія суддів зазначає наступне.

При визначенні бази оподаткування податком на додану вартість за операцією з реалізації платником податку на території України попередньо імпортованого ним товару, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України, не є тотожними і не можуть бути порівнюваними.

Приписи пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», на які посилається податковий орган, вказуючи на те, що ціна раніше імпортованого товару при його подальшій поставці не може бути меншою за митну вартість, регулюють оподаткування операцій виключно з імпорту товарів на митну територію України та не стосуються правил оподаткування господарських операцій, що здійснюються резидентами на території України.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 29.10.2010 по справі № 21-9а10 та 12.03.2012 по справі № 21-380а11.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що податкові повідомлення-рішення від 19.03.2012 р. №0000432301, №0000452301 є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу Броварської ОДПІ необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2012 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Ухвалу складено в повному обсязі 17.12.2013

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.