Постанова № 36405375, 17.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5633/13-а(1-т+4 дод) Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Епель О.В.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр» (далі - позивач або ТОВ «Спар-Центр») звернулося до суду позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС (далі - відповідач або податковий орган, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою задовольнити позов повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, працівниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012р. За результатами перевірки складено акт від 28.09.2012р. за №778/22-4/36148976 (далі - Акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень :

- п.п. 138.1.1. п.138.1, п.138.2, п.п.138.8.1, п.138.8, п.п.138.10.2., та., 138.10.3 п.138.10 сг.138 , п.п.139.1.1, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 п.п. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1564901 грн., в т.ч. по періодам: 2кв.2011р. - в сумі - 207374 грн., 2-3 кв.2011р. - в сумі - 373775 грн., 2-4 кв.2011р. - в сумі - 373775 грн., 1кв.2012р. - в сумі - 718586 грн., 1-2кв.2012р. - в сумі - 1191126 грн.;

- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 п.201.6.ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість сумі -1752150 грн., в тому числі: за травень 2011 року у сумі - 302373 грн., за червень 2011 року у сумі - 492083 грн., за липень 2011 року у сумі -164028 грн., за серпень 2011 року у сумі - 424025 грн.; за жовтень 2011 року у сумі -199061 грн., за квітень 2012 року у сумі - 72080 грн., за травень 2012 року у сумі - 98500 грн., та завищення від'ємного значення по ПДВ за червень 2012р. (р.24) в сумі - 116966 грн.

- п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.п. «г» 164.2.17 п.164.2 ст.164, пл.167.1 ст.167, п. «а» 171.2 ст. 171, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 15304,00 грн.

У зв'язку із встановленням позивачем зазначених вище порушень Державною податковою інспекцією Печерському у районі м. Києва ДПС винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

від 17.10.12р. № 0010492204 яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1 862 683,00грн. в тому числі за основним платежем в сумі 1 564 901,00грн. та штрафні санкції в розмірі 297 782,00грн.

від 17.10.12р. №0010482204 яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 230 998,00грн. в тому числі за основним платежем в сумі 1 752 150,00грн. та штрафні санкції в розмірі 478 848,00грн.

від 17.10.12р. №0010502204 яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість на 116 966,00грн.

від 04.01.13р. № 0000021705 яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в тому числі за основним платежем в сумі 15 304,00грн. та накладено штрафні санкції в розмірі 2 854,00грн.

Позивач частково не погоджується із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, а сааме: з податковим повідомленням-рішенням № 0010482204 від 17.10.12р. в частині донарахування зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 442 225,00грн. та штрафних санкцій в розмірі 327 649,00грн., з податковим повідомленням-рішенням №0010492204 від 17.10.12р. в частині донарахування зобов'язань в розмірі 1 199 830,00грн. та штрафних санкцій в розмірі 297 787,00грн., та податковими повідомленнями-рішеннями № 0010502204 від 17.10.12р. та № 0000021705 від 04.01.13р. в повному обсязі, вважаючи їх протиправними звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, висновки податкового органу щодо заниження позивачем зобов'язань з податок на прибуток підприємств у тому числі у зв'язку із включенням до складу валових витрат плату роялті, в сумі - 5672027грн., компанії «SPAR UA» (Кіпр).

Відповідно до пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПК України, роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом. При цьому під терміном "платежі за авторськими правами та ліцензіями" розуміють будь-які платежі, які отримані як компенсація за продаж, використання або надання права використання.

Доходи у вигляді роялті, сплачені резидентами України, є доходами нерезидента з джерелом їх походження з України (пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

При визначенні об'єкта оподаткування враховуються, зокрема, витрати з нарахування роялті (абз. 1 пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 ПК України). При цьому, відповідно до абз. 2 пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 ПК України до складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь: нерезидента (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, яке підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 160.8, нарахувань, що здійснюються суб'єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення", та нарахувань за надання права на користування авторським, суміжним правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва, музичні та літературні твори) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а також у випадках, якщо виконується будь-яка з умов, зокрема, особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги, за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем здійснювались розрахунки згідно договору про надання ексклюзивного права на використання логотипів і торгових марок SPAR, EUROSPAR, INTERSPAR, SPAR Express.

Позивач заключив договір про партнерство №2012SPCEN від 01.01.2012р. з компанією «SPAR UA» Кіпр, відповідно до якого SPAR UA (Кіпр) надало йому право на відкриття торгових об'єктів під міжнародними знаками для товарів і послуг групи SPAR, з зобов'язанням позивача здійснювати на користь SPAR UA (Кіпр) щомісячні платежі (роялті), які становлять 4 % від товарообороту об'єктів торгівлі, відкритих від знаками для товарів і послуг групи SPAR.

31.12.2011 року між компанією SPAR International BV (Нідерланди) та компанією SPAR UA (Кіпр) укладено договір, за яким SPAR International BV (Нідерланди) передала ексклюзивне право SPAR UA (Кіпр) в рамках офіційного кордону України використовувати комерційні найменування SPAR і знаки для товарів і послуг SPAR та наділила SPAR UA (Кіпр) повноваженнями щодо передачі третім особам на території України прав на використання (субліцензії) комерційних найменувань SPAR, EUROSPAR, INTERSPAR та SPAR EXPRESS і знаків для товарів і послуг SPAR.

Сума винагороди, яку має сплачувати за договором SPAR UA (Кіпр) на користь SPAR International BV (Нідерланди), є фіксованою та не залежить від наявності чи відсутності у SPAR UA (Кіпр) надходжень від подальшої передачі третім особам прав на використання комерційних найменувань SPAR, EUROSPAR, INTERSPAR та SPAR EXPRESS і знаків для товарів і послуг SPAR (за субліцензійними договорами) на території України. SPAR UA (Кіпр) не здійснює будь-яких інших платежів (відсотку від надходжень тощо) на користь SPAR International BV (Нідерланди) за договором.

Таким чином, SPAR UA (Кіпр) є бенефіціарним (фактичним) отримувачем доходу, який виплачується ТОВ «Спар-Центр» на підставі договору від 01.01.2012 року.

Колегія суддів приймає до уваги постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2012 року, що була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративно суду від 14.02.2013 року по справі № 2а-14772/12/2670, щодо того самого предмету спору з податковим органом, а саме: правомірності включення до валових витрат ТОВ «Спар-Центр» плати роялті на користь компанії «SPAR UA» Кіпр, які мають для даної справи згідно зі ст. 72 КАС України преюдиційне значення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «Спар-Центр» правомірно включено до складу валових витрат плату роялті в сумі 5672027грн.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ТОВ «Лугавтодонстрой», які стали підставою для донарахування зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1 442 225,00 грн. та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на додану вартість в розмірі 116 966, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Лугавтодонстрой».

Як зазначено в Акті перевірки та рішенні суду першої інстанції, ТОВ «Спар-Центр» було укладено договір надання послуг № 02.06.2011 від 02.06.2011 року з ТОВ «Луганстрой», відповідно до умов якого ТОВ «Лугавтодонстрой» зобов'язувалось на платній основі надати позивачу послуги.

В Акті перевірки вказано, що на виконання умов договору ТОВ «Лугавтодонстрой» виписано податкові накладні: від 10.06.2011, 11.06.2011, 14.06.2011, 16.06.2011, 29.06.2011, 30.06.2011, 01.07.2011, 01.04.2011, 01.05.2011, 01.06.2011 (таблиця податкових накладних на а.с.23, додаток до справи № 1).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що більшість із наведених у таблиці податкових накладних, на які посилається податковий орган в акті перевірки, виписані до дати підписання договору від 02.06.2011 року.

Крім того, позивач заперечує про існування вищевказаного договору.

В свою чергу, на підтвердження господарських операцій між ТОВ «Спар-Центр» та ТОВ «Лугавтодонстрой», позивачем надано договори надання послуг № 01/04 від 01.04.2011 року, договір поставки № 01/04/2011 від 01.04.2011 року.

