Постанова № 36404235, 17.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 грудня 2013 року № 826/17237/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К. Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А. О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" до Першого заступника начальника Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління державної прикордонної служби України, підполковник міліції Федорчука А.В. Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління державної прикордонної служби Українипро визнання дій протиправними, скасування постанови №196 від 03.10.2013

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до першого заступника начальника Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління державної прикордонної служби України, підполковник міліції Федорчука А. В. (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд: визнати дії першого заступника начальника Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління державної прикордонної служби України, підполковник міліції Федорчука А. В. в частині винесення постанови № 196 від 03 жовтня 2013 року про правопорушення, пов'язане із здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень протиправними; визнати незаконною та скасувати постанову № 196 від 03 жовтня 2013 року про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, винесену першим заступником начальника Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління державної прикордонної служби України, підполковник міліції Федорчуком А. В., якою накладено на ДТГО "Південно-Західна залізниця" штраф у розмірі 8500,00 грн. та направити протокол про виявлене порушення до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України для повторного розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 14 листопада 2013 року.

У судовому засіданні 25 листопада 2013 року залучено в якості другого відповідача Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління державної прикордонної служби України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення частини 1 статті 6 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень», яка регламентує та гарантує право на захист під час розгляду справи про правопорушення.

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у письмових запереченнях, зазначає, що спірна постанова є правомірною та ґрунтується на вимогах закону, а позовні вимоги - безпідставними та такими, що не аргументовані положеннями чинного законодавства.

Суд, керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, 19 вересня 2013 року о 20 год. 00 хв. під час здійснення прикордонного контролю потягу № 42, сполученням «Київ - Москва», у вагоні № 10, було виявлено громадянку Російської Федерації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на паспортний контроль надала довідку про втрату паспорту № 527 від 16 вересня 2013 року, намагаючись при цьому здійснити перетин Державного кордону України в пункті контролю через державний кордон для залізничного сполучення «Хутір - Михайлівський» Сумського прикордонного загону без документів, на право перетину державного кордону.

Враховуючи відсутність документів необхідних для в їзду до держави прямування відносно громадянки ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення від 19 вересня 2013 року за частиною 1 статті 204 -1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Дату та час розгляду справи про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень було зазначено в протоколі про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень № 531246 від 19 вересня 2013 року, який було отримано представником перевізника провідником ОСОБА_5 про що є підписів в вказаному протоколі.

При цьому, відповідачем на адресу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" направлено повідомлення про дату та час розгляду вищевказаної справи від 27 вересня 2013 року за № 29/7111.

03 жовтня 2013 року Першим заступником начальника Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління державної прикордонної служби України, підполковник міліції Федорчуком А.В. після розгляду справи про правопорушення, передбачене частиною 1 статті 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» винесено постанову № 196, якою на перевізника, позивача накладено штраф у розмірі 8 500,00 грн.

На думку позивача, вищезазначена постанова є неправомірною, оскільки порушено порядок розгляду справ про правопорушення, зокрема, справу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" розглянуто за відсутності представника, попередньо відмовивши у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Пунктом 6 частини 1 статті 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» визначено, що на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон, а також здійснення фіксації біометричних даних іноземців та осіб без громадянства під час здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон.

В свою чергу, Закон України «Про залізничний транспорт» визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу.

Права та обов'язки залізниць, підприємств, установ та організацій залізничного транспорту визначені статтею 22 Закону України "Про залізничний транспорт".

Крім обов'язків, передбачених статтею 22 Закону України «Про залізничний транспорт», перевізник, відповідно до статті 22-1 цього Закону, при перевезенні пасажира у міжнародному сполученні зобов'язаний до початку перевезення перевірити наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та відмовити у перевезенні пасажиру, який на його вимогу не пред'явив необхідні документи.

За невиконання обов'язку перевірити перед початком перевезення пасажира у міжнародному сполученні наявність у нього документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, перевізник несе відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі -перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення.

Відповідно до частини 4 статті 1 цього Закону перевізник звільняється від відповідальності, передбаченої цією статтею, якщо доведе, що документи, надані йому пасажиром перед початком міжнародного пасажирського перевезення, дали йому достатні підстави вважати, що пасажир мав документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, транзиту.