Виконання умов договору підтверджується податковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до п. 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Колегія суддів зазначає, що акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п.2 ст.3, ст. 4, п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 1,2 п. 1, п. 2.1, п. 2.7 п.2 Положення про документальне підтвердження записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом МФУ від 24.05.1995 року № 88.

Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

З огляду на зазначене, та враховуючи те, що податкові накладні виписані ТОВ «Лугавтодонстрой» у встановленому чинним законодавством порядку, позивачем правомірно сформовано податковий кредит та відображено суму такого кредиту в Декларації з податку на додану вартість за травень, червень та липень 2011 року.

В своїх висновках податковий орган посилається на те, що укладені між позивачем та контрагентом договори є нікчемними.

Здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 203, 204, 215, 216, 228 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для визнання нікчемними укладені договори між позивачем та його контрагентом немає. Крім того, колегія суддів зазначає, що податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, не доведено, що господарські операції позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагента, оскільки доказів визнання нікчемними угод ні суду першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи, відповідачем не надано.

Висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та його контрагентом, не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Крім того, як випливає з оспорюваного рішення, висновки суду першої інстанції щодо недоведеності реальності здійснення господарської операції, ґрунтуються на підставі Актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лугавтодонстрой» від 12.10.2011р. ]№1808/16/37384825, 12.10.2011р. №1807/16/37384825 та Акту про результати камеральної перевірки ТОВ «Лугавтодонстрой» від 25.07.2011 №1377/16/37384825.

Колегія суддів звертає увагу, що зазначені вище Акти про неможливість проведення зустрічної звірки та про результати камеральної перевірки ТОВ «Лугавтодонстрой» були прийняті судом першої інстанції без підпису посадової особи державного органу.

В свою чергу, згідно вимог і правил Національного стандарту України Державної системи стандартів України 4163-2003 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів», що затверджений наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. № 55, підписання уповноваженою посадовою особою та скріплення відповідною печаткою забезпечує юридичну силу документу.

Колегія суддів вважає, що приєднавши до матеріалів справи документ, який не містить підпису та посилаючись на нього у своїй постанові, суд першої інстанції фактично обґрунтував свою правову позицію на неналежних, недопустимих і незасвідчених доказах

Крім того, чинне, станом на час виникнення спірних правовідносин, законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Зазначена позиція судової колегії узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Обговорюючи правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0000021705 від 04.01.213 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно до п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку».

Відповідно пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем крім основного доходу - заробітної плати гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було виплачено на картковий рахунок, відмінний від того куди перераховувалась заробітна плата, додаткові кошти.

Разом з тим, в своїй апеляційній скарзі апелянт наголошує, що заробітна плата робітникам підприємства виплачується за фактично відпрацьований час, без затримок, шляхом перерахування на транзитний рахунок в Банк «Кредит Дніпро». Усі податки нараховані на заробітну плату та утримані із заробітної плати сплачені в бюджет своєчасно та в повному обсязі. Заборгованість при виплаті заробітної плати при звільненні вказаних осіб відсутня.

Судова колегія вважає, що про встановлення порушень податкового законодавства при нарахуванні та виплати заробітної плати можуть свідчити лише первинні бухгалтерські документи щодо нарахування та виплати цієї заробітної плати. Інші грошові кошти, природа (власність) яких не встановлена, якщо вони і були надані працівникам, не відповідають визначенню заробітної плати, та не є об'єктом оподаткування податку з доходів фізичних осіб розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Таким чином, відповідачем не доведено обґрунтування правомірності прийнятих податкових санкцій, відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2013 року скасувати та ухвалити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 17 жовтня 2012 року № 0010482204 в частині донарахувань на суму 1 442 225, 00 грн. - основного платежу та 327 649, 00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 17 жовтня 2012 року № 0010492204 в частині донарахувань на суму 1 199 830, 00 грн. - основного платежу та 297 782, 00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 17 жовтня 2012 року № 0010502204.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 04 січня 2013 року № 0000021705.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр» 2294 грн. 00 коп. судового збору за подання адміністративного позову, та 1147 грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Епель О.В.