Відповідно до статті 1 Угоди між Урядом Російської Федерації та Урядом України про безвізові поїздки України про безвізові поїздки громадян Російської Федерації та України від 16 січня 1997 року «Громадяни держави однієї Сторони можуть в'їжджати, виїжджати та пересуватися територією держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування і реєстрації, що діють в цій державі, по документах, що посвідчують особу і підтверджують громадянство, зазначених у Додатках 1 та 2 до цієї Угоди». Так, згідно Додатку 1 Угоди (у формі обміну нотами) між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про внесення змін до Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації від 16 січня 1997 року (Угоду затверджено Постановою КМ № 1034 (1034-2007-п) від 08.08.2007) документом громадянина Російської Федерації для в'їзду, виїзду, перебування і пересування територією України с паспорт громадянина Російської Федерації.

Наявні в матеріалах докази, зокрема, протокол від 19 вересня 2013 року, пояснення громадянки ОСОБА_4, довідка Богунської РО УМВД України в Житомирській області від 16 вересня 2013 року № 527 свідчать, що перевізник не виконав обов'язку, передбаченого статтею 22-1 Закону України «Про залізничний транспорт», оскільки до перетину кордону допущено громадянку Російської Федерації ОСОБА_4, яка пред'явила для паспортного контролю довідку про втрату паспорта, тобто намагалась перетнути ДКУ по недійсному документу.

Пояснення аналогічного змісту містяться у рапортах від 19 вересня 2013 року старшого інспектора 1 відділення ІПС впс «Хутір-Михайлівський» лейтенанта Бондарука С.І. та інспектора прикордонного служби 2 категорії впс «Хутір-Михайлівській» прапорщика Мозольовим В.Ю.

Вказані матеріали свідчать про допущення позивачем порушення вимог статті 22-1 Закону України «Про залізничний транспорт», за що відповідачем обґрунтовано застосовано штраф.

Доказів на спростування зазначеного вище позивачем не надано.

При цьому, суд не приймає доводи позивача щодо неправомірного залишення без задоволення клопотання про відкладення розгляду справи про правопорушення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» посадова особа органу охорони державного кордону України, уповноважена накладати штрафи, приймає відповідне рішення протягом п'ятнадцяти днів після надходження протоколу про правопорушення та інших матеріалів справи. Рішення оформляється постановою відповідної особи.

Враховуючи стислі строки розгляду справи про правопорушення які встановлені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень», суд вважає, що розгляд справи про правопорушення пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень відносно Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" правомірно не відкладено на інші дату.

При цьому, слід звернути увагу, що ані Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень», ані Законом України «Про залізничний транспорт» та Законом України «Про Державну прикордонну службу України» не передбачено обов'язок контролюючого органу, в даному випадку Державної прикордонної служби, відкладати розгляд справ про правопорушення пов'язані зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень відносно перевізників за їх заявами, проте, обов'язок розгляду зазначених справ протягом п'ятнадцяти днів після надходження протоколу про правопорушення встановлено статтею 12 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо застосування до позивача стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 грн., оскільки застосовано мінімальну санкцію, передбачену частини 1 статті 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».

Відтак, позовні вимоги про визнання дій щодо винесення постанови № 196 від 03 жовтня 2013 року про правопорушення, пов'язане із здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень протиправними та скасування спірної постанови є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про направлення протоколу про виявлене порушення до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України для повторного розгляду, також, не підлягає задоволенню, оскільки підставою для заявлення такої вимоги є скасування спірної постанови № 196 від 03 жовтня 2013 року, обґрунтованість та законність якої встановлено судом в даному провадженні.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, дійшов висновку, що адміністративний позов Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності з 23 жовтня 2013 року, внесено зміни у підпункті 1 пункту 3: а саме: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1147,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 1720,50 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 147,00 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 1573,50 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" відмовити.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (код ЄДРПОУ 04713033) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1573,50 грн. (тисяча п'ятсот сімдесят три гривні 50 коп.).

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник